Що відбувається з українським кіберспортом і стримінгом? Запитали у Ghostik'а

Про старт у кіберспорті

У Доту я почав активно грати в десь з 2014 року, коли NAVI вже взяли друге місце на третьому щорічному турнірі по Dota2 The International. До цього я час від часу погравав, але більше в World of Warcraft. Професійно почав десь з 2015 року — у мене вже був великий ММR (рейтинг гравця — прим.), і я розумів, що маю всі навички, щоб професійно грати.

Для мене «професійна гра» — це коли у тебе є команда і вибудований графік. Багато людей думають, що це просто. І дійсно, є набагато важча та складніша робота. Але у випадку кіберспорту — ти повинен жити цим кожен день. 

Ти прокидаєшся — граєш 3–4 пабліка. Пообідав, відпочив годинку і приходиш грати з командою. Зазвичай це приблизно п’ять годин гри, після якої йдуть обговорення, можливо настанови тренера та розв’язання питань, що виникли. Після ти вечеряєш і граєш ще 3–4 пабліки, після чого твій день закінчується, ти спиш, а потім починаєш новий — такий самий день.

 

 

 

Про перші серйозні матчі в Dota 2 та головні складнощі

Так, щоб це можна називати матчами, — то це Pro ліга в StarLadder, там були хороші матчі. Також серйозними можна вважати кваліфікації на Major у 2015 році, які я проходив у складі команди Fantastic Five. Ще восени я хвилювався на подібних кваліфікаціях, а взимку вже відчував зростання свого скіла і можливості дійсно ефективно грати.

Найскладніше, як на мене, якщо ти в складі успішної команди й у вас вибудований щільний графік — бути не вдома. Спочатку ти збираєшся з командою на буткемп, потім на турнір, повертаєшся знов на буткемп на кваліфікацію, там же ти граєш кваліфікацію і лише після цього додому перепочити перед наступним буткемпом, щоб підготуватися до турніру, на який ти пройшов. 

На турнірах і буткемпах ти постійно з кимось. З командою, тренером, іншими людьми. В яких чудових відносинах ти з ними не був би, але з плином часу ти ви не можете одне з одним знаходитись в приміщенні, бо втомлюєтеся. Ця втома може завадити результативній грі. 

Я знаю людей, які можуть випити вина перед грою, аби не хвилюватися на турнірі. Також є люди, які вірять у прикмети. Єдине, що можна було б назвати правилом серед усіх — це не наїдатися перед грою, бо голова не буде працювати.

Як війна вплинула на роботу кіберспортсменів та стримерів

Як я вже казав, професійна гра вимагає від тебе повного занурення у Доту. Треба бути в команді, приділяти їй весь час та постійно покращувати свою гру. 

З моменту повномасштабного вторгнення я не можу сфокусуватися на командному процесі. Я не можу знаходитись у цьому графіку. Мені здається не чесним бути у команді й при цьому не викладатися на всі 100%, бо зараз єдиний пріоритет — це перемога для країни, а не у грі. 

Зараз я здебільшого стримлю. Стримінг і відволікає, і приносить хороші гроші, і дає можливість реалізовувати проєкти допомоги ЗСУ. Після перемоги я, скоріш за все, повернуся в кіберспорт, але грати професійно прямо зараз мені здається не чесним. 

В якийсь момент мене вже настільки задовбало спілкуватися з ватними людьми, що я вирішив спілкуватися виключно з українською аудиторією і, відповідно, українською мовою. Тим більш, що наша аудиторія — кльова. Вона цінує український контент. 

Тому я зробив YouTube, де почав постити контент українською, а також переклав TikTok. Єдине, що у мене залишилося — це мій старий канал на YouTube, який я багато років вів російською. Але це до Нового року, бо там все ще лишається частина української аудиторії й за домовленістю з партнерами його треба довести до кінця 2022-го. 

На жаль, багато українців продовжують стримити російською. Війна на їх контент майже не вплинула. Хтось, хто більш проактивний, може втратив підписників, але загалом різниця до початку повномасштабного вторгнення і зараз — невелика. 

Якби більше українських медіаперсон перейшло на українську — всі б одне одного підтримували й ми б відчували, що це ціниться.

 

 

 

Про робоче місце, електроенергію та залізо

Є моє постійне місце, де є крісло і стіл з персональним комп’ютером та моніторами. Коли мені треба змінити локацію або кудись від’їхати, я використовую ноутбук. 

Мені пощастило й електроенергію у мене вимикають не так часто, лише після масованих обстрілів. У такі моменти єдине, що я можу зробити — це пограти проти ботів на ноуті. На жаль, обидва моїх провайдери не надають послуги під час відключень, а без інтернету можна грати лише проти ботів. 

Для стримінгу взагалі найбільш важливі інтернет, процесор та оперативна пам’ять. Звісно, хочеться всюди мати GeForce RTX 3070, але можна використовувати й слабшу, адже це не головне. Головне — мережа, без якої хоч ховайся в жито, люди не будуть дивитися стрим, що лагає.

Про власний ноутбук

Десь пів року тому я написав Lenovo і попросив підказати топовий ноутбук, на якому вони б самі грали. Вони сказали, що є Legion 5, і вислали його на тест. Я пограв на ньому годину і зрозумів, що гратиму і далі. Нічого не лагає, це найголовніше.

Не так давно я тестував ще один ноутбук від Lenovo, а саме Legion 5i Pro. Він краще тримає батарею і виглядає цікавіше, більш екофрендлі.

 

 

 

Цей ноутбук — це мобільний комп’ютер, який задовольняє всі потреби. Ти його можеш брати куди завгодно. І він стягує, як-то кажуть. Якщо кіберспортсмен в дорозі — може навіть повноцінно пограти в Доту, а це дуже цінно. І Legion 5i Pro дає таку можливість. Він жодним чином не поступається звичайному ПК. Ноутбуки вийшли на новий рівень і вже не такі слабкі у порівнянні з ПК, як це було раніше. Думаю, коли в ноутбуках будуть більші діагоналі моніторів — ПК стануть менше використовувати й вдома. Бо стримити й грати зручніше з 24 дюймами, це найпоширеніша діагональ на буткемпах і турнірах. До цього сильно звикаєш. 

Про амбіції та те, куди «котиться» кіберспорт

Як у стримера моя головна амбіція — зростити велике українське комьюніті, аби в українців була альтернатива російському контенту по Dota 2. 

А як у гравця — виграти The International. Не важливо, у ролі тренера або гравця. Якщо я виграю The International, то на цьому можна закінчувати грати в Доту. 

Мені здається, що з кіберспортом все буде добре. Принаймні набагато краще, ніж з будь-яким іншим спортом. Кіберспорт — це майбутнє і молода дисципліна, до якої з кожним роком доєднується все більше людей.

Білий корпус Legion 5i Pro із блакитною підсвіткою створено для тих, кому важливе не тільки «залізо», а і зовнішній вигляд. Це саме той випадок, коли отримуєш ще й естетичне задоволення від процесу стрімінгу. Але не дизайном єдиним. 16-ти дюймовий екран із роздільною здатністю WQXGA (2560×1600 пікселів), що дає чітку картинку і дозволяє сповна насолодитись якісною графікою.

Так все ж, що по «начинці»? Тут теж все топово. Процесор Intel® Core™ i7 з вісьмома ядрами для обробки 16 потоків даних одночасно. Високий градус емоцій під час гри забезпечить дискретна відеокарта NVIDIA GeForce RTX 3060 на 6 ГБ з потужністю 130 Вт, а для нульового тротлінгу встановлена інноваційна система охолоджена Legion Coldfront 3.0.

Last but not least, клавіатура Legion TrueStrike з м’яким і глибоким ходом клавіш додасть комфортних тактильних відчуттів до буденного геймінгу. Звук в Legion 5i Pro теж вражає! Ігрова аудіосистема Nahimic не змусить шукати альтернативи у вигляді додаткових колонок чи аксесуарів, а дає одразу чистий звук. І як хедшот — 9 портів для найрізноманітніших потреб і задач.

Усі технічні характеристики стильного і нестримного Legion 5i Pro за посиланням.