Основним функціональним компонентом світового інтернету є система доменних імен (Domain Name System, DNS). Вона призначена для того, щоб перекладати зручні для розуміння й запам’ятовування людиною імен у цифрові IP-адреси, за допомогою яких трафік спрямовується в потрібні місця в мережі.
Основним функціональним компонентом світового інтернету є система доменних імен (Domain Name System, DNS). Вона призначена для того, щоб перекладати зручні для розуміння й запам’ятовування людиною імен у цифрові IP-адреси, за допомогою яких трафік спрямовується в потрібні місця в мережі.
Іншими словами, DNS — це як система табличок із назвами вулиць і номерів домів у місті. Без цих табличок — це просто скупчення будинків, у яких навряд чи вдасться зорієнтуватися. З назвами нам простіше. Її можна вбити в навігатор і легко знайти місце призначення.
А тепер уявіть, якщо назва однієї з вулиць просто зникла. Чи змогли б ви дістатися потрібної адреси?
На жаль, система DNS неідеальна. Вона підв’язана під певний алгоритм розподілення національних доменів, який іноді дає збої.
Один із них якраз і відбувся нещодавно. Через цей збій доля одного з найпопулярніших в tech-світі доменів .IO залишається під питанням. І причиною цієї невизначеності, на жаль, стала світова політика.
Коли інтернет почав виростати зі своєї початкової форми, виникла потреба впровадити належну структуровану систему імен для онлайн-об’єктів. У середині 1980-х років Управління з присвоєння номерів Інтернету (IANA) представило набір оригінальних доменів верхнього рівня для категоризації доменних імен. Вони були поділені на два основні типи — загальні домени верхнього рівня та домени верхнього рівня з кодом країни. Загальні домени верхнього рівня — це ті, які ми всі добре знаємо — .com, .org, .net, .edu, .gov і .mil.
Однак розподілення доменів із кодом країни було набагато складнішим завданням.
Спочатку коди країн ґрунтувалися на стандарті ISO 3166-1 alpha-2 — дволітерні коди для позначення всіх необхідних країн. Загалом вони були простими: Велика Британія отримала .uk, Німеччина отримала .de, Сполучені Штати отримали .us, Японія отримала .jp, Україна — .ua (у 1992 році).
Згодом управління доменами верхнього рівня передали від IANA новій американській організації під назвою ICANN — Інтернет-корпорації з присвоєння імен і номерів. З часом ICANN вирішила додати більше доменів верхнього рівня до офіційного списку. Ось чому сьогодні ви можете зареєструвати домен із реєстрацією .biz, .info або .name. Або .horse, .dad, .foo чи багато інших.
За останні 20 років домен .io (їм керує Internet Computer Bureau Ltd) став особливо популярним серед технічного світу, бо він нагадує скорочення від input/output — i o. З’явилися такі популярні вебсайти, як Github.io або Hackaday.io, які використовують код країни верхнього рівня для гарної назви. Наразі в домені зареєстровано 1,6 млн імен. Тільки за цей рік .io збільшився на приблизно 300 тисяч реєстрацій. Полюбляють реєструватися в .io українські стартапи — наприклад, elai.io, який нещодавно був проданий американцям.
Домен спочатку був призначений для Британської території в Індійському океані ще в 1997 році. Це невелика заморська територія Сполученого Королівства, яка займає низку островів архіпелагу Чагос. Загальна площа території становить лише 60 квадратних кілометрів. Найбільший острів — Дієго-Гарсія, на якому розташовані військові об’єкти, що належать Великобританії та Сполученим Штатам. На острові мешкало місцеве населення, відоме як чагосці, до того, як британська влада вивезла їх у 1968 році.
Ця територія була предметом суперечок, які часто стосувалися чагосців і їхнього бажання повернутися на землю. Нещодавно уряд Маврикія висунув вимоги до британського уряду відмовитися від островів. Східноафриканська держава вважає, що острови слід було повернути, коли Маврикій отримав незалежність у 1968 році.
Нещодавні переговори підвели справу до головної точки. 3 жовтня уряди Великої Британії та Маврикія домовилися про те, що Велика Британія поступиться суверенітетом над островами, і, отже, вони стануть частиною Маврикія. Британська територія в Індійському океані функціонально перестане існувати, хоча Велика Британія збереже 99-річну оренду Дієго Гарсіа та продовжить утримувати там військовий об’єкт.
Оскільки Британська територія в Індійському океані більше не існує, вона більше не матиме права на домен верхнього рівня з кодом країни. Згідно з IANA, розподілення таких доменів базуються на стандарті ISO 3166-1.
Коли країна припиняє своє існування, її видаляють зі стандарту, і, так, ім’я має бути вилучено своєю чергою. Згідно з протоколом IANA, за замовчуванням менеджер домену верхнього рівня має сповістити та видалити його через п’ять років. Менеджери можуть просити продовження існування домену ще на п’ять років (тобто, загалом максимум на десять років). Крім того, менеджер може дозволити дострокове припинення домену на власний розсуд.
Фактично ICANN каже, що покладається на стандарт ISO 3166-1 — тобто на Міжнародну організацію зі стандартизації (ISO). Зараз у вказаному стандарті Британська територія в Індійському океані вказана як «IO».
І за політичними змінами можуть наступити й інші зміни.
Як каже ICANN, якщо «IO» більше не буде зберігатися як кодування для цієї території, це призведе до 5-річного процесу виходу з експлуатації, описаного на вебсайті IANA, протягом якого реєстрантам може знадобитися перейти на інший код або інше місце.
«Ми не можемо коментувати, що Агенція з обслуговування ISO 3166 може або не може зробити у відповідь на цю подію. Варто зазначити, що стандарт ISO 3166-1 використовується не лише для доменних імен, а й для багатьох інших програм. Необхідність змінити або зберегти кодування „IO“ може бути обумовлена потребами, пов’язаними з цими іншими цілями, наприклад для митних, паспортних і банківських програм», — відповіли представники ICANN виданню The Register.
По суті, ICANN зняла свою відповідальність, кинувши проблему на голову Міжнародної організації стандартів, яка підтримує ISO 3166-1. Якщо стандарт ISO з якихось причин зберігає позначення IO, схоже, що ICANN, ймовірно, наслідує цей приклад. Якщо ISO видалить його з якоїсь причини, він може бути вилучений і як домен верхнього рівня.
Звісно, будь-які зміни з боку ISO малоймовірні до ратифікації договору між Великобританією та Маврикієм у 2025 році. Але з того моменту п’ятирічний таймер вже може почати цокати.
Є один чудовий приклад країни, яка функціонально припинила своє існування, а домен залишився. У 1991 році Радянський Союз перестав існувати. Але позначення .su залишається «винятково зарезервованим» у стандарті ISO 3166-1 на прохання Фонду розвитку інтернету. Однак у записі зазначено, що його «вилучили з ISO 3166-1 у 1992 році», коли СРСР розпався на інші держави. Усім цим державам надали власні коди країн, за винятком України та Білорусі, які вже ввійшли до ISO 3166 до цього моменту.
Є й інші приклади. .yu — національний домен верхнього рівня для Югославії. У 2006 році після її поділу на Сербію та Чорногорію для них були виділені домени .rs і .me. Доменна зона .yu була зареєстрована 6 червня 1989 року, а перестала існувати 30 березня 2010 року.
.an був доменом верхнього рівня для колишніх Нідерландських Антильських островів. Його адміністрував Університет Нідерландських Антильських островів. Питання ліквідації домену повстало після ліквідації самих Нідерландських Антильських островів у 2010 році. Станом на листопад 2010 року домен .an продовжував працювати з понад 800 доменами. 31 липня 2015 року використання домену було припинено.
Зважаючи на те, що .io настільки популярний, він навряд чи зникне лише через певні геополітичні зміни. Навіть якби він був призначений «для виходу на пенсію», він, імовірно, протримався б ще п’ять-десять років відповідно до чинних правил. Однак більш імовірно, що будуть докладені спеціальні зусилля, щоб офіційно зарезервувати .io для подальшого використання. Та навіть якщо ISO видалить його зі стандарту, .io може стати звичайним загальним (не країни) доменом. Якщо .pizza може бути доменом, то чому .io — ні?
Цікаво, що навіть зараз, коли на початку жовтня з’явилися перші новини про можливе зникнення домену .io, реєстрації в ньому продовжуються. На день це може бути декілька сотень нових імен.
Ти також віриш у .io й уже хочеш придбати в ньому ім’я, особливо дізнавшись про його історію? Тоді заходь на NIC.UA й отримуй його.
