«БДСМ-клуб, пиво з друзями». Як айтівці соціалізуються і чи потрібне їм взагалі живе спілкування

БДСМ-клуб, пиво з друзями.

Спілкуюся з людьми онлайн.

Гібридний графік, не встигаю занудьгувати через брак живого спілкування.

Періодично виходжу в заклади вечорами або запрошую друзів до себе висіти. Або все разом, після закладу до мене. В цілому не відчуваю браку соціалізації абсолютно.

Раніше було активне соціальне життя поза роботою: танці, спорт, прогулянки, сімʼя, подорожі. Після лютого 22 року, просто намагаюся більше спати, робити тренування для тонусу та спілкуюся з рідними, наводжу красу, інколи відвідую настільні ігри. На інше немає сил і не хочеться особливо спілкуватися.

Поки не поїду з України — ніяк. Всі друзі за кордоном.

Зустрічаюсь з друзями, але їх стає все менше й менше. Тут не те що друзі, а й рідня віддаляється. Ще відвідую торгові центри, але пам’ятаю, що єдина причина чому мені там посміхаються — це гроші. Смуток заливаю алкоголем з магазину біля дому. Там постійно тусується компанія персистентно нетверезих, мо й я до них скоро приєднаюся. В офісі було веселіше…

Стараюсь дзвонити друзям інколи. Але загалом всі хлопці зараз сидять вдома, то ніхто нікуди не виходить, або зустрічаємось в когось.

Ніяк. Раз на кілька місяців з друзями десь зустрічаємось.

А с чого ви взяли, що є якій-то брак спілкування? На роботі в мене колеги, ми з ними ситуативно зібрані у команду для вирішення поточних задач. Мені не треба підтримувати з ними близькі відносини, треба: не конфліктувати, не заважати один одному та ефективно виконувати обов’язки. Для вирішення питань достатньо зідзвону, для підтримування неформального спілкування — пару раз на рік зустрітися десь поза роботою на тімбілдінг, і то не обов’язково. На роботі треба бути класним спеціалістом, а не бадді і душею компанії. А спілкуюся я з друзями та родиною у позаробочий час.

Працюю віддалено. То декрет, то ковід, тепер війна. Є можливість працювати в офісі, але керівництво не наполягає. Мене в цілому влаштовує все, я б взагалі на бедлюдний острів кудись би ще поїхала, бо працюю в підтримці на телефоні і месенджерах.

50/50. У мене є знайомі, друзі з якими я проводжу періодично час, але частіше за все мені цього просто не хочеться. Іноді буває, що через певний час я просто можу піти додому через те, що втомилась він живого спілкування.

Майже ніяк. Літом вихідні на дачі. Дуже звузилося коло спілкування. Є рідні і найближчі друзі, які проживають хто де. Тому коли з друзями вдається поспілкуватися офлайн, то навіть температура не заважає. Дуже важко стало знаходити себе в новій офлайн тусовці. Інколи краще просто вдома посидіти.