Бізнесвумен Жанну Капіцу, яка нещодано стала головою Закарпатського IT-кластера, знають багато українських і міжнародних IT-компаній, адже вона вибудувала декілька успішних бізнесів у сфері HR, headhunting, fintech, digital.
Бізнесвумен Жанну Капіцу, яка нещодано стала головою Закарпатського IT-кластера, знають багато українських і міжнародних IT-компаній, адже вона вибудувала декілька успішних бізнесів у сфері HR, headhunting, fintech, digital.
Під її керівництвом працює більше 100 людей у різних проєктах, а флагманська компанія 4TEAM займається персональним рекрутингом, глибинною психодіагностикою особистості та HR-консалтингом. Ми зустрілися з Жанною і дізналися, що у неї крута історія життя. Вона розповіла нам про свої дитячі мрії, які вдалося реалізувати, про шлях в айтішку, бум IT-компаній на Закарпатті та віру у перемогу, розвиток і майбутнє.
Жанна Капіца народилася в Сваляві. Батьки та родичі всі живуть в Закарпатті. Бабуся австро-угорського походження була активісткою, працювала на 3-х роботах ще й встигла свого часу знятися у фільмі «Над Тисою». Бабуся займалася її вихованням, була другом, водила в церкву. Саме в церкві ще в дитинстві Жанна познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Євгенієм Капіцею. У 13 років дівчинка приїхала до Києва з екскурсією, закохалася в місто і вирішила, що неодмінно буде жити в українській столиці.
«Я потрапила до Києва у 13 років. В складі групи, яку організувала Українська Євангельсько-реформована Церква, прихожанкою якої я є. Коли я вперше побачила Київ, то закохалася. Приїхала і сказала батькам, що я буду жити в Києві», — каже Жанна.
За її словами, батьки сподівалися, що дитина буде піаністкою та вчителькою, але у Жанни були інші плани на майбутнє. Після 9-го класу вона вступила в юридичний ліцей у Мукачево, повідомивши про це постфактум, а потім-таки в юридичну академію в Києві.
«Базова освіта у мене юридична: трудове і цивільне право. В 18 років з Євгенієм ми почали зустрічатися. Йому набридло, що я завжди то в роботі, то в навчанні. Він сказав: «Або ми з зустрічаємося, або не дружимо». Я відповіла: «Ну добре, тоді не дружимо». І ми якийсь час не спілкувалися, а потім таки почали зустрічатися.
На 4-му курсі одружилися і у нас народилася Нана. Коли їй було півроку, ми вирішили з чоловіком переїхати та підкорювати Київ. Я пройшла конкурс. Мене запросили в «Київтехсервіс». Ця компанія обслуговувала технічно Фонд держмайна. Моя перша робота була — керівник відділу персоналу. Мені тоді був 21 рік», — розповідає Жанна.
І у цей час її бабуся, якій на той момент було 72 роки, вирішила підставити плече і поїхати в столицю, щоб допомагати молодій сім'ї.
«Рівень авантюризму був такий: ми їхали зі Сваляви в Київ, не знаючи де будемо ночувати. Це було у вересні 2005 року. Нам знайомі допомогли винайняти кімнату на Святошино. Ми собі бачили ціль з чоловіком, тому вже в 2007 році переїхали у власну квартиру. Я працювала керівником персоналу в Київтехсервіс, потім була помічником заступника голови Фонду держмайна. В його відомстві було три напрямки: ВРУ, КМУ і КСУ. Мене вистачило на півтора роки. Я собі чітко зрозуміла, що хочу в бізнес, що хочу свій бізнес», — згадує бізнеследі.
Жанна не мріяла і ніколи не бачила себе держслужбовцем, тому у вільний час вивчала HR, рекрутинг, headhunting і пізніше зібрала команду рекрутерів.
«Не було ні назви, ні бренду ні компанії. Була Жанна і команда. І ми вже тоді збирали круті команди на замовлення. Потім були бізнеси, в які мене запрошували. Із таких знакових — це Danone-Юнімілк. Я відповідала за найм, адаптацію та оцінку персоналу. Потім мене запросили в телеком, у компанію CDMA. Далі відбудовувала фінтех-проєкт Вебмані Україна, де я була правою рукою засновника», — зазначає Жанна Капіца.
У Вебмані Україна наша героїня залишилася надовго, паралельно вибудовуючи вже свої проєкти, пізніше доклала руку до створення всеукраїнського платіжного інтегратора та декількох IT компаній. Власний бізнес почався з напрямку headhunting, який наслоювався і наразі переріс у компанію 4TEAM, що має сім повноцінних напрямків. Також паралельно створювалися маркетингово-діджитальна агенція SpaceSpire, туристичний проєкт eco4rest та благодійний проєкт 4people.
«Наш вектор в 4TEAM — IT, фінтех, блокчейн, крипта, діджитал і рекрутинг топів всіх рівнів. Якщо ми говоримо про IT, то це спеціалісти middle, senior та ТОР рівня. Наша суперсила в тому, що ми вправно вміємо знаходити таланти, створювати та посилювати потужні команди.
Наша робота — наше натхнення вже більше 17-ти років.
А ще є окремий напрямок — глибинна психодіагностика особистості, де ми допомагаємо розкрити іскру, таланти і потенціал людини, а також отримати об'єктивну інформацію про здібності, уміння, інтереси та можливі обмеження потенційних кандидатів і співробітників компанії, що дасть змогу підвищити ефективність та стабілізувати успіх бізнесу.
Це супер-потужний мікс найкращих методик, котрий допомагає визначити ті сфери діяльності, де людина буде точно ефективно розвиватися та гарантовано досягне результатів, бо є генетична схильність, та певний набір унікальних компетенцій (софти та харди), притаманних конкретній людині», — пояснює Жанна.
За її словами, замовником може бути як компанія, так і будь-хто, кому цікаво трохи більше дізнатися про себе та визначитися з подальшим шляхом розвитку, не втративши при цьому роки проб та помилок. Окремим напрямом є профорієнтація на базі психодіагностики і користується популярністю серед підлітків, котрі тільки визначаються з майбутньою професією та спеціальністю.
«Закарпатський IT-кластер — це спільнота IT-бізнесів, що відреагували, спільно з владою на ті виклики, які постали перед Україною. Після зустрічі у Закарпатській ОВА 11 компаній-активістів об'єдналися і вирішили зробити на Закарпатті новий центр технологій та інновацій.
Для цього ми генеруємо різні проекти всередині спільноти та активно взаємодіємо з органами центральної та місцевої влади, освітніми закладами, різними видами бізнесів та організацій. Кластер був створений 5 квітня, тоді ми провели зустріч із представниками ІТ-компаній: PettersonApps, Astound Commerce, SoftServe, Sigma Software, Genesis, 4team, ЕPAM, Intellias, Squad, CanFly та іншими. Ми розпочали роботу у відповідь на виклики, які постали перед регіоном — на територію
До Закарпатської області внаслідок війни релокувалися понад 30 тисяч айтівців.
Ще один ключовий виклик — необхідність підтримати економіку у важкі часи.
На сьогодні кластер це громадська ініціатива, до якої входять представники цих компаній, а також наші резиденти. Наразі понад 100 ІТ-компаній та 300 ФОПів подали заявки на участь до ІТ-кластера Закарпаття. Прийняли ми в спільноту вже більше 50 компаній. Мені здається, що люди, які подаються, повинні розуміти цінність синергії.
Завжди розповідаю новим резидентам про цінність кластера для них та цікавлюся, а нахіба їм цей кластер, може він їм і не потрібен?
Чесно кажучи, ще не було того, щоб ті хто подався, почувши все, що ми нагенерили на сім років вперед, сказав, що це не цікаво. Якщо ми всі, об'єднавшись, створимо зараз комфортні та безпечні умови для людей в регіоні, в тому числі IT ком’юніті, то після перемоги вони залишаться. Наші резиденти вже говорять: «Жанна, ми думали їхати, але наразі кластер щось таке нагенерив, що мабуть є сенс залишатися».
У нас надпотужна команда Правління, котре я маю честь очолювати. Окремо вже є сформована та спрацьована команда кластеру, котра відповідає за операційну роботу. В команді є такі структурні підрозділи: юридичний, фінансово — бухгалтерський, маркетинг, PR, support, compliance, безпека, організаційно — координаційний.
Вже всі структури вибудовані — в команді є як волонтери, так і наймані працівники. До 50 людей працює. І це не рахуючи правління: 11 представників компаній. Вони відповідно так само долучають своїх співробітників. Ми намагаємося вибудувати компанію, з акцентом сервіс. У нас є персональні чати для кожного резидента — компанії, де є представники всіх підрозділів нашої команди і представники резидента. Вони можуть в одному вікні персонально задати питання і розраховувати, що воно буде вирішено за 24 години».
«Мені повезло, по життю я роблю, що люблю і люблю що роблю, з командою, якою захоплююсь. Мене драйвлять проєкти, котрі міняють світ на краще, люблю книги, музику, спорт та подорожі. Зі спорту — біг, йога і барре. Коли є час, люблю готувати смачну та корисну їжу для рідних, але, чесно кажучи, часу на готовку наразі майже не залишилось, тому з цим допомагає мама та сестра чоловіка — них це виходить суперово, набагато краще за мене.
Майже не вживаю спиртного. А для чого? По-перше, в мене своєї дурі вистачає). А по-друге, мені справді ніколи — стільки ж цікавого навколо!
В мене певні звички вибудовувалися роками.
Наприклад, вже 18 років прокидаюсь в 05:55 без будильника і маю змогу до початку робочого дня приділити час собі — молитва, книжки, медитація, музика.
А ще мені подобається фортепіано. У Сваляві є стареньке фортепіано Україна. Музика взагалі дуже добре відновлює. З одної сторони мені подобається класика, з іншої сторони — рок. А також блюз, джаз. Наприклад, люблю гурт The Piano Guys, Grandma’s Smuzi — вони кавери круті роблять. Слухаю дуже різнобарвну музику закордонних та українських гуртів. Із українського люблю Джамалу, Океан Ельзи, Бумбокс, The Hardkiss, Pianобой, Антитіла. Батько у мене сильно любить Qween, Scorpions. В дитинстві всі пісні я знала на пам’ять)».
«Зараз мрію про перемогу України. Ми, українці, цю перемогу заслужили та виборюємо ціннісно, ідеологічно, історично. Весь світ зараз побачив, хто такі справжні українці! А ще зараз дуже горю Закарпатським IT-кластером, вірю в цю історію та команду. Як то кажуть — прокидаюся з кластером, засинаю з кластером та бачу сни про кластер.
Ми створюємо надпотужний технологічний хаб і ком’юніті не по формі, а по суті.
У нас є ідея, люди, віра, ресурс, бажання, мотивація та синергія. Робимо, що можемо по максимуму. Цього і тримаємось. Головне, щоб не заважали. Спілкуючись із нашими захисниками постійно чую: ми щодня боронимо країну на передовій, а ви — в тилу, підтримуйте нас надалі та допоможіть вибудувати нову Україну. Зараз це надважливо. Мрію також, щоб більше добра було навколо.
Мені подобається робити надихаючі речі, що змінюють світ на краще.
Хочеться, щоб більше людей навколо посміхалося. Бо коли людина посміхається, значить вона реалізована, щаслива. А якщо вона щаслива, значить вона реалізує свою місію, дану Богом на землі. Тоді вона правильно обрала свій шлях».
