Марія Бровінська PetTech 25 July 2024, 10:20

«Ні відсутність кінцівки, ні інсулінозалежність не заважає Ромашці жити на повну». Три історії айтівців, що прихистили тварин з інвалідністю, та поради тим, хто тільки планує це зробити

Чи відважилися б ви взяти до себе тварину з інвалідністю? Під час війни хвостиків, які втратили кінцівки або ж мають тяжкі захворювання, побільшало. Втім, за словами засновниці притулку для собак з інвалідністю Анастасії Тихої, яка нині опікується двома сотнями тварин, 60% з яких мають інвалідність, найчастіше тваринки отримують травми внаслідок аварій та людської жорстокості. Нині до цих причин додалася й війна.

«Беруть таких чотирилапих у сім’ї вкрай рідко. І рішення щодо адопції тваринки визначається здебільшого рівнем складності інвалідності тварини», ― каже Анастасія.

dev.ua в межах партнерської рубрики PetTech з українським виробником харчування для котів і собак Kormotech поспілкувався із трьома айтівцями, домашні улюбленці яких мають інвалідність. Розповідаємо, як IT-фахівці доглядають за тваринками із складними діагнозами, а також даємо поради усім, хто має плани «всиновити» хвостика з інвалідністю.

Зміст

«З Тіффані сталось кохання з першого погляду. Є відчуття, що це саме МОЯ собака»

Олена Панасюк, Junior Delivery Manager в Levi9

Наприкінці травня 2024 року на Instagram-сторінці клініки, де лікують моїх домашніх улюбленців, я натрапила на відео про собаню, яку евакуювали із зони бойових дій. Вона була поруч з військовими та під час обстрілів отримала поранення, через що їй довелось ампутувати лапу. Через декілька днів відео вже було на сторінці притулку для тварин «Плюшка», за якою слідкувала давно. Саме там рік тому я знайшла свою Чучу — виняткову кішку з Херсонщини.

Добре все обміркувавши, я написала волонтерці, яка займалась адопцією тварин притулку, аби дізнатися більше інформації про Тіффані (так звуть собаку).

Цікавило, чи спокійно вона реагує на котів і наскільки вільно пересувається, враховуючи її травму. Волонтери запевнили, що на котів вона реагує спокійно, пересувається рішуче і навіть на 5 поверх зможе самостійно піднятися.

Вже у червні я поїхала в притулок знайомитись зі своєю майбутньою собакою, і повернулась додому вже з нею. Тіффані 3-4 роки, вона контактна, приязна, дуже чемна і ласкава дівчинка. Переживання щодо вигулу були, адже собака з притулку, але дарма — вона чітко знала, що робити на вулиці і як не шкодити вдома. Вона активно знайомиться з іншими собаками та їхніми власниками, наполегливо вимагає смаколики й завжди рада увазі. Попри це вона ляклива та боїться гучних звуків, декілька днів звикала до ліфта і як ми всі, дуже боялась під час вибухів 8 липня.

Тіффані, як і всі собаки, дуже любить гуляти, але враховуючи її травму — потребує більше часу на відпочинок. Під час прогулянок вона вітається з іншими собаками, трохи бігає і грає з ними, а далі зазвичай лежить на травичці й за усіма спостерігає. Якщо ж її щось чи хтось дуже зацікавить — сили знаходяться і вона стрімко рушає у напрямку свого інтересу.

Тіффані — молода собачка, і наразі не потребує додаткових ліків для підтримки здоров’я. Звичайно, є намір як мінімум раз на рік при плановій вакцинації уточнювати щодо її потреб і при необхідності додавати ліки чи вітаміни в раціон.

У планах на майбутнє — заняття з кінологом, щоб допомогти Тіффані краще адаптуватися. Намагаюсь дізнатись, які іграшки їй подобаються, бо наразі вона нічим не грається та лише інколи бігає з іншими собаками.

Собака з притулку нічим не гірша за породисту собаку з розплідника, а маючи інформацію про характер й особливості поведінки, можна зрозуміти, підходите ви одне одному чи ні. Також варто зважати на розмір собаки — Тіффані важить 15 кг, тому її в будь-якому разі можна буде легко на руках підняти на 5 поверх.

З Тіффані сталось кохання з першого погляду. Є відчуття, що це саме МОЯ собака. Вона весела, емоційна, любить увагу і щоб її постійно чухали. Своїм прикладом хочеться показати, що брати тварин з інвалідністю з притулку — це нормально, це буде вашим найкращим рішенням. Така практика має бути звичайною для тих, хто хоче розширити сім’ю і взяти домашнього улюбленця.

«Перші дні Тремпель був як після ПТСР — весь час їв, спав, мінімально взаємодіяв з оточенням»

Юлія Саєнко, EPAM Senior Software Engineer

Кіт Тремпель — незапланована дитина в сім’ї. 14 жовтня минулого року ми з коханим займалися типовою на той момент розвагою харків’янчиків: ходили дивитися на «прильоти». Проходячи повз руїни школи, ми побачили рудого котика — дуже худенького, брудного та нещасного. Я одразу почала нити, щоб ми забрали його додому, бо котик гарнюня, а скоро зима, він помре.

До нас підійшла якась місцева жіночка, насипала коту дешевого корму (вони завжди беруть на вагу) та почала розповідати, що кота викинули на вулицю хазяї ще навесні, коли тікали від російських обстрілів. «Заберіть, — каже. — Бо зиму не переживе. Ледве літо пережив».

Я почала нити з потрійною силою, і чоловік здався. Так у нас з’явився третій котик у сім’ї. Спочатку хотіли назвати його Валєрою, на честь Залужного — бо це було як раз у День захисника та захисниці України. Але потім вирішили, що кіт Валєра — це якась попса. Тому він Тремпель.

Кіт виявився надзвичайно зламаним ззовні та всередині. У нього були блохи, подряпана мордочка, порвані вуха, гематоми у нирках та печінці, дисплазія одного стегна, пупкова грижа та новоутворення в легенях. Він майже щодня блював.

Перші дні Тремпель був як після ПТСР — весь час їв, спав, мінімально взаємодіяв з оточенням. На другий тиждень відгодував собі чимале черевце, погляд став живим та зацікавленим, почав волати, щоб його пустили до двох наших інших кішок.

Тремпель хропе. Через його постійні болячки та малу, у порівнянні з дівчатками, активність, ми називаємо його Дідом. Він навіть п’яти має грубі та шершаві, як у старих рибалок з книжок Гемінгвея. З нас двох він найбільше любить мене і ходить за мною хвостиком по квартирі. З рештою кицьок вони вибудували щось на кшталт лев’ячого прайду з документалки «Діскавері»: самець майже весь день спить, поки самки полюють (на павуків та одна на одну). Коли ми стрижемо дівчаткам кігті, і вони починають волати, Тремпель прибігає з іншого кінця квартири їх захищати. Він натурально може дати «люлєй», якщо вважає, що його самки у небезпеці.

Тремпель в компанії кішок, які радо прийняли його в сім’ю

Ми щодня робимо коту уколи преднізолону, аби він не блював. Саркома у його легенях поступово розростається, йому стає все важче бігати, але ми все одно його лікуємо. Часу в нього не так вже й багато. Скоро Тремпель помре, але принаймні він буде щасливим котом. Тепер в нього є сім’я, яка ніколи його не зрадить.

«Ні відсутність кінцівки, ні інсулінозалежність не заважає Ромашці жити на повну»

Олексій Алексєєв, розробник у Surprise.com

У нас троє котів, кожен раз ініціатива взяти котика була від моєї дівчини. Вона дуже жаліє знедолених тваринок, яких ніхто інший не бере. Коли вона вирішила завести ще одного котика, то в Instagram знайшла пост волонтерки, яка тримала Ромашку. Це навіть був не Київ, а інша область. І кохана поїхала тваринку забрати. У Ромашки (так звати кішку) немає задньої лапки. Так вийшло, наскільки я розумію, що її атакувала собака вулична і майже відкусила лапку. Потім кінцівку довелось ветеринарам ампутувати.

Ромашці 15 липня виповнилося 5 років. І у неї доволі специфічний характер — вона не любить інших котів, а у нас їх троє. Тому з цим бувають трошки проблеми, коли тваринки б’ються. Але в цілому те, що вона на трьох лапках, не заважає пересуватися по квартирі, стрибати. Звісно, стрибати Ромашка може не так високо, але на ліжко вона, якщо хоче, на підвіконня — застрибне легко. Тому не треба боятися тваринок із інвалідністю. І жаліти їх і надто оберігати теж не варто, якщо тваринка може постояти за себе і дати собі раду не гірше, аніж здорові коти.

Ромашка любить людей. Втім, кішка має, окрім ампутації, ще й діабет. Тому ми їй колимо інсулін. Проте ні відсутність кінцівки, ні інсулінозалежність не заважає Ромашці жити на повну.

Бажаєте прихистити тваринку з інвалідністю? Ось, що треба знати

Ірина Лозова, керівниця напряму КСВ-проєктів у компанії Kormotech, добре знає, як це — прихистити тваринку з притулку. Вона адоптувала собачку з притулку, і через певний час у неї діагностували артрит. Тваринці періодично важко виходити на вулицю, і вона різко реагує на інших собак.

«Якщо для себе я вже прийняла новий формат нашого життя і підлаштувала спільний побут, то для людей на вулиці це видається загрозою. Коли чотирилапій красуні важко і вона може „відлякувати“ від себе інших собак, іноді мені легше сказати: „Обережно, у мене агресивний пес“. Адже, не всі готові сприймати інформацію про здоров’я моєї собаки та мої прохання зупинитися або обійти нас/не підходити», — розповідає Ірина.

Цей факт дівчину засмучує. В час, коли питання інклюзивності та адаптації людей з інвалідністю набирають обертів, хочеться також наголошувати на важливості говорити про тварин, які мають певні порушення фізичного та психічного здоров’я. Ми всі ставимо вподобайки на публікації врятованих тварин з прифронтових територій, тварин, яких рятують з-під завалів, але потім певна частина суспільства не готова прийняти той факт, що тварини мають «травми війни». Важливо навчити суспільство приймати людей і тварин з фізичними, сенсорними, психічними, інтелектуальними, ментальними порушеннями, або людей і тварин з інвалідністю, як частину нашого життя, які не впливають на любов і турботу»», — констатує Ірина.

За її словами, прийняття тварин з інвалідністю допомагає підвищити рівень толерантності та емпатії у суспільстві. «Коли ви рятуєте тварину, вона стає частиною вашого життя. Підтримка таких тварин змінює ставлення до них у суспільстві та підвищує обізнаність про відповідальне ставлення до тварин», — каже фахівчиня.

Також тваринки з інвалідністю мають право на люблячу родину так само як і здорові тварини. Їх особливості, наголошує Ірина, не роблять їх менш вартими любові та турботи та часто не впливають на якість вашого життя та життя вашого улюбленця. Однак, адопція тварин з інвалідністю — це не тільки великий крок до покращення їхнього життя, але й можливість стати частиною великої місії з підвищення рівня гуманності та доброти у нашому суспільстві. «Прийняття тварин з інвалідністю навчає нас цінувати життя в усіх його проявах», — каже Ірина.

Фахівчиня Kormotech поділилася з читачами dev.ua порадами про те, на що варто звертати увагу і до чого варто бути готовими, якщо маєте бажання взяти з притулку тваринку з інвалідністю.

Адопція тварини з інвалідністю вимагає уважного підходу та попереднього аналізу ваших можливостей. Перш за все, потрібно обдумати, чи готові ви забезпечити регулярний ветеринарний догляд і покрити додаткові витрати на лікування або спеціальне харчування. Залежно від типу інвалідності, тварина може потребувати спеціального обладнання, такого як візочки, протези або пристосування для підтримки мобільності. Важливо заздалегідь проконсультуватися з ветеринаром, щоб зрозуміти, які конкретні потреби матиме ваш майбутній улюбленець. Проте це завжди індивідуальна історія, адже залежно від типу інвалідності, це не завжди може означати постійні чекапи здоров’я або спеціальні вимоги до утримання.
Друге, на що варто звернути увагу, — це ваш спосіб життя та готовність до змін. Тварини з інвалідністю можуть потребувати більше часу на адаптацію, регулярних фізичних вправ або реабілітаційних процедур. Важливо бути готовими до можливих труднощів і проявляти терпіння та емоційну підтримку. Зручне і безпечне середовище вдома, адаптоване під потреби тварини, значно полегшить процес адаптації.
Також зверніть увагу на взаємодію тварини з іншими людьми та тваринами у вашому житті. Оточення не завжди може розуміти або правильно реагувати на вашого улюбленця. Будьте готові до того, що вам доведеться пояснювати іншим про стан здоров’я вашої тварини та її потреби. Це може вимагати додаткових зусиль, але водночас сприятиме підвищенню обізнаності суспільства про тварин з інвалідністю.
Часто тварини з інвалідністю стикаються з упередженнями та стереотипами. Прийняття таких тварин у родину допомагає змінити ці негативні уявлення.
Нарешті, важливо пам’ятати, що прийняття тварини з інвалідністю — це не лише допомога конкретному улюбленцю, але й внесок у формування більш гуманного та толерантного суспільства. Такі тварини заслуговують на люблячу родину так само як і здорові, і їхнє прийняття сприяє підвищенню рівня емпатії в суспільстві.

Тварини теж страждають від війни. Хто і за скільки створює протези для хвостиків в Україні

Айтівці часто ходять на роботу із чотирилапими друзями. Як облаштовані pet-friendly простори в офісах Ciklum Capgemini Engineering EVO Railsware Levi9 та інших