Андрій Сизько перейшов в 11 клас. Йому 16 років і він вчиться в Дніпрі. Незважаючи на такий юний вік, за плечима у хлопця вже є успішний кар'єрний старт, якому може позаздрити, мабуть, і тридцятирічний.
Андрій Сизько перейшов в 11 клас. Йому 16 років і він вчиться в Дніпрі. Незважаючи на такий юний вік, за плечима у хлопця вже є успішний кар'єрний старт, якому може позаздрити, мабуть, і тридцятирічний.
Андрій — викладач, програміст, винахідник, підприємець-початківець і, в майбутньому, можливо, потенційний емігрант.
Журналіст dev.ua познайомився з Андрієм у Дніпрі під час одного зі своїх відряджень. І ось що юнак про себе розповів.
П’ять років тому Андрій Сизько почав вивчати програмування. Значною мірою цьому сприяло те, що Андрій пішов вчитися в Ліцей Інформаційних Технологій. А там школярі вивчають не тільки іноземні мови, а й мови програмування. Так, наприклад, С # вивчається з 8 класу.
Перша програма, яку він створив, — копія динозаврика з Гугла, який з’являється на екрані, якщо пропав інтернет.
Динозаврик безупинно біжить, його завдання пробігти якомога далі, перестрибуючи через кактуси. Гравець управляє стрибками за допомогою «Прогалини».
Цю програму він написав у 11 років. А до кінця 10 класу хлопець вже виконував набагато серйозніші завдання — у вигляді курсової роботи розробив, зібрав, і написав програмне забезпечення по темі «спрощений осцилограф» на базі мікроконтролера stm32.
Він використовується програмістами мікроконтролерів і звичайними електронщиками для налагодження схем і програм.
«Спрощений осцилограф» можливо зробити в домашніх умовах. Він набагато компактніший, хоч і менш продуктивний.
«З будинку майже не виходжу, програмування занадто цікаве заняття для мене», — зазначає Андрій. Його цілеспрямованість дозволяє бути багатозадачним.
Паралельно хлопець є учасником команди YOVI, яка бере участь у змаганнях з робототехніки. Минулого року хлопці з Дніпра перемогли на найбільших змаганнях світу з робототехніки — First Robotics Competitions — і отримали нагороду Rookie game award.
Роль Андрія в команді — програміст.
У конкурсі брали участь понад 5000 команд з різних країн. Кожна команда зі стандартного набору деталей за півтора місяці сконструювала робота вагою до 60 кг, який виконує одні й ті ж завдання: їзда зі швидкістю 15 км/год, збір м’ячів, закидання м’ячів у отвір на висоті 3 метри.
Пізніше хлопці вирішили, що у такого робота може з’явитися, крім змагальної, ще й соціальна функція. У членів команди YOVI народилася ідея: а якщо цей робот перетвориться в робота-тренера для людей з інвалідністю та паралімпійців? Він зможе накидати їм м’ячі і навіть запам’ятовувати фізіологічні особливості кожного з підопічних. Щоб реалізувати задум, потрібно було залучити фінансування.
Але ніхто з дніпровських компаній, кого обійшли винахідники, не поспішали допомагати. В кінцевому підсумку відгукнувся Interpipe, і проєкт перетворився в реальність.
Цього року сезон First Robotics Competitions ще не почався. Але хлопці вже готуються.
Крім цього, Андрій з командою YOVI брав участь в створенні маски, яка ідентифікує симптоми коронавируса. Про винахід хлопців вийшли сюжети на багатьох українських телеканалах.
У вільний від роботи час Андрій викладає програмування мікроконтролерів і робототехніки для дітей 8-14 років.
У свої 16 років Андрій вже задіяний у першому комерційному IT-проєкті. Він розробляє софт для майбутнього робота-бармена. Сам робот працюватиме в ТРЦ «Мост-сіті».
Як згадує Андрій, спочатку ним зацікавився чоловік, який шукав викладача з програмування.
А потім почув про FRC, і що хлопець в цьому проєкті — програміст. І вирішив запропонувати розробнику цікаву задачу.
Пізніше він підтягнув до задачі двох своїх друзів — інженера і 3D-моделіста.
Андрій розповів, що робот-бармен не роздаватиме алкогольні напої в ТРЦ, де його встановить замовник — для цього ліцензія потрібна.
Людиноподібний робот розливатиме газовану воду, а іноді буде змішувати сиропи з газованою водою.
Так юнак описує його роботу: споживач підійшов, вніс оплату, робот за допомогою рук, як людина, робить напій.
За його словами, аналогів у світі немає. Є бармени-маніпулятори, вони — однорукі.
«Але людиноподібних, з обличчям, м’язами і двома руками — немає», — каже Андрій.
За очікуваннями розробника, робот з’явиться через півроку або рік.
Після закінчення школи в пріоритеті у Андрія університет в США або Європі. Якщо не вийде там, то в Києві.
Він хоче, щоб його подальше життя було пов’язане з embedded розробкою, інтернетом речей і пов’язаними галузями.
Якщо в Україні за 6 років нічого не зміниться, то навряд чи тут залишуся. Моя професія в Україні майже не затребувана і не цінується, каже програміст.
Андрій каже, що він би розглянув можливість залишитися в Україні. Але є важлива умова: треба, щоб в країні з’явилося спонсорування малого і середнього бізнесу, стартапів, наприклад зі сфери Spacetech. Відповідно і власники таких бізнесів захочуть все автоматизувати — створювати попит на софт і робототехніку.
На його думку, поки в Україні праця людини нічого не варта, і дешевше експлуатувати людей, ніж використовувати роботів.
«І поки початковим бізнесам і стартапам не вистачає інвестицій, щоб розвивати і використовувати робототехніки, моя професія не цікава Україні. А Україна не цікава мені» — резюмує він.
Тому програміст збирається подаватися на візу О1 в США.
Андрій Сизько - неймовірно талановитий винахідник та підприємець. Його досягнення можна порівняти з видатними Ілоном Маском та Джиммі Нейтроном, ймовірно, що він перевершив їх. Я щасливий, що маю право ходити по одній землі з такою неперевершеною людиною. Слава Андрію!!!