Нещодавнє дослідження команди іспанських вчених з Університету Ов'єдо та біологічної станції Доньяна показало, що поточний рівень радіації в Чорнобильській зоні відчуження не має значного впливу на вік, рівень стресу або швидкість старіння місцевих диких тварин.
Нещодавнє дослідження команди іспанських вчених з Університету Ов'єдо та біологічної станції Доньяна показало, що поточний рівень радіації в Чорнобильській зоні відчуження не має значного впливу на вік, рівень стресу або швидкість старіння місцевих диких тварин.
Такі висновки зроблені на результатах багаторічних досліджень, зокрема, які проводилися на східних деревних жабах (Hyla orientalis), взятих з частин зони з різним рівнем забруднення: від високорадіоактивних зон до регіонів без радіації.
Використовуючи довжину теломер як біологічний маркер старіння, команда виявила, що ці жаби не зазнали прискореного старіння, а також не показали значних змін у кортикостероні — гормоні стресу, який зазвичай підвищується у відповідь на екологічні виклики.
«Я вважаю, що рівень радіації в Чорнобильській зоні відчуження недостатній для того, щоб спричинити помітні пошкодження організму диких тварин, принаймні в більшості районів Чорнобиля», — розповів один з авторів дослідження Пабло Буррако, пише Interesting Engineering.
Щобільше, результати дослідження свідчать про те, що Чорнобильська зона, хоч і зазнала впливу радіації в минулому, зараз де-факто функціонує як притулок для дикої природи завдяки відсутності людського втручання. Протягом багатьох років зниження рівня радіації та відсутність людського втручання дозволили місцевій екосистемі підтримувати дивовижне розмаїття фауни, що робить Чорнобиль одним з найбільших природних заповідників Європи.
Радіаційне опромінення жаб було ретельно оцінене, враховуючи як зовнішнє опромінення навколишнього середовища, так і внутрішнє забруднення через ізотопи цезію в м’язах і стронцію в кістках. Буррако підкреслив точність цих радіаційних вимірювань, описавши роботу як «одну з найточніших оцінок поглиненої радіації, проведених на хребетних тваринах у Чорнобилі».
Порівнюючи це опромінення з повсякденними дозами опромінення, як-от із звичайним візитом до стоматолога, Буррако підкреслив, що сучасні рівні в Чорнобильській зоні є значно низькими через розпад ізотопів, багато з яких мають період напіврозпаду, що робить їх неактивними в межах через кілька місяців або років після аварії.
Аналіз команди також досліджував процес старіння цих жаб. Використовуючи лінії росту на кістках (схожі на кільця дерев) для визначення віку та довжини теломер як показника біологічного старіння, дослідження не виявило зв’язку між впливом радіації та віковим погіршенням.
Дослідники сподіваються, що майбутні дослідження поглиблять наше розуміння того, як дика природа пристосовується до середовища, зміненого радіацією, забезпечуючи цінну інформацію про довгостроковий вплив ядерних катастроф на природні екосистеми.
