Вікторія Горбік Работа 27 сентября 2024, 09:00

Що болить джуну? Junior Game UI/UX Designer, що понад рік шукає роботу — про амбіції, невдачі та тестові, які не вдавалось зробити

У липні рекрутери опублікували на Djinni найбільшу кількість вакансій за останні 12 місяців — 10 576, що майже на 20% більше, ніж у червні. Проте труднощі під час пошуку роботи для айтівців нікуди не ділися. За словами Анни Апостол, співзасновниці EdTech-стартапу Mate academy, нинішній ринок дійсно перенасичений, і не тільки початківцями. Але саме їм ми вирішили приділити увагу. Отже, Junior, ваш вихід. У рубриці «Що болить джуну?» dev.ua розпитав айтівців-початківців про те, з якими складнощами вони стикнулися на шляху до омріяного офера.

Першим розповів про свій досвід 17-річний Олександр Матковський з Івано-Франківська — Game UX/UI Designer. Незважаючи на юний вік, він має певний досвід у gamedev, але вже понад рік шукає роботу. Ось що з ним трапилося.

Оставить комментарий

Що болить джуну? Junior Game UI/UX Designer, що понад рік шукає роботу — про амбіції, невдачі та тестові, які не вдавалось зробити

У липні рекрутери опублікували на Djinni найбільшу кількість вакансій за останні 12 місяців — 10 576, що майже на 20% більше, ніж у червні. Проте труднощі під час пошуку роботи для айтівців нікуди не ділися. За словами Анни Апостол, співзасновниці EdTech-стартапу Mate academy, нинішній ринок дійсно перенасичений, і не тільки початківцями. Але саме їм ми вирішили приділити увагу. Отже, Junior, ваш вихід. У рубриці «Що болить джуну?» dev.ua розпитав айтівців-початківців про те, з якими складнощами вони стикнулися на шляху до омріяного офера.

Першим розповів про свій досвід 17-річний Олександр Матковський з Івано-Франківська — Game UX/UI Designer. Незважаючи на юний вік, він має певний досвід у gamedev, але вже понад рік шукає роботу. Ось що з ним трапилося.

Шлях до креативу

Я навчаюсь в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти та газу за спеціальністю «Комп’ютерні системи та технології». Паралельно розвиваюся в геймдеві в напрямі Game UX/UI дизайну.

Це рішення не було спонтанним: із дитинства в мені зростав креативний потенціал, але я не знав, як його реалізувати. Уже в більш дорослому віці, приблизно в 12 років, я захопився графічним дизайном і почав вивчати Photoshop через відео на YouTube, навіть не маючи комп’ютера, бо відчував, що це моє покликання. Коли через рік мені нарешті подарували перший комп’ютер, я відразу занурився в цю сферу, маючи базу знань із відео на YouTube.

Отриманий багаж

В IT я вже близько трьох років: два роки працював графічним дизайнером і рік — Game UX/UI дизайнером.

Офіційно графічним дизайнером я став із травня 2022 року, коли влаштувався в українську компанію з надання відпочинкових послуг. До того, та й після влаштування іноді знаходив час на те, щоби брати замовлення на фрилансі. Пропрацювавши два роки, вирішив вивчити Unity та спробувати створити власну гру.

Великі амбіції, але невеликий досвід призвели до невдачі в цій справі.

Проте я залишився у gamedev, адже люблю створювати графіку, особливо інтерфейси.

Мені цікаво думати над розташуванням інтерактивних елементів і їхнім виглядом. Так я відкрив для себе UX/UI, який спочатку не міг розрізнити, але мене не зупинили. Я вивчав нові програми, як-от Figma, і розробляв дизайни мобільних застосунків, адже знайти навчальні матеріали для ігрових інтерфейсів було складно. За пів року я став частиною команди з розробки інді-ігор VoxGames. Але це все ж таки була часткова зайнятість, тому паралельно, десь півтора року тому, я почав шукати стабільну роботу з вищою зарплатою.

За весь цей час я не лише здобув відмінні навички, а й значно змінився як особистість. Раніше я був дуже тихим і некомунікабельним, але зараз навчився бути впевненим у своїх силах, вмію презентувати себе, аргументувати та захищати свої рішення. Це, мабуть, найважливіше в IT, і я трохи пишаюсь цим.

Мрії про офер

Попри всі досягнення, мені все ще важко знайти постійне джерело доходу, адже інді-розробникам нині нелегко. Активно я шукаю роботу вже майже рік, витрачаючи значну кількість часу та зусиль. За цей період пройшов близько 15 співбесід — деякі були нудними, як лекції, інші — взагалі не відбулися, просто ніхто не з’являвся.

Лише одиниці пройшли приємно й підняли бойовий дух, адже проводились у дуже спокійній обстановці, де не боїшся дати собі подумати перед відповіддю та не відчуваєш ніякого засудження, а відмова звучить, хоч і твердо, але є зрозумілою. Також навіть після відмови на цих співбесідах підбадьорювали та запевнювали: «Ви дійсно хороший спеціаліст, просто це життя». Мені ще не запропонували бажаних оферів, але не збираюсь опускати руки, і продовжую далі ще більш серйозно шукати роботу.

Про оплату та гроші

На співбесідах, коли питання доходили до зарплати, починався свого роду пінг-понг:

Які у вас очікування щодо зарплати?
А що ви пропонуєте іншим кандидатам на цю спеціальність?
Усе залежить від досвіду.
Тоді назвіть вилку.
Вилка, звичайно, варіюється…

І далі в тому ж дусі.

Я очікую на зарплату від $700 на місяць для повного робочого дня, і від $500 на місяць для неповного, але я, як-то кажуть, завжди відкритий до діалогу.

Зазвичай на співбесідах, якщо й пропонували суму, вона була прийнятною, адже я шукаю не лише джерело доходу, а й досвід.

Камені спотикання

У пошуках роботи я стикався з відмовами через мій вік. А деякі працедавці здивували відмовами, коли в описі зазначали менший мінімальний досвід, ніж у мене, але в результаті казали, що вибрали кандидатів із більшим досвідом. Я усвідомлюю, що не лише я понижую свою планку через відчай.

Я отримав багато відмов, але найпоширеніша — ігнор.

Вважаю це неприпустимим, але це реальність, із якою доводиться миритися.

Найбільші складнощі, з якими я стикнувся в пошуку роботи, це:

Невелика кількість вакансій: щоденний моніторинг усіх платформ, зокрема Djinni, InGameJob, GamedevDOU, де можна знайти більше вакансій для інді-розробників, ніж на традиційних Work.ua чи Robota.ua, але і тут дуже рідко щось нове з’являється. Хоча пропозиції інколи надходять через LinkedIn. Чарівна пігулка: з цим намагався впоратися, шукаючи різні вакансії чи просто дописи в соц.мережах, де могли б стати у пригоді мої навички.
Складно змусити себе шукати, коли немає зовсім ніяких результатів: важко не здаватися, коли довгий час, а в моєму випадку майже рік, пошуки не приносять результатів і грошей не приносять. Чарівна пігулка: тут банально потрібно використовувати дисципліну, створити годинний графік для часу, який треба приділити на пошук
Синдром самозванця: іноді думаю, що, мабуть, я нічого не вмію, і тому не потрібен нікому. Це важко перебороти. Чарівна пігулка: продовжувати пошуки й не опускати рук мені допомагав погляд на себе ніби з боку. Дивлячись на свої роботи зі сторони, легше дати реальну оцінку своїм навичкам. А ще продовжував ділитися своїми роботами на профільних платформах на кшталт LinkedIn, а також на Behance та в різних групах у телеграмі, де спілкуються на теми дизайну, наприклад, «UX.UI.UA», «Інтерфейсник!». Підтримка та схвальні коментарі від спільноти також мотивували та допомагали триматися.

Про тестові

Тестові завдання — це окрема проблема. Особисто я не проти тестових завдань, особливо якщо їх оплачують, але це велика рідкість. Хочу розповісти про одне смішне й сумне тестове завдання.

Я відгукнувся на вакансію на DOU, зі мною зв’язалися поштою — поки що нічого дивного. Але далі стало цікаво: співбесіда відбулася письмово, адже мені надіслали список загальних запитань, які не мали стосунку до вакансії. Я вирішив відповісти. Через кілька днів мені запропонували тестове завдання. Коли я відкрив документ, важко описати моє здивування. Воно включало:

Оформлення елементів із кількох ігор в один проєкт для портфоліо на Behance.
Створення обкладинки для соцмереж про трансляцію від компанії.
Оновлення UI однієї з їхніх ігор.

Я задумався про серйозність компанії й вирішив пошукати відгуки на DOU. Багато з них були про жахливий рекрутинг і великі тестові завдання. Вони пояснювали це браком проєктів у портфоліо. Я вирішив спробувати виконати тестове завдання.

Враження були жахливі: брак матеріалів, як можна об'єднати в один проєкт різні ігри з різними стилями?! На інші завдання просили використовувати матеріали з інших ігор, які потрібно було шукати самому.

Перевіряли тестове завдання довше, ніж я його робив — понад тиждень. У результаті — відмова, адже ідея, на їхню думку, незавершена.

Про компанію мрії

Насправді мої вимоги до майбутнього працедавця не такі високі. Для мене важливо, щоб у компанії панувала дружня та професійна атмосфера, у якій хочеться працювати й розвиватися, а також, щоби робота позитивно впливала на продукт. Я розглядаю лише варіанти дистанційної роботи. Масштаби компанії для мене неважливі, головне — її політика.

Перед тим як подати заявку в компанію, завжди перевіряю, чи немає в неї російських коренів або працівників із росії. Також великим і критичним мінусом стали б токсичні співробітники, тому часто контактую з працівниками компанії на LinkedIn, щоби дізнатися про атмосферу в компанії.