Програміст з 11 років. Як вундеркінд з Дніпра створює бармена-андроїда

Андрій Сизько перейшов в 11 клас. Йому 16 років і він вчиться в Дніпрі. Незважаючи на такий юний вік, за плечима у хлопця вже є успішний кар'єрний старт, якому може позаздрити, мабуть, і тридцятирічний.

Програміст з 11 років. Як вундеркінд з Дніпра створює бармена-андроїда

Андрій Сизько перейшов в 11 клас. Йому 16 років і він вчиться в Дніпрі. Незважаючи на такий юний вік, за плечима у хлопця вже є успішний кар'єрний старт, якому може позаздрити, мабуть, і тридцятирічний.

Андрій — викладач, програміст, винахідник, підприємець-початківець і, в майбутньому, можливо, потенційний емігрант.

Журналіст dev.ua познайомився з Андрієм у Дніпрі під час одного зі своїх відряджень. І ось що юнак про себе розповів.

Як народилося захоплення?

П’ять років тому Андрій Сизько почав вивчати програмування. Значною мірою цьому сприяло те, що Андрій пішов вчитися в Ліцей Інформаційних Технологій. А там школярі вивчають не тільки іноземні мови, а й мови програмування. Так, наприклад, С # вивчається з 8 класу.

«На хорошому рівні знаю С #, і, буває, пишу на ньому програми, які працюють з мікроконтролерами. Також є базові знання електроніки і схемотехніки», — розповідає Андрій.

Перша програма, яку він створив, — копія динозаврика з Гугла, який з’являється на екрані, якщо пропав інтернет.

Андрій Сизько

Динозаврик безупинно біжить, його завдання пробігти якомога далі, перестрибуючи через кактуси. Гравець управляє стрибками за допомогою «Прогалини».

Цю програму він написав у 11 років. А до кінця 10 класу хлопець вже виконував набагато серйозніші завдання — у вигляді курсової роботи розробив, зібрав, і написав програмне забезпечення по темі «спрощений осцилограф» на базі мікроконтролера stm32.

Він використовується програмістами мікроконтролерів і звичайними електронщиками для налагодження схем і програм.

«Спрощений осцилограф» можливо зробити в домашніх умовах. Він набагато компактніший, хоч і менш продуктивний.

Команда чемпіонів

«З будинку майже не виходжу, програмування занадто цікаве заняття для мене», — зазначає Андрій. Його цілеспрямованість дозволяє бути багатозадачним.

Паралельно хлопець є учасником команди YOVI, яка бере участь у змаганнях з робототехніки. Минулого року хлопці з Дніпра перемогли на найбільших змаганнях світу з робототехніки — First Robotics Competitions — і отримали нагороду Rookie game award.

Роль Андрія в команді — програміст.

У конкурсі брали участь понад 5000 команд з різних країн. Кожна команда зі стандартного набору деталей за півтора місяці сконструювала робота вагою до 60 кг, який виконує одні й ті ж завдання: їзда зі швидкістю 15 км/год, збір м’ячів, закидання м’ячів у отвір на висоті 3 метри.

Робот комадни YOVI

Пізніше хлопці вирішили, що у такого робота може з’явитися, крім змагальної, ще й соціальна функція. У членів команди YOVI народилася ідея: а якщо цей робот перетвориться в робота-тренера для людей з інвалідністю та паралімпійців? Він зможе накидати їм м’ячі і навіть запам’ятовувати фізіологічні особливості кожного з підопічних. Щоб реалізувати задум, потрібно було залучити фінансування. 

Але ніхто з дніпровських компаній, кого обійшли винахідники, не поспішали допомагати. В кінцевому підсумку відгукнувся Interpipe,  і проєкт перетворився в реальність.

Цього року сезон First Robotics Competitions ще не почався. Але хлопці вже готуються.

Крім цього, Андрій з командою YOVI брав участь в створенні маски, яка ідентифікує симптоми коронавируса. Про винахід хлопців вийшли сюжети на багатьох українських телеканалах.

У вільний від роботи час Андрій викладає програмування мікроконтролерів і робототехніки для дітей 8-14 років.

Перша комерція

У свої 16 років Андрій вже задіяний у першому комерційному IT-проєкті. Він розробляє софт для майбутнього робота-бармена. Сам робот працюватиме в ТРЦ «Мост-сіті». 

Як згадує Андрій, спочатку ним зацікавився чоловік, який шукав викладача з програмування.

Андрій Сизько

А потім почув про FRC, і що хлопець в цьому проєкті — програміст. І вирішив запропонувати розробнику цікаву задачу.

«Через три місяці викладання замовник переконався в моїх навичках і запропонував участь у проєкті. Я був першим, хто потрапив у цей проєкт», — зазначає Андрій.

Пізніше він підтягнув до задачі двох своїх друзів — інженера і 3D-моделіста.

Андрій розповів, що робот-бармен не роздаватиме алкогольні напої в ТРЦ, де його встановить замовник — для цього ліцензія потрібна.

Людиноподібний робот розливатиме газовану воду, а іноді буде змішувати сиропи з газованою водою.

Так юнак описує його роботу: споживач підійшов, вніс оплату, робот за допомогою рук, як людина, робить напій.

«У довгостроковій перспективі робот навчиться ходити і буде користуватися машинним зором», — зазначає розробник.

За його словами, аналогів у світі немає. Є бармени-маніпулятори, вони — однорукі.

«Але людиноподібних, з обличчям, м’язами і двома руками — немає», — каже Андрій.

За очікуваннями розробника, робот з’явиться через півроку або рік.

Майбутнє

Після закінчення школи в пріоритеті у Андрія університет в США або Європі. Якщо не вийде там, то в Києві.

Він хоче, щоб його подальше життя було пов’язане з embedded розробкою, інтернетом речей і пов’язаними галузями.

«Кращий варіант, якщо зможу бути embedded розробником в космічній  компанії, або це може бути щось пов’язане з військовою обороною», — розповідає Андрій.

Якщо в Україні за 6 років нічого не зміниться, то навряд чи тут залишуся. Моя професія в Україні майже не затребувана і не цінується, каже програміст.

Андрій Сизько та його колега

Андрій каже, що він би розглянув можливість залишитися в Україні. Але є важлива умова: треба, щоб в країні з’явилося спонсорування малого і середнього бізнесу, стартапів, наприклад зі сфери Spacetech. Відповідно і власники таких бізнесів захочуть все автоматизувати — створювати попит на софт і робототехніку.

«У нашій країні застосовується неймовірно багато важкої праці в порівнянні з іншими країнами, де людська праця все більше цінується, а всю брудну роботу виконують роботи», — підкреслює розробник.

На його думку, поки в Україні праця людини нічого не варта, і дешевше експлуатувати людей, ніж використовувати роботів.

«І поки початковим бізнесам і стартапам не вистачає інвестицій, щоб розвивати і використовувати робототехніки, моя професія не цікава Україні. А Україна не цікава мені» — резюмує він.

Тому програміст збирається подаватися на візу О1 в США.

Хочете повідомити важливу новину? Пишіть у Telegram-bot.

А також підписуйтесь на наш Telegram-канал.