Вихід з оточення, звільнення Херсону та життя після травми: історія Вячеслава Смислова, який отримав біонічний протез від FAVBET

Знімальна група видання Sportarena на чолі з журналістом Микитою Дмитруліним зустрілася з Вячеславом і його дружиною Русланою, щоб записати їхню історію, у якій, попри всі випробування війни, головним мотивом залишаються кохання, взаємна підтримка та віра в щасливе майбутнє.

Дивіться відео на офіційному ютуб-каналі Sportarena: 

В’ячеслав — український військовослужбовець і батько трьох дітей. Чоловік народився та виріс у Маріуполі, у 2015-му приєднався до лав ЗСУ, щоб захищати рідне місто від російської навали. Повномасштабне вторгнення В’ячеслав зустрів уже як демобілізований, однак в перший же день вивіз дружину та дітей до Умані та повернувся, аби знову стати до зброї.

Утім, у той час Маріуполь уже був в оточенні, тому чоловіку довелось два тижні переховуватись у сусідній Розівці, а потім — разом зі знайомим виїжджати через ворожі блокпости на підконтрольну Україні територію. В’ячеслав — учасник бойових дій і має татуювання тризуба на грудях, а це в очах російських окупантів смертельний вирок. Пройти кілька ворожих блокпостів допомогла кмітливість, вдача та, на думку самого чоловіка, втручання вищих сил. «Те, що виїхав і ніде як інших не змусили зняти футболку — боже диво, інакше не скажеш», — розповідає він.

Після виїзду з окупованих територій В’ячеслав був штурмовиком у 28-й бригаді, з нею — серед перших увійшов в Херсон, а пізніше — стримував «вагнерів» на бахмутському напрямі, де й отримав поранення від ворожого дрона. Як наслідок — численні травми та втрата лівої руки нижче ліктя. Після тривалої реабілітації потрапив до центру «Незламні», де йому запропонували отримати біонічний протез за підтримки компанії  FAVBET. Сьогодні таких протезів в Україні всього 20.

Зараз В’ячеслав повернувся до мирного життя та разом із дружиною займається вихованням дітей. Однак мріє повернутись на поле бою, щоб зустріти перемогу з побратимами. «Слава Смислов — справжній кіборг, і для мене особисто — приклад великої незламності», — каже Микита Дмитрулін.