Інтернет-доступ
Між державою та малими провайдерами інтернет-доступу, вочевидь, починається, якщо не війна, то протистояння.
Між державою та малими провайдерами інтернет-доступу, вочевидь, починається, якщо не війна, то протистояння.
Річ у тому, що в Україні є майже 2000 ФОПів, які надають нам послуги домашнього інтернету. Представник ВР вважає, що вони не доплачують податки й не розвивають мережі належним чином, а малі провайдери у відповідь — що саме вони забезпечують швидке просування технологій на нашому ринку і сплачують у бюджет точно не менше.
Доводи Гетманцева
«Сьогодні напишу про сферу менш публічну, яка, використовуючи те, що вона не дуже „на виду“, все ще намагається жити та працювати по-старому. Йдеться про надавачів доступу до фіксованого зв’язку та Інтернету», — написав у своїй колонці на Главкомі голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.
Чому Гетманцев дорікає цій галузі? Резюмуємо: багато провайдерів працює на ФОП і сплачує менші податки, ніж повинні були б.
«Адже вигода безсумнівна — отримуючи від одного користувача 219 грн доходу, при використанні спрощеної системи оподаткування з них сплачується усього 10,95 грн (!!!) податків, тоді як податкове навантаження на загальній системі склало б 75,34 грн — у сім разів вище», — підкреслює він.
Гетманцев пише, що ця галузь «доволі багата» і доходи в ній зростають.
За його інформацією, загальні доходи від надання послуг фіксованого зв’язку у 2023 році склали 21,2 млрд грн. Це зростання порівняно з попереднім роком на 33,3%. Він порівнює це з доходами операторів мобільного зв’язку — 61,7 млрд. Грн за минулий рік. Темпи збільшення — лише 9,8%.
Пан Гетманцев наводить пару прикладів того, як доволі великі гравці на ринку надання доступу до інтернету працюють через ФОПи:
1. «Відомий оператор «Т», який пропонує телебачення та інтернет і має понад 320 000 абонентів. Насправді це мережа, до якої входить 288 (!!!) суб’єктів господарювання.
2. Інший провайдер «Л», який обслуговує більше 210 000 абонентів, де-факто складається з 80 «спрощенців»».
На двох, як він пише, ці два гравці отримали дохід у розмірі 1,44 млрд грн
Гетманцев також вважає, що провайдери ФОПи, які працюють на спрощеній системі, не тільки не доплачують податки, а ще й набагато менше інвестують у розвиток мережі:
- майже 70% їх загального розміру забезпечили всього чотири компанії;
- хоч щось інвестували у свою роботу й розвиток тільки 897 провайдерів, при цьому 582 зуміли вкластися у суму… менш як 1000 гривень.
Для абонентів врешті решт це виливається в погану якість послуг і низький рівень безпеки даних.
«А держава, своєю чергою, через існування по суті „внутрішнього офшору“ у вигляді спрощеної системи оподаткування при наданні послуг із доступу до мережі інтернет втрачає понад 3 млрд грн на рік», — пише Данило Гетманцев.
Що думають малі провайдери
Звісно вони почали обурюватися. А Микола Кучерук, директор інтернет-провайдера Еліт-Лайн із Краматорска вирішив розписати свою аргументовану позицію на рахунок того, чому пан Гетманцев помиляється. Вона опублікована в закритій групі для представників провайдерів. Але ми попросили його дозвіл і стисло перекажемо основні аргументи й дамо основні цифри.
«Ми працюємо на цьому ринку вже понад 20 років, після обстрілів навчились дуже швидко відновлювати лінії, а після блекаутів 2022–2023 рр. — забезпечувати зв’язок для клієнтів, коли відсутня електрика. Також ми є тим „сірим провайдерам“, про яких розказує пан Данило — бо використовуємо для діяльності саме спрощену систему оподаткування», — розповідає про свій бізнес Микола.
Згідно з даними періодичної звітності гравців ринку, в Україні 3182 провайдери, у яких є хоча б один абонент.
З них:
ФОП — 1960
ТОВ — 1222.
«455 із 456 перевірених в Опендатабот ФОП, внесених у реєстр провайдерів/операторів використовували Спрощену систему оподаткування (ССО), тому можна прийняти, що всі 1960 ФОП із реєстру використовують ССО», — пише Микола та посилається на кількаденний аналіз, який провів його брат.
Тож провайдери ФОПи дійсно використовують спрощену систему оподаткування. Але чи сплачують вони при цьому менше податків?
Микола вважає, що ні. І ось чому.
Дохід провайдерів за 2023 рік, згідно з відкритими даними зі звітів
Провайдери, що використовують ССО — 8,56 млрд грн
Провайдери на загальній системі оподаткування — 13,9 млрд грн
«Коли Гетьманцев пише, що держава втрачає 3 мільярди гривень на рік, він рахує, що суб’єкти на єдиному податку повинні, окрім того, що вони сплачують — сплатити ще додатково +40% податків», — пише представник краматорського провайдера.
Але він запевняє, що насправді цього не відбувається.
Посилаючись на відкриті дані (публічні звіти компаній), він пише, що ТОП-4 гравці (без «Київстару») в середньому у 2023 році мали податкове навантаження, яке дорівнює 17,99%.
«На жаль, „Київстар“ не викладає структуру своїх витрат публічно або ми їх не знайшли», — підкреслює представник провайдера.
Його висновок: навіть великі провайдери на загальній системі оподаткування платять від 4 до 23% від загальних надходжень.
«Наше підприємство ТОВ „Інтернет Схід Груп“ — загалом сплачує 21,6% податків зі свого обороту. Бо платники єдиного податку платять не тільки 5% від обороту, як рахує Гетьманцев. Вони так само сплачують ПДФО зі співробітників, військовий збір, страхові й усі інші виплати», — підкреслює він.
А тепер про інвестиції
Ще один важливий висновок Миколи Кучерука — про інвестиції в мережу, тобто про тезу Гетманцева про те, що ФОПи на спрощеній системі інвестують в мережу набагато менше, ніж великі гравці.
Зі звітів Микола також витягнув цифри, які показують, що якраз малі провайдери на ССО мають найбільшу долю ринку у такому сегменті як PON-інтернет. Ця нова технологія дозволила Україні переживати блекаути з робочим інтернетом. І провайдери охоче будували сучасні нові лінії до абонентів, щоб забезпечити їм безперервність послуги.
Так от, згідно з даними відкритих звітів, які проаналізував пан Кучерук, на ФОП та юрособи на ССО приходиться 54,3% абонентів PON, а на ТОП-12 великих гравців — 19,8%.
Загальна кількість PON-абонентів в Україні за 2023 рік, за підрахунками Миколи Кучерука — 3,3 млн. Треба сказати, що ця цифра сходиться з тою, що надавав телеком-регулятор НКЕК у своєму річному звіті.
Микола також доводить через зібрані дані, що насправді провайдерів на ССО більше в селі, де абонентів підключати складніше, ніж у багатоповерхівках. Отже, 50,5% в сільській місцевості обслуговують саме малі провайдери.
Порівняння з мобільним зв’язком
І третій аспект, на який слід звернути увагу: Гетманцев писав у колонці, що інтернет-провайдери почувать себе навіть краще, ніж мобільні оператори, маючи вищий середній чек за послуги.
Ось аргумент від провайдера з Краматорська:
«Мобільний зв’язок сплачується на кожен телефон у родині. І щомісячну суму на один девайс можна сміливо помножувати мінімум на 3 або навіть і 4 (кількість людей, що мешкає в одному домогосподарстві разом)
Візьму як приклад свою родину: У мене є мій тариф — від «Водафон» за 180 грн і «Лайфсел» — ще 180 грн на місяць, тариф дружини — 200 грн на місяць, тарифи дітей — по 195 грн на місяць.
Загалом моя родина сплачує мобільним операторам у середньому 194 грн на місяць і загалом — 950 грн на місяць.
А ось за фіксований інтернет, який жодного разу не відключався під час блекаутів літа цього року, жінка в Києві платила всього 215 грн на місяць місцевому провайдеру на Оболоні».
