«Поки у кожного нема Neuralink від Маска і окулярів від Цукерберга, нам все ще треба щось знати і пам'ятати самостійно». Як вчителі ставляться до ШІ і тотального використання ChatGPT учнями

Коли про використання ChatGPT для виконання домашки автору говорять його діти-школярі, інші батьки і навіть перукарка, яка під час стрижки розповідає, що теж робить уроки з донькою саме таким чином, то виникають цілком однозначні висновки: тенденція стала справді повальною. Аж настільки, що, ще трохи — і «фріками» будуть вважатися вже ті, хто виконує домашні завдання повністю самостійно, а не з допомогою штучного інтелекту.

Але як це сприймають вчителі? Як неодмінний атрибут цифрової епохи, з яким лишається тільки змиритися? Чи як «осучаснену» і «модифіковану» версію списування, з якою теж можна боротися? Тільки раніше списували у відмінників, а тепер цей відмінник сидить на першій парті в брендовому худі з написом OpenAI. 

Чи завжди, виставляючи оцінку в журналі, педагоги усвідомлюють, на скільки відсотків вона належить учню, а на скільки — штучному інтелекту? І чи не заважає це усвідомлення вчителям і надалі виконувати свою важливу роботу з належною мотивацією? Напередодні Дня вчителя dev.ua поспілкувався з кількома викладачами середніх шкіл на тему використання ChatGPT їх учнями. 

«Хакнути» ChatGPT — це правильно задати тему 

Як каже в коментарі dev.ua експерт проєкту «Дія.Освіта», вчитель суспільних дисциплін Чернівецького ліцею № 10 Микола Попадюк, найкращий спосіб «обдурити» ChatGPT і його поціновувачів серед учнів — сформулювати тему завдання таким чином, аби це вимагало вказування якомога більшої кількості фактів з особистого досвіду самого учня. 

«Найкраще формулювати теми таким способом, щоб дитині потрібно було додати до відповіді чогось особистого, тобто пов’язаного з її власним досвідом. Для того, щоб штучний інтелект, той же ChatGPT, надав відповідь з власним особистим досвідом учня чи учениці, їм вже потрібно до цього підготуватись. Зокрема, їм вже потрібно замислитися під час формулювання запиту, що потрібно обов’язково в своїй відповіді вказати», — зазначає освітянин, який цьогоріч вже став півфіналістом Global Teacher Prize Ukraine 2024. Адже, на його думку, формування такого складного запиту, навіть з застосуванням штучного інтелекту — це вже робота.  

Що стосується точних наук, то, як каже вчителька математики з Тернополя Надія Горошко, «спалитися» на використанні ChatGPT учень може на способі розв’язання задачі. 

«У математичних завданнях існує декілька способів розв’язання.  Chat GPT може запропонувати спосіб, який на уроці не вивчали. Прошу учня пояснити запропонований ним спосіб розв’язання задачі чи вправи. Якщо йому вдається це зробити, то  гаразд,  Chat GPT пішов на користь», — жартує викладачка. 

Додаткові запитання як спосіб перевірки інтелекту — реального і штучного 

Всі опитані dev.ua педагоги сходяться на тому, що найкращим методом перевірки знань учня, викладених у самостійній роботі, є додаткові запитання до її автора. Якщо автором є Chat GPT, а учень — лише посередником між штучним інтелектом та вчителем, то це виявиться дуже швидко і без надзусиль.  

«Якщо в мене з’являються сумніви, достатньо задати одне-два питання по тексту або попросити коротко переказати відповідь і все стає зрозумілим. Використання Chat GPT зазвичай видно одразу за стилем написання, оскільки учні не можуть настільки професійно чи науково формулювати свою думку», — зазначає вчителька історії Аліна Дяченко з Хмельницького. 

Думку колеги поділяє Микола Попадюк. Він стверджує — зазвичай використання Chat GPT видно неозброєним оком. Тож «чітерство» з застосуванням ШІ викликає у педагога навіть не підозри, а майже 100%-ву впевненість.

«Дуже легко розпізнати, виконані ці роботи штучним інтелектом чи ні. Боротися з цим напряму — складно і навіть марно. Навіть якщо використовувати той же Chat GPT для перевірки, чи створені ним, умовно, ессе учнів, то він може досить хибно до цього ставитися», — зазначає вчитель Чернівецького ліцею № 10. 

Додаткові запитання, з його слів, дають учневі змогу усно пояснити логіку виконання завдання або процес його вирішення. «Тобто, наше головне завдання — це зрозуміти, чи в учня сформувалися певні компетентності, вміння, навички, цінності і ставлення. Штучний інтелект закриває лише компонент знань! Але компоненти вміння, ставлення і цінностей я можу оцінити під час безпосереднього спілкування з учнем», — робить висновки педагог. 

Вчителька математики з Тернополя Надія Горошко зазначає, що ставить навіть не додаткові запитання, а повторює ті ж самі, що звучать у роботі. «Учень, що скористався „академічною недоброчесністю“ з допомогою ШІ,  самостійно не відтворює відповіді», — каже вона. У такому випадку на це вчителька можу знизити оцінку, не зарахувати роботу або попросити переписати її з іншими завданнями.

«Якщо робота безбожно скатана, але дитина її прочитала і знає про що там — це вже не двійка»

Вчитель інформатики в Дмитрівці Київської області, айтівець Ярослав Чернецький пояснює: навіть якщо викладач розуміє, що робота учня виконана з застосуванням Chat GPT, то все ж градація оцінок у таких випадках може бути доволі суттєва і різна. Формальні ж підозри вчителя підтвердити важко — навіть якщо він чітко усвідомлює, звідки «ростуть ноги». «Чи приймати роботу? Якщо на ній явно не написано „done by СhatGPT“, а це всього лиш мої підозри, то я не можу не прийняти цю роботу. А раптом це дійсно просто здається», — зазначає він. 

Тим не менше, кількох запитань до учня досить, аби виявити його рівень знань на тему роботи. І тут вже може бути по-різному: хтось з учнів просто дбайливо переписав висновки СhatGPT, а хтось — принаймні ознайомився з ними і вник у тему. На думку вчителя інформатики, це вже не можна поставити на «один щабель» при оцінюванні. 

«Навіть якщо робота безбожно скатана, але дитина її прочитала і знає про що там написано — то це вже не двійка. Це може навіть вимагати і високого балу (навіть якщо сама робота — 100% СhatGPT). Якщо завдання виконане, і є його розуміння, то я не бачу сенсу занижувати оцінку за метод виконання», — змушений змиритися з наслідками проникнення СhatGPT у шкільну освіту Ярослав Чернецький. 

Знову ж таки, і при самостійному виконанні завдання, і при застосуванні СhatGPT можна наробити один і тих же помилок. «Часом вже не важливо з ШІ чи самостійно було виконано завдання. Якщо там невірна структура, то в обох випадках це однаковий «мінус», — зазначає викладач інформатики. 

З його слів, є сервіси, які можуть перевірити текст на генерацію ШІ, але сам він ними для цієї мети не користувався. «Лише код пробував через такі програми прогнати, то він дійсно підказував, де код генерований», — каже айтівець. 

Безплатною версією СhatGPT вчителів не обдуриш

Зі слів Миколи Попадюка, оскільки учні використовують майже виключно безкоштовну версію СhatGPT, то її обмежений функціонал є суттєвою перешкодою для того, аби прискіпливий погляд педагога це не виявив. Він вже навчився бачити багато специфічних деталей, які вказують на те, що робота учня згенерована саме безкоштовною версією СhatGPT. Вчитель каже, що допомогу штучного інтелекту за час масового застосування СhatGPT в школах навчилися розпізнавати вже і його старші колеги, а не лише молоді вчителі, які «на ти» з гаджетами.        

«Якщо йде мова про той же СhatGPT або інші застосунки з ШІ, то використовуються базові версії, а не найпрогресивніші. Ці базові версії обмежені за кількістю знаків, кількістю запитів і так далі. І по факту учень, який теж змушений з цим експериментувати, часто використовує ці ліміти. Вони користуються найбазовішими елементами, бо відверто кажучи, їх же ніхто не вчить користуватися штучним інтелектом свідомо», — зазначає Микола Попадюк. 

Наприклад, якщо мова йде про суспільні дисципліни, які він викладає, то штучний інтелект у його базових безкоштовних версіях часто використовує цитати одних і тих же історичних діячів. Зокрема тих, кого Подадюк на уроках навіть не згадував.   

Миколі Попадюку часто також кидається в очі, що безкоштовна версія ChatGPT завжди відповідає структурованими пунктами та маркованими списками. 

«Він видає по пунктам, типу один-один, один-два, або перший пункт — і дві-три рисочки, навпроти яких вказані певні тези», — чітко навчився розрізняти продукти ШІ в роботах учнів педагог.  

Добро чи зло 

Попри повсюдність проникнення і величезну економію зусиль і часу, на думку вчителя інформатики Ярослава Чернецького, використання ШІ учнями у шкільній освіті все ж є швидше злом, ніж добром. Адже, як він вважає, маючи таких ШІ-помічників, учні втрачають мотивацію запам’ятовувати інформацію і самостійно її аналізувати. 

«Нащо мені це пам’ятати/знати, якщо я можу загуглити чи запитати в ChatGPT? Але щось нам потрібно знати і без телефона чи комп’ютера! Плюс бувають ситуації, коли інтернету немає, а потрібно щось швидко вирішувати. Тут уже не буде часу на віртуального помічника! Але це поки всім нам не дадуть Neuralink від Маска та окулярики від Цукерберга. Тоді вже нічого ні знати, ні пам’ятати не доведеться», — жартує Чернецький. 

Як молодий вчитель він ще сам нещодавно був студентом. Але, навіть зважаючи на те, що це було лише кілька років тому — на той час студенти, з його слів, мали більше «напружувати» мозок і розвивати свої когінтивні здібності.  

«Раніше мені для написання реферату треба було зрозуміти тему, прочитати 10+ статей, попихтіти годинку-другу, зробити переклад з чи на англійську і т. д. Мимоволі я зачіпав якісь інші теми, бачив прикольні ресурси. Зараз же — заходиш на один сайт і просто робиш десять запитів. Поки вони виконуються, ти дивишся на екран і тупієш. Для високої оцінки працює одвічне правило „зазубрив-здав-забув“. Але оскільки завданню було приділено небагато часу, то „забув“ настає дуже швидко», — робить висновки він.

Водночас Микола Попадюк не так категорично сприймає наслідки використання учнями ChatGPT в умовах постковідного навчання і повномасштабного вторгнення в Україні. Адже сам факт, що учні отримують ці додаткові можливості, не можна вважати однозначно негативним, радше — навпаки. 

«Я вважаю, що це добро, коли сьогодні класні найсучасніші версії ШІ стають для дітей приватними репетиторами і коучами, а загальні версії — надають відкриті і безкоштовні доступи. З власного досвіду, ще з 2019 року, до ковіду, я почав займатися темою цифрової освіти. Всі тоді говорили про те, що це не на часі, не цікаво і нікому не потрібно. Але коли грянула пандемія, то всі почали дуже активно цим займатися», — робить висновки Попадюк.  

З його слів, сучасні вчителі втратили монополію на передачу знань учням, а самі знання перестали бути чимось сакральним. «Таких знань, які колись в давні часи продавалися з вуст в уста і записувалися в сувоях, ми вже не маємо», — філософськи каже він. Але натомість Попадюк вже вкотре акцентує увагу: вчитель може дати учням цінності і ставлення, на що жодні технології (поки що!) не здатні.

Вчителі повинні випереджати учнів з використанням ШІ

Микола Попадюк переконаний: стратегія, коли вчителі, будучи не готовими щось опанувати своїми силами, намагаються натомість це заборонити — хибна.

«Виклик полягає в тому, щоб раніше за учнів почати використовувати штучний інтелект і випереджати їх. Тому що дуже дивна ситуація, коли учні випереджають величезну кількість освітян. До речі, не лише в Україні, а й в світі», — каже він. 

Експерт проєкту «Дія.Освіта» і вчитель Чернівецького ліцею № 10 пояснює цей феномен тим, що для юних учнів характерне інтуїтивне сприйняття інформації, зокрема — і в роботі з додатками. Дорослі ж, зокрема і вчителі, звикли навчатися за певним алгоритмом та інструкціями. Тому зараз вони і відстають у використанні ШІ, порівняно з їх власними учнями. 

«Як таких, перших інструкцій не було, тому і учні швидше це зробили. Але, повторюю, вчителі мають випереджати учнів щодо використання штучного інтелекту і адаптувати свої завдання до цього», — зазначає Попадюк. 

З тим, що ChatGPT може стати для вчителів не лише «червоним прапорцем», в й власним корисним інструментом, згодні і колеги Миколи Попадюка.   

«Для вчителів ChatGPT може стати ресурсом швидкого пошуку або генерації завдань. Наприклад, для розробки тестів. Можна, правильно задавши запит, створити завдання для проектів», — каже вчителька історії Аліна Дяченко з Хмельницького.

Вчителька математики з Тернополя Надія Горошко теж солідарна: якщо процес використання ШІ в освіті вдалося би правильно проконтролювати, то це стало би для педагогів зручним інструментом для організації досліджень чи створення проектів, економило би час при створенні тестів чи плануванні виховних заходів.