Для початку хочу сказати — все, що з нами відбувалося під час короткого релокейту, більше схоже на дуже сумний збіг обставин або те, що називають «пороблено» (якщо в таке вірити). Але почнемо з початку — про переїзд ми з чоловіком замислювалися давно. У нас поки немає дітей, тільки два кота. І з такою компанією переїжджати простіше. Ну, нам так здавалося.
Для початку хочу сказати — все, що з нами відбувалося під час короткого релокейту, більше схоже на дуже сумний збіг обставин або те, що називають «пороблено» (якщо в таке вірити). Але почнемо з початку — про переїзд ми з чоловіком замислювалися давно. У нас поки немає дітей, тільки два кота. І з такою компанією переїжджати простіше. Ну, нам так здавалося.
Навесні чоловік почав шукати нову роботу. Він працював гейм-дизайнером в українській студії, і процес розробки вже закінчувався. Без поспіху, він почав розсилати резюме в різні компанії і в підсумку отримав кілька тестових, які він виконав, після чого надійшли оффери. В результаті він зупинився на польській компанії з головним офісом у Варшаві. Я працюю віддалено, і мені неважливо, в якій країні я перебуваю, головне, щоб був інтернет.
Обговоривши всі деталі, ми прийняли спільне рішення спробувати пожити в іншій країні, з іншими правилами. До цього ми трохи жили в США, і тепер хотілося подивитися на життя в Європі, нехай навіть і схоже на Україну. Через ковід ми мало подорожували, і нам здавалося, що переїзд нас струсне. І — о, так!- він нас струснув)
Це, напевно, було найпростішим для нас. Компанія, в яку влаштувався працювати чоловік, повністю допомогла з оформленням документів на робочу візу. Вони надіслали нам готове «освячення», з яким нам просто потрібно було піти у візовий центр.
На цьому етапі маленька проблема була тільки у мене, бо мою візу робили досить довго, і в результаті я полетіла в Польщу на два тижні пізніше чоловіка.
Сам переїзд в цілому теж був не проблематичним — компанія оплатила кожному дві великих валізи, квитки і переправлення речей до Варшави (але про це пізніше). Ми спакували речі, які не брали з собою, відвезли їх на зберігання батькам і залишили котів на перший час (вирішили, що заберемо їх, коли знайдемо квартиру і облаштуємо побут).
По прильоту діяли правила, за якими, якщо ти вакцинований, то сидіти на карантині не треба, але вакцину чоловіка (Covishield, АстраЗенека з Індії) не визнали і посадили на 10 днів карантину, а мою таку ж вакцинацію через два тижні визнали, і я відразу пішла гуляти містом.
На стійці прикордонного контролю попросили всі документи, страховки та інше. Оскільки у нас все було оформлено правильно, ніяких питань не виникло.
Це, напевно, найскладніший етап в нашому переїзді, який забрав більшість сил і часу.
При переїзді нам надали тимчасову квартиру недалеко від офісу на 25 днів. За цей час нам треба було знайти житло, після чого ми могли оформляти документи для постійного життя. За нами компанія закріпила ріелторку, яка нам мала підшукувати варіанти житла і спілкуватися за нас з господарями. Ми мали кілька абсолютно простих вимог — новий будинок, бажано, без газу, і щоб можна було з тваринами. У Києві у нас є своя квартира, і ми хотіли приблизно такий же метраж, але були здивовані розмірами квартир і їх цінами. Нам показували квартиру і на 31 кв м, і на 45, і це були стандартні варіанти з ціною від $600-800.
На жаль, наша ріелторка була не дуже активною. Багато варіантів ми їй скидали самі для продзвону, але вона часто говорила, що люди не відповідають або що не можна з котами.
В результаті ми знайшли квартиру не в новобудові, але в хорошому районі, за $700 на місяць, досить велику, з окремими кімнатами — все здавалося відмінно.
Єдиний мінус — вона була доступна з 1-го серпня, а термін на тимчасовій квартирі від компанії закінчувався, і ми вирішили на тиждень зняти Airbnb, почекати поки квартира звільниться.
Господар подзвонив трохи раніше і сказав, що мешканці вже виїхали, квартиру прибрали і можна заїжджати.
Ми почекали до вихідних, закупилися всім необхідним для нового життя, і в суботу вранці поїхали в наш новий «будинок».
Але там нас очікував сюрприз у вигляді тарганів, яких ми не бачили вдень при перегляді квартири, але які стали активними, щойно квартира спорожніла. Тут почалося найцікавіше.
Зрозуміло, що жити з тарганами неможливе (їх там було дуууже багато), і ми подзвонили господареві — вирішили розірвати договір. Він сказав, що так, можемо розірвати, але заставу назад не отримаєте. Нас такий варіант не влаштовував, і на допомогу нам прийшла компанія чоловіка. Вони допомогли повернути нам заставу.
Нам довелося знову знімати Airbnb на тиждень і за цей час вже повністю самостійно шукати квартиру заново, без ріелтора. Це було непросто. У Польщі люди говорять англійською, але роблять це як роботи, і не завжди можна зрозуміти — чи вони не в настрої, чи їм щось не подобається в тобі або вони просто так розмовляють. За тиждень ми знайшли два варіанти і зупинилися на новобудові, щоб уникнути тарганів та інших проблем старих будинків.
Це була невелика квартира з величезним балконом. Ми заплатили за перший місяць, внесли заставу і оплатили послуги ріелтора, який здавав цю квартиру. В цілому оренда нової квартири нам обійшлася в 2400$.
Ми вкотре разом з усіма валізами і речами переїхали, як нам здавалося, у квартиру, де житимемо довго і щасливо.
Після того, як ми нарешті отримали договір про оренду, змогли піти і отримати PESEL, це такий місцевий ідентифікаційний код, без якого дуже складно жити в Польщі. Тільки з ним ти можеш відкрити рахунок у банку, орендувати машину тощо.
Щоб податися на PESEL, треба записати в Urząd Pracy, це за нас робила компанія чоловіка, але існує досить довга черга в ці ужонди, і ми на отримання PESEL змогли записатися тільки на вересень. Разом з ним ми подалися на карту побиту, але її оформлення займає в середньому шість місяців, тому в результаті ми її не побачили.
Компанія допомогла з перевезенням речей з дому. Вони використовують DHL — і це виявилося великим мінусом. DHL зажадав повний список всього, щоб було в коробках. Я це зробила ще в Києві, але потім їм треба дописати вартість кожної речі в коробці. І бажано з чеками. Після довгих листувань наші речі нарешті поїхали до нас, але дуже довго стояли на митниці. В результаті ми отримали їх на початку жовтня. Чи варто згадувати, що полетіли ми в липні з літнім одягом, а весь теплий залишили в коробках, і нам довелося купувати нові теплі речі.
В кінці жовтня чоловік поїхав на конференцію в Познань, а я залишилася у Варшаві. І в цей день сталося те, що для мене стало останньою краплею — пожежа в будинку, де ми жили. Загорілися дві машини в підземному паркінгу, в результаті чого згоріла вся проводка і комунікації будинку. Ніхто не постраждав крім моїх і так хитких нервів. Близько п’яти годин я стояла на вулиці вночі в дощ і чекала, поки загасять пожежу і звільнять будинок від диму. Це був далеко не найкращий досвід в моєму житті — навколо всі говорили щось польською, а я дивилася, як з під'їзду і підвалу виходить чорнющий дим. Ситуація 0 з 10. В якийсь момент я знайшла пожежницю, яка сказала, що ще треба години дві на очищення, і мене на цей час прихистили друзі.
Вночі чоловік терміново повернувся до Варшави. Ми прокинулися в холодній квартирі без води, опалення та електрики. Що робити далі — незрозуміло. Спочатку нам господар квартири сказав, що треба днів 10 для вирішення проблем з будинком, і ми вирішили, що це хороший варіант — поїхати в Київ, відвідати друзів і сім’ю (хоча у нас вже були квитки в Україну на інші дати, які успішно безповоротно пропали). На роботі чоловікові дозволили працювати віддалено без проблем. Але 10 днів затягнулися на місяць, після чого нам повідомили, що будинок буде готовий тільки в лютому, і то у кращому випадку.
Порадившись, ми зрозуміли, що повертатися і шукати ще раз нову квартиру, викладатися на нові документи (а вони змінюються, якщо укладаєш новий контракт на житло), у нас немає ні сил, ні особливого бажання. Ми повернулися до Варшави, зняли знову Airbnb на два тижні, і за цей час склали всі речі назад. Вони поїхали до Києва, а за ними й ми. Цього разу нам пощастило з господарем, він без проблем віддав нам заставні гроші і навіть гроші за ті дні жовтня, які були після пожежі.
За п’ять місяців Варшава так і не стала для мене особливо рідним місцем. Так, там класна інфраструктура, там красиві парки, багато магазинів і музеїв, є куди піти, але є і багато мінусів.
В цілому можу сказати що будь-який досвід — це досвід. Так, наш був не найвдаліший, але він був цікавим, ми винесли багато для себе і не зарікаємося, що більше ніколи не поїдемо нікуди. Всім, хто планує переїзд, можу порадити добре прорахувати витрати і перевіряти квартири на наявність тарганів.
