світло
Що буде зі світлом? Чи будуть знов відключення? Чого чекати взимку? Це питання, які турбують зараз кожного. Ми поспілкувалися з експертами з енергетики і підготували стислий експлейнер, який допоможе дати основні відповіді.
Що буде зі світлом? Чи будуть знов відключення? Чого чекати взимку? Це питання, які турбують зараз кожного. Ми поспілкувалися з експертами з енергетики і підготували стислий експлейнер, який допоможе дати основні відповіді.
Ми втратили теплову генерацію
Цієї весни російські терористи (час припиняти називати їх російська армія, бо це не армія, це — терористичне угрупування) били ракетами та дронами по тепло- та гідроелектростанціям.
Теплові електростанції працюють на вугіллі.
Близько 80% вугільної генерації України до великої війни контролювала група ДТЕК Ріната Ахметова.
Ще до обстрілів в квітні керівництво компанії заявляло, що 80% їхньої теплової генерації виведено з ладу.
«П’ять з шести станцій, які були доступні до останніх масштабних обстрілів, дуже сильно пошкоджені. Деякі блоки зруйновані майже повністю, решта — частково», — повідомляв після перших двох атак виконавчий директор компанії Дмитро Сахарук.
Як пише «Економічна правда», під час ранкового обстрілу 11 квітня знову серйозно постраждало обладнання двох електростанцій ДТЕК.
Подробиць у компанії не розкривають, але можна дійти висновку, що цифра 80% втратила актуальність.
Державна «Центренерго» була на другому місці після ДТЕК, з трьома станціями — Трипільська ТЕС (знищена останнім обстрілом), Вуглегірська ТЕС на Донеччині (окупована), Зміївська ТЕС на Харківщині (знищена у березні 2024). Тобто фактично в неї не залишилося потужностей.
Третій гравець — «Донбасенерго». Він мав дві теплові електростанції: Старобешівська ТЕС (у 2015 році захоплена терористами ДНР), Слов’янська ТЕС (обстрілюється на лінії фронту).
Таким чином, від української теплової генерації залишилося небагато — менше 20%.
Чому теплові електростанції важливі
Якщо подивитися на всю генерацію електроенергії України, то основна частка належить атомній генерації, тобто атомним станціям. Вони виробляють (виробляли до останніх обстрілів) більше 60% електроенергії, яку ми споживаємо за рік. Ми — це приватні споживачі (домогосподарства), а також різні відомства, підприємства.
На теплову генерацію приходилося приблизно 20% виробленої електроенергії в системі. Решта — це гідроелектростанції і альтернативна генерація (сонце, вітер, біогаз, пелети та інше). Це зовсім невеликий відсоток.
Теплові станції, а також гідроенергетика виконували балансуючу роль в енергосистемі.
Ви вже, мабуть, про це чули: вони загладжували піки споживання. Справа в тому, що енергії треба виробляти стільки, скільки споживачі можуть спожити. Але нюанс в том, що споживання неоднорідне. Воно залежить від пори року, часу доби та інших обставин.
Взимку, наприклад, споживання буде більше, тому що день коротший, і до того ж деякі домогосподарства опалюються за рахунок електрики. Літом інша проблема — всі вмикають кондиціонери і навантаження на мережу збільшується.
Атомна енергетика не може реагувати на піки. Енергоблоки не маневрені. Цю фунцкцію брали на себе ТЕС. Споживання зростає — більше вугілля спалюється — піки згладжуються.
Зараз ми майже втратили цю можливість.
Який є вихід?
Існує декілька варіантів, як нам тепер згладжувати піки споживання.
Перший — електроенергію можна імпортувати з-за кордону, коли вона нам потрібна. Але тут є нюанси.
Гроші: треба купити доволі недешеву енергію у пікові години.
Але, це не основний нюанс. Основний заключається в тому, що потужності перетину кордону (фізичні лінії) у нас обмежені. Зараз це сумарно десь 1,7 ГВатт, а потрібно нам вже більше двох.
Другий варіант — електроенергію можна виробляти на локальному рівні і забезпечувати будинки, вулиці та навіть населені пункти. Це можуть бути вітряки, сонячні станції. Але вітер є не завжди, а сонце світить тільки вдень.
Експерти радять шукати і встановлювати на локальному рівні газопоршневі та газотурбінні електростанції невеликої потужності. Вони навряд стануть ціллю ворога.
Третій варіант — великі акумуляторні станції, на кшталт тих, які розробив і використовує Ілон Маск в Австралії. Це як великий пауерабанк, який можна заряджати, коли споживання знижується (скажімо, вночі), і віддавати електроенергію у мережу під час пікових навантажень.
Що робити?
Звісно, не один з цих варіантів не перекриває наші потреби в балансуючій генерації. Навіть всі вони в комплексі.
Щоб закупити газові електростанції, потрібен час та гроші. Щоб закупити акумулятори Маска — теж саме. А що стосується зруйнованих теплоелектростанцій — на їхнє потенційне відновлення знадобляться роки. Тобто на це взагалі поки не приходиться розраховувати.
Поки бізнес буде потихеньку розбудовувати місцеву генерацію, треба готуватися до перебоїв з електрикою.
Перший тест на нашу витривалість буде у липні-серпні, коли через спеку всі включать кондиціонери (що іноді майже дорівнює зимовому піку). Але все ж таки найбільша загроза — залишитися без світла (та тепла) зимою.
Треба починати думати про власну енергонезалежність вже зараз. І поставити собі питання, як забезпечити ті години, коли світло буде відключатися. Тож, екофлоу, генератори, пауербанки, сонячні панелі — можна починати потихеньку гуглити, що є на ринку і що вам дійсно потрібно. Щоб потім не бігати в паниці і не купувати все це за дві ціни.
Треба також розуміти, що в Україні вже є регіони, де відключення почалися. Це Харків, це південь країни. І тому якщо ви живете десь у Києві чи Львові і думаєте, що це вас не стосується, то це не так.
Поки у вас є світло, в когось — немає. Для більшості з нас все проходить гладко в тому числі і тому, що українська промисловість працює не на повну потужність через війну і руйнації. А деякі підприємства почали більше працювати вночі. Тобто промислове споживання в принципі низьке.
Можна почати допомагати нашим енергетикам і прямо зараз. Yasno закликає зменшити споживання електроенергії у пікові години, а саме з 19:00 до 22:00.
Ну а, наприклад, прання, взагалі можна поставити на ніч.
Починаємо! Готуємося!
