Єгор Герасимчук — один із фаундерів сервісу Dots Platform, який генерує рішення для ринку food delivery та підкорює серця рестораторів. З початком повномасштабної війни в Україні він здійснив релокейт до Ірландії та розвиває бізнес на новому ринку. Чим живе чернігівська компанія за тисячі кілометрів від домівки, читайте в нашому матеріалі.
Єгор Герасимчук — один із фаундерів сервісу Dots Platform, який генерує рішення для ринку food delivery та підкорює серця рестораторів. З початком повномасштабної війни в Україні він здійснив релокейт до Ірландії та розвиває бізнес на новому ринку. Чим живе чернігівська компанія за тисячі кілометрів від домівки, читайте в нашому матеріалі.
Я народився та виріс в Чернігові. Закінчив 1-шу школу та Чернігівський Політех. Починав працювати на місцеву компанію, потім влаштувався в американську, працюючи віддалено. Тут же познайомився зі своєю дружиною, яка народила нашу доньку.
Ми росли і розвивался в Чернігові та розуміли, що нікуди не хочемо їхати. Я мав все для класного життя в рідному місті.
Багато наших інженерів також закінчили Політех. Я знав всіх викладачів університету, там ми проводили зустрічі та набирали круті кадри до компанії. Її почали будувати в лютому 2014-го року, коли розпочалася Революція Гідності.
Бізнес-партнер запропонував ідею, ми її обговорили й вирішили ризикнути. Я більш «технічний» спеціаліст — CTO, а він — CEO. Так в лютому 2015-го року з’явилася компанія «Містер Ам» — це агрегатор типу Uber Eats, Bolt, Raketa тощо.
З першого дня компанія була прибутковою. Згодом масштабували бізнес в 13-ти інших містах.
Проте з початком повномасштабної війни, ми приблизно тиждень були «вимкнені». Та невдовзі відновили роботу, включно з Черніговом. Завдяки досвіду «Містер Ам», ми запустили платформу Dots Platform, яку розвиваємо і сьогодні. На її базі ти можеш запустити Glovo, Dominos, будь-що.
Наприклад, на базі Dots Platform працює Gastro Family Delivery ресторатора Діми Борисова. У них є крута ініціатива «підвішена шаурма», коли для наших захисників можна оплатити їжу. Це дуже круто.
Також з початком повномасштабної війни ми запустили проєкт «Вкрай» — доставку вкрай важливих речей для тих, хто цього потребує. Далі ми передали його всеукраїнській організації «СпівДія».
28 років підряд я святкував власні дні народження в Чернігові, а 29-ий — 15-го березня — зустрів на кордоні. Тоді я виїхав з України: мав медичні причини, які дозволили це зробити.
10 днів ми знаходилися в Чернігові під обстрілами, потім вирішили виїхати з міста. Це було непросте рішення, одне з найважчих у житті. 7-го березня доїхали до Чернівців, жили у відділенні психлікарні.
Там близько тижня вирішували куди далі. Знайти житло було нереально. Відштовхувалися від власного знання англійської. Звернули увагу на Ірландію.
Саме в Ірландії висока динаміка розвитку IT-стартапів. Паралельно дізналися, що там є «стартаперські візи», коли ти можеш отримати фінансування від країни. Щось типу нашого Фонду стартапів.
Виїхали 15-го березня і лише 25-го були у Дубліні. Проїхали понад 4 000 км з Чернігова. Подорож до країни була довгою: Чернівці — Румунія — Угорщина — Німеччина — Франція — на поромі до Дубліна.
Ніколи не думав, що житиму в Ірландії. Але тут є офіси техгігантів — Amazon, Google, IBM, Facebook і т. д. Також є все для того, щоб розпочати нову історію. Зараз ми активно шукаємо нових, місцевих клієнтів. Сама країна невелика, проте вона англомовна, що дає змогу комунікувати безпосередньо із замовником. Паралельно «дивимося» на Великобританію і США.
До війни в команді було 32 спеціалісти. У нас не було інвестицій на початку повномасштабної війни, ми виплатили всім зарплати і, на жаль, не змогли втримати більшу частини команди.
Те, що зараз приносить Dots Platform в Україні, не перекриває витрати, які несе платформа. Ми й до 24 лютого 2022 року не вийшли на самоокупність цього бізнесу. Сьогодні доінвестовуємо в цей бізнес з «Містер Ам» і тих збережень, які накопичили раніше.
Проте «ключові гравці» з нами. В березні нас було 6, зараз вже 12. Більша частина команди зараз в Чернігові, офіс майже не постраждав.
Компанія Google вирішила профінансувати українські стартапи. Для них Фонд в $5 млн, можливо, і невеликий, але для нас це круто. Цю програму ініціювала інвесторка Олена Малицька, СЕО ISE Corporate Accelerator та Влад Остаповець, який працює в Google. З початку повномасштабної війни вони думали, як можуть допомогти Україні та бізнесу.
Google підтримав ініціативу українських інвесторів, яка йшла «знизу». Від ідеї до ствердження минуло близько 10 днів. Було мінімум бюрократії — максимум результату.
Ми дійшли до етапу співбесіди з Google — був пітч і питання з 5 співробітниками їхньої компанії.
Надали наш бізнес-план і, зрештою, стали переможцями. Програма передбачає грант в розмірі до $100 000.
Також ми вже отримали менторство Google. За тобою закріплюється спеціаліст компанії, який допомагає знайти потрібних людей за різними напрямками: маркетинг, AI, менеджмент тощо.
Я трохи засмучений, що ми не змогли вийти на європейські ринки два роки тому. Щоб ми могли отримувати кошти, й щоб поруч була вся команда. Тому це наш план сьогодні: масштабуватися і залучати нові кошти.
Плануємо зафандрейзити $1 млн.
Щодо життя в Ірландії, то тут невеликі міста, якщо не рахувати Дубліна, де живе близько 500 000 осіб. Умовно кажучи, «село селом». При тому, що в Чернігові населення — 300 000.
Вся Ірландія — це як дві Чернігівські області. Наприклад, ми жили в містечку Муллінгар з населенням у 21 000 людей, і це вважається великим містом.
Ірландія — красива і компактна країна. Але щодо сервісної і ресторанної сфери, то в Україні вона краща. Коли я в магазині показував паспорт в «Дії», для ірландців це була якась магія.
Якось в Ірландії ми відвідали конференцію, на якій виступав наш головний конкурент по ринку. Вони вже «єдинороги». І ось виступає ця компанія на конференції, я підіймаю руку, щоб поставити питання, і кажу: «Мене звати Єгор Герасимчук, я з Dots Platform. Ми робимо те саме, що і ви, тільки краще». Зал сміявся. Але це був гарний привід, щоб познайомитися особисто.
За дизайном і технологіями — це рівень 10-річної давнини: поки замовиш собі піцу, то «зламаєш» голову.
При цьому ірландці спокійніше ставляться до того, що не можуть швидко замовити їжу через незручність додатка. Ця компанія-конкурент має в клієнтах місцеві топові ресторани. Загалом в Ірландії є мережа піцерій, більша за Dominos, у них понад 150 точок. Для порівняння: у McDonald’s тут лише 82 ресторани.
Зараз ми запускаємо 5 перших ірландських проєктів, перші три місяці працюватимемо безкоштовно. І тут питання навіть не в локалізації англійської мови — вона у нас давно є — а в інтеграції платіжних шлюзів і роботи з іншими звичками та менталітетом. Ми сприймаємо цю ситуацію як челлендж, який хочемо використати на повну.
