В епоху війни й технологічної боротьби контроль над даними — це не просто питання безпеки, а питання виживання держави. Україна вже сьогодні платить мільйони доларів за залежність від іноземних хмар, а відсутність власних стандартів і рішень у кібербезпеці та штучному інтелекті може поставити країну на межу цифрової колонізації.
В епоху війни й технологічної боротьби контроль над даними — це не просто питання безпеки, а питання виживання держави. Україна вже сьогодні платить мільйони доларів за залежність від іноземних хмар, а відсутність власних стандартів і рішень у кібербезпеці та штучному інтелекті може поставити країну на межу цифрової колонізації.
Ми зібрали думки чотирьох експертів: CTO GigaCloud Кирила Науменка, інвестора й члена наглядових рад Kyivstar, Helsi, lilo Дмитра Шимківа, CGO lilo Василя Задворного та провідного архітектора ТОВ «ІТ Спеціаліст» Костянтина Москвіна — щоб зрозуміти, чим загрожує «цифрова колонізація» і як Україні зберегти контроль над своїми даними.
Кирило Науменко з GigaCloud визнає: «Єдиного розуміння цифрового суверенітету наразі не існує. Але мені імпонує підхід Deloitte, який включає пʼять ключових пунктів: операційну автономію, управління даними відповідно до локального й міжнародного законодавства, зменшення залежності від вендорів, стійку інфраструктуру, адаптовану до потреб регіону, і захист чутливої інформації».
Найважливішим складником цифрового суверенітету, на думку GigaCloud, є зберігання даних.
«Країни, які не мають власної ІТ-інфраструктури, ризикують стати цифровими колоніями. Їхні дані потрапляють до великих технокорпорацій, які на цьому просто заробляють», — наголошує експерт.
Своєю чергою Костянтин Москвін підкреслює, що кібербезпека — це ключовий напрям цифрового суверенітету. «Без власних досліджень, технологічних розробок і виробництва рішень у галузі кіберзахисту повноцінний цифровий суверенітет залишатиметься недосяжним. Це не просто питання захисту інфраструктури — це фундамент незалежності в цифрову епоху», — пояснює він.
Василь Задворний застерігає: «Коли в Україні говорять про цифровий суверенітет — це не про те, щоб збудувати електронну „залізну завісу“. Повна цифрова автаркія — це шлях Ірану чи Північної Кореї. А ми, навпаки, маємо бути глибоко інтегрованими в західний цифровий простір, захищаючи власні інтереси й виступаючи активним гравцем».
Дмитро Шимків розширює цю думку, наголошуючи, що цифровий суверенітет — це насамперед «контроль над стратегічно важливими даними — інфраструктурними, геопросторовими, медичними, військовими. Це ті дані, які визначають стійкість країни».
Костянтин Москвін додає, що ще одним критично важливим аспектом є розробка власних стандартів:
«Сліпе слідування загальноприйнятим стандартам ні до чого не приведе, окрім стагнації. Цифровий суверенітет — це здатність не лише впроваджувати, а й критично переосмислювати, адаптувати та оновлювати норми відповідно до власних реалій і викликів».
За словами Кирила Науменка (GigaCloud), українські держструктури й приватний сектор щороку витрачають понад $100 млн на послуги хмарних гіперскейлерів. «Якби ці ж послуги замовлялися в українських провайдерів, вартість становила би близько $60–65 млн. Решта — це втрати для економіки країни», — уточнює експерт. За його оцінками, ще щонайменше $50–70 млн на рік іде на закордон із не ПЗ.
Шимків визнає: «Відірватися повністю від глобальної хмарної інфраструктури неможливо. Великі дата-центри — це мільярдні інвестиції, доступні лише державам або гігантським корпораціям». Водночас, на його думку, завдання України — чітко визначити, які саме масиви даних мають зберігатися виключно в межах держави, і вибудувати розумну, гнучку систему взаємодії з глобальними платформами.
Водночас Москвін акцентує на гострій залежності у сфері штучного інтелекту:
«Наразі ми практично повністю залежні від іноземних рішень у розробці моделей ШІ, хмарних сервісів для їхнього тренування та підтримки. Це несе не лише фінансові ризики, але й інформаційну ідеологічну залежність через можливість впливу на формування суспільної думки».
«Сильні центри вже є: GovTech, державні цифрові послуги. У 2024 році Україна посіла перше місце в Індексі цифрової залученості громадян ООН», — каже CTO GigaCloud. Він також нагадав, що в Києві відкрився лише другий у світі Global Government Technology Centre від WEF — доказ того, що Україна вже в лідерах цифрового державного сектору.
Другий напрям, за словами представника GigaCloud, — це військові ІТ-рішення.
«Без власних технологій ми не змогли б забезпечити навігацію, розвідку, звʼязок, керування технікою. І всі ці системи створюються з нуля — з урахуванням умов війни».
Василь Задворний погоджується: «Фронт перетворив країну на live-sandbox. У military-tech ми вже у топлізі — FPV-дрони, sensor-fusion-системи для артилерії. І GovTech, і AI-продукти стали нашою сильною стороною».
Шимків додає до цього охорону здоровʼя.
«Пацієнтські дані — це сенситивна інформація, яка повинна зберігатися в країні. Те саме стосується цифрових сервісів для громадян — таких як „Дія“. Це світова практика», — каже він.
Костянтин Москвін підтверджує: «Кібербезпека — одна з наших найсильніших і найдинамічніших цифрових галузей. Українські спеціалісти визнаються на міжнародному рівні, і ця сфера стала стратегічною для державної безпеки. Електронні послуги, як „Дія“, також довели, що ми здатні задавати тренди у цифровізації».
Водночас обидва експерти визнають: у низці сфер — локальні AI-моделі, пошукові системи, ОС, «залізо» — ми поки відстаємо. «Але ми не гірші за більшість інших країн, які також залежать від Big Tech», — вважає CTO GigaCloud.
CTO GigaCloud Кирило Науменко не приховує: «Ми вже бачимо ризики — наприклад, історію зі Starlink. Якщо Ілон Маск вирішить вимкнути нам доступ, це паралізує дрони, ППО і звʼязок на передовій». Компанія наголошує, що така ситуація — пряме свідчення вразливості.
Шимків більш стриманий: «Термін „цифрова колонія“ звучить гучно, але в реальності ситуація складніша. Ми всі користуємося сервісами, які лежать у юрисдикції США чи ЄС. Це не добре і не погано — це факт». Водночас, на його думку, треба чітко визначати: які дані можна обробляти зовні, а які — виключно локально.
Задворний доповнює:
«Якщо цифровий суверенітет відкласти у шухляду — Україна ризикує втратити IT-таланти, інвестиції і залишиться лише з „білоруським Windows“: усе своє, але без конкуренції, якості та експорту».
Москвін наголошує: «Якщо Україна не надаватиме цифровому суверенітету належної уваги, вона ризикує опинитися цифровою колонією — повністю залежною від іноземних технологій, зокрема у стратегічних сферах від оборони до енергетики. У такому разі будь-який зовнішній гравець, хай то держава чи транснаціональна корпорація, може контролювати наш цифровий простір».
CTO GigaCloud стверджує, що Україна вже має власну хмарну інфраструктуру. «Наші дата-центри знаходяться в Україні, відповідають КСЗІ та GDPR, є сертифікація VMware Sovereign Cloud Provider. У 2023 році кількість держзамовників у нас зросла на 55%», — уточнює він.
Шимків наголошує на важливості класифікації даних: «У компаніях, до яких я дотичний — Kyivstar, Helsi, lilo — ми застосовуємо комбіновану модель. Частину даних зберігаємо в Україні, частину — резервуємо глобально. Це гнучкий, адаптивний підхід».
Окремо він звертає увагу на мовні моделі й штучний інтелект. «Розвиток українських LLM — це питання збереження мови, культури та цифрової ідентичності. Це частина цифрової спадщини, яку також треба захищати», — наголошує він.
Задворний додає:
«Цифровий суверенітет тримається не лише на технологіях, а й на людях. Потрібна система бронювання, доступ до венчурного капіталу, правила гри для міноритарних інвесторів. Бо зараз закладаються умови, за яких засновники після перемоги або повернуться, або поїдуть назавжди».
Москвін підкреслює, що одним із фундаментальних факторів суверенітету є люди: «Інвестиції в освіту молодого покоління — умова № 1. Без підготовки критичної маси мотивованих фахівців цифрова екосистема не зможе ефективно функціонувати. Ми в Cyberin Academy запускаємо курси кібербезпеки та роботи з ШІ, допомагаємо університетам оновлювати програми, надаємо лабораторії та менторів».
Як каже Шимків, «робити все своє — дорого, зберігати все зовні — небезпечно. Потрібна система рішень, адаптована до українських реалій, воєнних ризиків і технологічної спроможності».
Науменко з GigaCloud підсумовує:
«Цифрова незалежність можлива. Але для цього держава має стимулювати внутрішній ринок, інвестувати в локальні сервіси й підтримувати українських розробників. Бо цифровий суверенітет — це вже не майбутнє. Це сучасність».
Задворний завершив чітко: «Суверенітет — це кіберстійкість, податки тут, таланти тут, нові ринки й політична вага. І Україна вже створює шматки цієї цифрової автономії, які працюють просто зараз».
Москвін додає: «Цифровий суверенітет — це комплексна система, яка включає технології, стандарти, штучний інтелект і, найголовніше, людей. Без цих складників неможливо побудувати справжню цифрову незалежність».
