Промо на dev.uaСпецпроекты
30 декабря 2022, 10:07
2022-12-30
Що відбувається з українським кіберспортом і стримінгом? Запитали у Ghostik'а
Кіберспорт вже третій рік як офіційно визнаний вид спорту в Україні. Світовий об’єм ринку вже перевалив за $2 млрд тільки за 2021 рік. І хоч ми не бачимо розквіту всієї індустрії на такому рівні, як в Китаї, Південній Кореї або США, нашу країну продовжують тримати в топі окремі гравці, організації та стримери. А середній вік спільноти, що цікавиться відеоіграми, постійно зростає.
Український кіберспорт довгий час був пов’язаний із росією. Навіть сьогодні у складі найвідомішої української кіберспортивної організації грають росіяни, а найбільший в історії грошовий приз за перше місце на турнірі Dota 2 поділили між собою українці та росіяни з російської команди.
Зараз наші кіберспорт та стримінг переживають цікаві часи — дистанціюються від звичного середовища роботи, працюють українською та будують нове комьюніті. Про те, як це відбувається, ми поговорили з гравцем та стримером Андрієм Кадиком, більш відомим як Ghostik.
У Доту я почав активно грати в десь з 2014 року, коли NAVI вже взяли друге місце на третьому щорічному турнірі по Dota2 The International. До цього я час від часу погравав, але більше в World of Warcraft. Професійно почав десь з 2015 року — у мене вже був великий ММR (рейтинг гравця — прим.), і я розумів, що маю всі навички, щоб професійно грати.
Для мене «професійна гра» — це коли у тебе є команда і вибудований графік. Багато людей думають, що це просто. І дійсно, є набагато важча та складніша робота. Але у випадку кіберспорту — ти повинен жити цим кожен день.
Ти прокидаєшся — граєш 3–4 пабліка. Пообідав, відпочив годинку і приходиш грати з командою. Зазвичай це приблизно п’ять годин гри, після якої йдуть обговорення, можливо настанови тренера та розв’язання питань, що виникли. Після ти вечеряєш і граєш ще 3–4 пабліки, після чого твій день закінчується, ти спиш, а потім починаєш новий — такий самий день.
Про перші серйозні матчі в Dota 2 та головні складнощі
Так, щоб це можна називати матчами, — то це Pro ліга в StarLadder, там були хороші матчі. Також серйозними можна вважати кваліфікації на Major у 2015 році, які я проходив у складі команди Fantastic Five. Ще восени я хвилювався на подібних кваліфікаціях, а взимку вже відчував зростання свого скіла і можливості дійсно ефективно грати.
Найскладніше, як на мене, якщо ти в складі успішної команди й у вас вибудований щільний графік — бути не вдома. Спочатку ти збираєшся з командою на буткемп, потім на турнір, повертаєшся знов на буткемп на кваліфікацію, там же ти граєш кваліфікацію і лише після цього додому перепочити перед наступним буткемпом, щоб підготуватися до турніру, на який ти пройшов.
На турнірах і буткемпах ти постійно з кимось. З командою, тренером, іншими людьми. В яких чудових відносинах ти з ними не був би, але з плином часу ти ви не можете одне з одним знаходитись в приміщенні, бо втомлюєтеся. Ця втома може завадити результативній грі.
Я знаю людей, які можуть випити вина перед грою, аби не хвилюватися на турнірі. Також є люди, які вірять у прикмети. Єдине, що можна було б назвати правилом серед усіх — це не наїдатися перед грою, бо голова не буде працювати.
Як війна вплинула на роботу кіберспортсменів та стримерів
Як я вже казав, професійна гра вимагає від тебе повного занурення у Доту. Треба бути в команді, приділяти їй весь час та постійно покращувати свою гру.
З моменту повномасштабного вторгнення я не можу сфокусуватися на командному процесі. Я не можу знаходитись у цьому графіку. Мені здається не чесним бути у команді й при цьому не викладатися на всі 100%, бо зараз єдиний пріоритет — це перемога для країни, а не у грі.
Зараз я здебільшого стримлю. Стримінг і відволікає, і приносить хороші гроші, і дає можливість реалізовувати проєкти допомоги ЗСУ. Після перемоги я, скоріш за все, повернуся в кіберспорт, але грати професійно прямо зараз мені здається не чесним.
В якийсь момент мене вже настільки задовбало спілкуватися з ватними людьми, що я вирішив спілкуватися виключно з українською аудиторією і, відповідно, українською мовою. Тим більш, що наша аудиторія — кльова. Вона цінує український контент.
Тому я зробив YouTube, де почав постити контент українською, а також переклав TikTok. Єдине, що у мене залишилося — це мій старий канал на YouTube, який я багато років вів російською. Але це до Нового року, бо там все ще лишається частина української аудиторії й за домовленістю з партнерами його треба довести до кінця 2022-го.
На жаль, багато українців продовжують стримити російською. Війна на їх контент майже не вплинула. Хтось, хто більш проактивний, може втратив підписників, але загалом різниця до початку повномасштабного вторгнення і зараз — невелика.
Якби більше українських медіаперсон перейшло на українську — всі б одне одного підтримували й ми б відчували, що це ціниться.
Про робоче місце, електроенергію та залізо
Є моє постійне місце, де є крісло і стіл з персональним комп’ютером та моніторами. Коли мені треба змінити локацію або кудись від’їхати, я використовую ноутбук.
Мені пощастило й електроенергію у мене вимикають не так часто, лише після масованих обстрілів. У такі моменти єдине, що я можу зробити — це пограти проти ботів на ноуті. На жаль, обидва моїх провайдери не надають послуги під час відключень, а без інтернету можна грати лише проти ботів.
Для стримінгу взагалі найбільш важливі інтернет, процесор та оперативна пам’ять. Звісно, хочеться всюди мати GeForce RTX 3070, але можна використовувати й слабшу, адже це не головне. Головне — мережа, без якої хоч ховайся в жито, люди не будуть дивитися стрим, що лагає.
Про власний ноутбук
Десь пів року тому я написав Lenovo і попросив підказати топовий ноутбук, на якому вони б самі грали. Вони сказали, що є Legion 5, і вислали його на тест. Я пограв на ньому годину і зрозумів, що гратиму і далі. Нічого не лагає, це найголовніше.
Не так давно я тестував ще один ноутбук від Lenovo, а саме Legion 5i Pro. Він краще тримає батарею і виглядає цікавіше, більш екофрендлі.
Цей ноутбук — це мобільний комп’ютер, який задовольняє всі потреби. Ти його можеш брати куди завгодно. І він стягує, як-то кажуть. Якщо кіберспортсмен в дорозі — може навіть повноцінно пограти в Доту, а це дуже цінно. І Legion 5i Pro дає таку можливість. Він жодним чином не поступається звичайному ПК. Ноутбуки вийшли на новий рівень і вже не такі слабкі у порівнянні з ПК, як це було раніше. Думаю, коли в ноутбуках будуть більші діагоналі моніторів — ПК стануть менше використовувати й вдома. Бо стримити й грати зручніше з 24 дюймами, це найпоширеніша діагональ на буткемпах і турнірах. До цього сильно звикаєш.
Про амбіції та те, куди «котиться» кіберспорт
Як у стримера моя головна амбіція — зростити велике українське комьюніті, аби в українців була альтернатива російському контенту по Dota 2.
А як у гравця — виграти The International. Не важливо, у ролі тренера або гравця. Якщо я виграю The International, то на цьому можна закінчувати грати в Доту.
Мені здається, що з кіберспортом все буде добре. Принаймні набагато краще, ніж з будь-яким іншим спортом. Кіберспорт — це майбутнє і молода дисципліна, до якої з кожним роком доєднується все більше людей.
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
Ліцензія видана ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 15.09.23 (рішення КРАІЛ №245 від 31.08.2023); ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 26.04.2021 (рішення КРАІЛ №150 від 12.04.2021); ТОВ «СПЕЙСИКС» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 08.02.2021 (рішення КРАІЛ №34 від 02.02.2021); ТОВ «ГЕЙМДЕВ» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 16.02.2021 (рішення № 47 від 10.02.2021).