Дмитро Гриценко заснував свою ІТ-компанію Master of Code у 2004 році в Черкасах. У ті часи індустрія тільки формувалася. І знайти замовлення в Америці було чимось особливим — досягалося завдяки особистим контактам у Штатах.
Дмитро Гриценко заснував свою ІТ-компанію Master of Code у 2004 році в Черкасах. У ті часи індустрія тільки формувалася. І знайти замовлення в Америці було чимось особливим — досягалося завдяки особистим контактам у Штатах.
Пройшло майже 20 років, і сьогодні команда Дмитра — це міжнародна компанія, яка обслуговує таких гигантів як T-Mobile та Golden State Warriors (вони два роки поспіль були чемпіонами NBA).
Ми поспілкувалися з Дмитром на три основні теми:
Засновник Master of Code чітко вималював глобальні причини кризи та останніх скорочень в айтішці і трохи спрогнозував, що буде відбуватися далі. Які шанси в України на світовій арені.
Отже, читайте далі — хто залишиться без роботи та замовлень через неминучі технологічні зміни. Та чи залишиться взагалі? Інтрига! Все в тексті нижче.
— Ви пішли в ІТ на початку нульових. Яким тоді було ІТ в Черкасах, яке це було середовище?
— Так, класне запитання, тому що насправді воно було рудиментарне в порівнянні з тим, що зараз є в індустрії. Про айтішку я почув випадково, бо я спочатку витратив час на те, щоб стати викладачем англійської мови, але я був підприємцем в душі. Тому з другого курсу універа я зіскочив, але потім мене трохи врозумили і я перевівся в Одеський державний університет на заочку.
Там відучився 5 років і весь цей час працював.
Я був перекладачем. І у мене був друг, який був директором першої ІТ-компанії в Черкасах. ІТ-компанія, це, мабуть, дуже круте слово для цього, бо там було кілька людей і він.
Вони зрозуміли, що є Північноамериканський ринок, і туди можна якось проникнути, якось по інтернету загружати код, за який будуть якось платити.
Мій друг зібрав декілька ентузіастів: один з «Укртелекому», один з університету (він там був викладачем).
Вони почали розробляти тему, як можна писати код тут і продавати у Північну Америку. Але не було, ні процесу, ні розуміння, нічого. Де спеціалістів брати — було також незрозуміло.
Усі знали, що таке applied IT — коли ти чиниш компи чи якісь базовий софт встановлюєш і, може, якусь кастомізацію клієнту робиш, і все. Але як функціонує глобальний ринок, не було розуміння.
Але ці люди були дуже наполегливими у тому, щоб заробити на IT. І вони знайшли кілька контактів у Штатах. Вони створили компанію, яка називалась Інтерлінк. Такі назви були тоді популярні.
Почали підтягувати людей з телекому, які там були сисадмінами, з універу, хто був більш-менш з головою.
І за декілька років вони збудували комерційну компанію.
А я на той час коучив їхнього CEO — вчив англійської. А потім він каже: «Слухай, приходь в компанію, будеш вчити нашу команду англійської».
Бо вони вже почали розуміти, що код писати — це одне, а продавати його скіловано, інтегруватися в міжнародні команди — тут треба англійська.
Я почав їх навчати, а потім вони кажуть: «Слухай, може, хочеш спробувати програмувати?»
А так як я навчався фізмату у школі, я відповів, що окей, я можу спробувати. Бо я розумів, що викладати англійську мову — це така тупикова гілка, нормально не заробиш.
Мені запропонували 200 баксів. Я подумав: «Вау, мені і на 100 баксів треба було вкалувати дуже серйозно».
А деякі у компанії за декілька місяців доросли до $500. А я чув, що контракти там продалися за $5000.
І думаєш — це ж одразу автівка, якщо продав один проєкт. Перед очима одразу з’явилися долари.
Я почав займатися, вивчив одну, потім другу мову програмування. І мені кажуть: «Ти технічний бік вже знаєш, ти хороший комунікатор. То давай будеш менеджером?».
— А наскільки важко тоді було, 20 років тому, знайти замовлення в Америці, виконати його, які ці були гроші?
— Якщо у тебе хтось був в Північної Америці, пишеш йому і просиш допомогти. І твій знайомий уже там на місці починає шукати якісь контакти. А ти йому за це відсотки давав від проєктів.
Нетворкінги, івенти, роуд-шоу (що є зараз) — тоді взагалі не було такої культури. Біздев-майнсета не було.
І тільки потім вже з’явилися онлайн-біржі на кшталт Upwork. І замовлення пішли з таких платформ.
— Які гроші заробляли?
— Це було від 100 до 500 баксів, і це був рівень винагороди тоді від юніора до сеньора.
— Це за проект чи це за місяць?
— Це за місяць, за девелопера. А проекти були розміром у декілька тисяч доларів.
— Як виникла ідея запустити щось своє?
— Я попрацював в цій компанії, потім з’явилася ще одна IT-фірма. Її заснував британець. Я там був директором і дженерал-менеджером.
Компанія була невелика, десь 5–6 людей. Через якийсь час я подумав, що, в принципі, розумію як все робиться. Я хочу все робити сам, я хочу свою культуру, я хочу свій value, я хочу свій бізнес.
І тоді я розпочав Master of Code. Взяв декілька людей зі свого нетворкінгу і полетів.
— А як вигадали саме цю назву?
Це цікаво було. Коли ми починали, то подумали, що нам вже треба якось назватися. І хтось такий: «Gods of code». На що я відповів: «Давайте щось більш адекватне».
І хтось сказав: «Master of Сode». Ми одразу загуглили назву. Вона була не зайнята. Забукали її і так ми стали Master of Сode. So, from gods of code to a little bit down to earth — master of code.
Назва все ще це звучить релевантно для наших клієнтів, їм подобається.
— Скільки людей у вас було у команді, коли починали?
— Три-чотири.
— А знайшли ви їх як?
— Через декілька років, після того, як я почав працювати в «Інтерлінк», я вже більш-менш розумів, що за «калібр людей» мені підходить, де їх шукати.
Ринку не було, але було розуміння, куди звернутися. Це міг бути телеком, локальний нетворк.
Кожен раз, коли ми когось наймали, то був якийсь mash-up. Не було когось, хто мав би всі скіли, і хто зразу приходив би і перформив.
Тобто всі проходили через певну адаптацію ще до комерційного виходу на Північну Америку.
— Чи є такий проєкт, яким ви особливо пишаєтеся і могли б розповісти про нього онукові?
Самі цікаві історії для мене — про великі бренди, з якими ми співпрацювали і співпрацюємо.
Наприклад, у нас був такий клієнт як Golden State Warriors. Вони два роки поспіль були чемпіонами NBA.
Ми там для них робили рішення на Facebook Messenger. Воно дозволяло фанам під час ігри на полі приймати участь у віртуальній грі, де вони намагалися спрогнозувати результати кожної чверті.
Golden State Warriors був готовий експериментувати, там були люди, у яких був мандат на інновації.
Ми зробили їм рішення. У нього були дуже круті цифри із залученості. Ми приїжджали до них в офіс, спілкуватись я діджитал-командою.
Потім нас запросили на гру. Це був досвід, коли ми реально інтегрувалися з клієнтом світового калібра завдяки тому, що ми могли запропонувати цікаву штуку для їх вболівальників.
Другий кейс — це, напевно, T-Mobile, величезна корпорація, куди потрапити дуже важко. Але ми достатньо швидко вийшли на радари світових брендів, які шукали, хто робить автоматизовані рішення з комунікації.
Бо тоді, у 2015–2016, було мало компаній, які робили ці експерименти. І до нас вийшли люди з департаменту інновацій Т-Mobile, у яких був мандат шукати інновації, експериментувати з ними, а потім дивитися, як корпорація це може інтегрувати.
Усе це робилося через інноваційні команди, через так звані лайтхауси. Це такі такі інноваційні хаби в корпораціях. І одного разу вони запросили нас до Facebook в Менло Парк, в Каліфорнії.
На ту зустріч приїхав навіть директор по партнерствам Facebook. Нас збирали в кімнаті, і ми провели стратегічну сесію. Експертиза в нас була, тому було на що спертися. І вони тоді купили наше рішення. Ми й досі з ними співпрацюємо.
Це була дуже красива історія. Нас по Фейсбуку поводили, все показали. Ми в T-Mobile постійно приїздили, в офіс в Сіетлі.
— Який в тебе американський бекграунд?
Я прожив в Канаді 12 років. Коли я стартував Master of Code, вирішив, що можна поїхати в іншу країну, наприклад в Америку, десь там пожити та займатися бізнес-девелопментом.
— А ви зараз не там живете, а в Україні?
— Так.
— А коли повернулися?
— Три роки тому.
— І коли почалася війна, не думали поїхати кудись знов?
— Слухай, я їжджу туди, але повертаюся і більше часу тут.
Бути тут, і відсиджуватися там — це просто два різних майндсета.
Мені потрібно бути там, де є екшн. Екшн не просто заради адреналіну, а екшн в плані змісту, імпакту, відносин, відповідальності, якихось історій.
Це перше. А друге, що — якби я просто поїхав до Канади і залишив команду тут, то у них би залишилось достатньо сильне відчуття відірванності, і це б нашу команду послабило.
— Скажи, а як взагалі до українців змінилося ставлення в Америці після того, як війна почалася?
— Я думаю, що основне — це коли вони намагаються уявити собі, що б вони робили в такій ситуації, вони думають, що б, напевно, зливались, панікували і навряд чи взагалі працювали.
Але вони бачать, що ми працюємо. І, в принципі, ми працюємо ще більш якісно і фокусно, ніж це було раніше.
Ти маєш працювати, тому що це твій осередок стабільності — робота. Це те, де ти відчуваєш, що ти сидиш біля компа та контролюєш цей процес. В інших сферах життя це важкувато відчути.
Тому люди фокусуються, більше часу проводять на роботі. А американці тим часом кажуть, що, друзі, ви робите якісь дива. «Як ви, друзі, ментально справляєтеся?»
Ми зазвичай відповідаємо, що «не переживайте, ми робимо все так, щоб ми могли працювати. Бо це єдине, що ми зараз можемо».
Коли ти працюєш, ти підтримуєш себе, підтримуєш родину, близьких, гуманітарку і волонтерку. Тому сенсів стає більше.
Думайте про Ізраїль. Україна — це Ізраїль Version 2. Там інновації, там адаптивність, там цінність, і там велика кількість стартапів.
Ми так пояснюємо все це американцям. І вони такі: «Блін, зараз розуміємо, як ви можете жити в такому стані і все ще працювати як зазвичай.
— Довге питання. Ми всі знаємо, що десь півтора року тому або може навіть раніше почалася криза — великі корпорації скорочують людей. В Україні ще й додалася війна, не всі IT-компанії дають українцям замовлення. Але мені цікаво, ця криза, як глобальне явище, як вона утворилася? Це наслідки ковід-епідемії, або ж це вже штучний інтелект починає впливати на робочі місця?
— Так, можу сказати. Перше: під ковід випустили дуже багато грошей. Засипали грошима економіку. Гроші треба витрачати. У фондів стало набагато більше грошей. І фонди почали інвестувати.
А коли багато грошей, ти не так за ними дивишся, як тоді, коли у тебе їх менше. Тобто раніше, два роки назад, у бізнес інвестувалося, але контролювалося набагато менше, ніж зараз.
Отже, фонди виросли, вони зібрали ще більше грошей, а гроші не можуть лежати. Їх треба було інвестувати. Фонди почали інвестувати, але не так, як раніше. Вони інвестували більш агресивно, в більших об'ємах, під менш суттєві проекти.
Було більше хайпу і гроші просто розсипали.
І що тоді відбувається? Ну, звісно, що попит на реалізацію ідеї стає набагато вищий. Наймають людей, за більші гроші, люди працюють не так якісно, бо стали збалованими.
Всі такі: «Ага, багато грошей, я зараз коштую більше!».
Тому все було не про цінність, все було про гроші, які з вертольота розсипалися на всю економіку США.
І якщо ми говоримо про технологічний сектор, то у корпорації було більше грошей, вони витрачали зайве, не слідкували за бюджетами, просто підписували угоди.
— Це був 20-й рік, так?
— Так, 20-й рік. Це колесо, це інерція. Воно набирало обороту. Гроші потрапляють в економіку, потім в фонд, потім фонд приймає рішення. Грошей багато — давайте підтримувати стартапи. І воно все закручувалося та закручувалося.
— А потім, що відбулось?
Відбулось те, що грошей в економіці було багато. Але так як був ковід, зруйнувалися всі логістичні гілки. І від цього виробництво зменшилося. Все це почало працювати повільніше, незважаючи на наявність грошей та замовлень.
Виробництво почало не справлятися. Почалася інфляція.
Речі почали коштувати більше. Інфляцію почали декларувати в Штатах. Почали визнавати проблему: грошей багато, товарів не вистачає, вони дорожчають.
— І що почали робити?
— Змінили регулювання. До цього концепція була спрямована на quantitative easing, коли гроші вливались в економіку. А потім вона змінилася на quantitative tightening. Тобто ФРС, Федеральна резервна система, переключилась на виймання грошей з економіки.
Щоб грошей стало менше, їх припинили витрачати так активно — щоб інфляція пішла донизу.
Штати це роблять майже півтора роки. І у червні був перший раз, здається, за останній рік, коли ФРС не підняла процентну ставку. Бо інфляція з 8% понизилась до 4%.
Але, впевнений, вони ще будуть це продовжувати робити — піднімати ставку.
Тому, що відбулося? Гроші забрали. І корпорації зрозуміли, що це вже інша реальність. Бюджети меншали, почали різати кости. Спочатку «різали» вендорів, потім своїх, і за спираллю донизу.
Почалися скорочення. Від вендорів вимагали знизити рейти, «бо ми вас не втримаємо».
— Чи були якісь додаткові фактори?
— Так ще один фактор — ринок акцій, він падає, багато технологічних компаній падають. В принципі, ростуть тільки самі великі, топ-5. А всі інші технологічні компанії в більшості випадків дуже просіли.
— А штучний інтелект, чи він ще матиме якійсь вплив на те, що буде відбуватися далі?
— Перше: ті, хто інноваціями не займається і планує доставляти ті ж самі сервіси, які вони доставляли раніше, вони задістрапляться. Через декілька років їх не буде.
Використання штучного інтелекту — це просто зараз ще не мейнстрім, ще не доказана практика, але відбувається дуже багато експериментів. І коли вже будуть доказані кейси, з доказом того, наскільки більш ефективно ти робиш одну і ту ж саму роботу з штучним та без нього, то тоді управлінці у своїх рішеннях не будуть підтримувати того, що не працює з AI.
І така цікава картина вимальовується: компанії, які цього не роблять — їх не стане. Компанії, які використовують AI, — у них з’являється челендж робити це постійно і швидше.
Тобто ти не можеш один раз інтегруватися з AI. Ні, тепер інтеграція відбувається постійно. Ми працюємо з chatGPT, ми розроблюємо свої шари, контрольні фітчі, щоб у процесі застосування AI не було галлюцінації
Тобто ми розробили цілу схему, цілий фрейморк. Запітчили його всередині себе — все круто, ми нібито вирішили цю проблематику.
Але потім chatGPT вийшов з однією новою фітчею.
А там — половина того, що ми написали. Тобто тепер наша схема вже не потрібна.
І це реально лякає. Ми інвестували в доробку, а тут мені VP of Engineering каже: «Ми оце зробили, але be aware, що ChatGPT може вийти з чимось, що буде дуже схоже на наше рішення».
Тому ми повинні постійно бути в цьому майндсеті.
Окей, тоді завершую відповідь. Штучний інтелект впливає на кількість робочих місць — 100%. І тут важливо, щоб кожна компанія задумалася над тим, як AI працює в її контексті.
Тому я коли розпізнав, що AI — це буде дисраптор і диференціатор між компаніями, які існують і не існують через 2 роки, я сказав так:
«Друзі, перше, що ми робимо, — ініціативу „30 днів of chatGPT at Master of Code“».
Я сказав, що всі повинні юзати chatGPT чи якийсь інший AI-тул у тому, що вони роблять: дизайнери, менеджери, маркетинг і так далі, а також Copilot для кодинга.
І в кінці місяця ми ділимося тим, як це нам допомогло, які у нас є юзкейси.
Так це стає практикою компанії — постійно вивчати AI і як він сьогодні впливає на те, що ми робимо.
Я думаю, що такий підхід потрібен для того, щоб реально вижити.
Я читав дослідження: 80% топів вже співпрацюють з AI, 80% десіжн-мейкерів працюють вже з AI. При чому лише десь 20% звичайних працівників використовують AI.
Тому ти просто бачиш, що ті, хто приймають рішення, — це люди, які переживають за те, що AI буде дуже сильно змінювати екосистему.
А ті, хто думає так: їх найняли, вони сидять, роблять якусь роботу, — лише один з п’яти, цікавиться цією історією. Але в той же час серед цих звичайних працівників один з трьох боїться і впевнений, що його роботу забере штучний інтелект через декілька років.
Але вони нічого з цим не роблять.
— А як ти думаєш, як буде розвиватися взагалі ринок IT рішень? Що буде у попиті зараз? Маючи AI, який розвивається ІТ, і в чому буде основний скіл IТшника?
— Слухай, я сам вже не пам’ятаю, як кодить, бо це було дуже давно. Але в принципі я розумію архітектуру. І інколи, коли я комунікую з chatGPT, я прошу його згенерувати код для якоїсь частини проєкту, про який я зараз думаю.
Просто щоб сказати нашим розробникам: «Друзі, дивіться, ось є яка ідея, нам треба її протестувати».
Так от, я думаю, що Co-Pilot буде це робити ще крутіше. І я реально думаю, що на сьогодні розробники повинні писати 30% коду, який вони писали раніше, а 70%, ну 50% як мінімум, повинно йти вже від Co-Pilot.
Тобто 50% твоєї девелоперської роботи, яку ти робив ручками, зараз повинна бути опрацьована AI. Тому ті розробники, які будуть писати код з AI, це ті розробники, які будуть в попиті.
Я не думаю, що є сенс виділяти якісь специфічні індустрії чи скіли в рамках індустрій. Але швидкість і ефективність того, як вони будуть обслуговуватись, повинна підвищитись завдяки штучному інтелекту.
Тобто ті рішення, які зможуть робити завдання швидше і дешевше, будуть в попиті.
Другий параметр — це які ще додаткові фокусні скіли в контексті індустрій, де працює ІТ.
Зараз LLM-ки, великі мовні моделі, вирішують дуже багато завдань для комунікаційних рішень.
От наш приклад: у нас є така роль — conversation designer. Це як візуальний UX-ер, тільки ця людина робить conversational design.
Так от, більшість речей, які вони робили, зараз може робити chatGPT. А ми свого часу наймали цю команду в Північної Америці, для того, щоб там були нейтів-спікери.
Тому вони повинні зараз стати не просто conversation designer, а UX-ерами, які думають про це більш холістично. Вони повинні дивитися на речі, які може зробити chatGPT, щоб віддати їх йому.
— Ми ж розуміємо, що не кожна людина піде на трансформацію. Що тоді робити людині, яка не йде на зміни?
— Я постійно доношу компанії фразу, яку всі вже чули. Що AI замінить тих, хто з ним не співпрацює. Не замінить всіх. Не замінить тих, хто з ним співпрацює.
Але хто не співпрацює, то їм треба серьйозно задуматись. Якщо в них немає зацікавленості, немає практики роботи з AI, то в них інкрементально піднімається ризик.
І ми зі свого боку тоді дивимося на це так, що якщо людина застрягла в якійсь старій технології. Якщо вона не еволюціонувала, а ми давали їй ресурси, ми давали їй навчання і кейси від команди, куди можна рухатися в штучному інтелекті, але вона не використовує нічого цього.
Тобто це обезцінювання, яке в принципі включає і саму компанію. Тоді ми кажемо, що «сорі, зараз все відбувається дуже-дуже швидко…».
— А якщо ти казав, що все буде швидше і дешевше, то можливо маржа в проєктах буде менше?
— 100%. Це в кожній індустрії. Якщо раніше девелопер писав код місяць, зараз це можна зробити з co-pilot. Якщо він його ефективно використовує, — то менш, ніж за тиждень. Тобто це швидше в рази. І в принципі, якщо той же девелопер коштує стільки ж в місяць, то те, що він робить за одиниці часу, воно коштує в рази менше.
І маржа точно буде просідати. Маржа буде велика там, де є unfair advantage, або там, де є якийсь унікальний кейс. А там, де AI починає бути мейнстримом, там вже буде по-іншому. Бо ти становишся по суті оператором AI. Ти вже не творець, а ти просто оператор ефективності AI.
Це crazy! Подумай про тих маркетологів, які сиділи на тому, щоб писати креативні тексти для реклами. Я наведу тобі приклад. У нас був проєкт з компанією косметики. Їй треба було розробити маркетингову компанію в WhatsApp — юзеру повинен був приходити певний месседж.
Треба було зібрати робочу групу, яка креативила ці меседжі, розробляла ці кампанії для WhatsApp, для кожного продукту і так далі. Але сроки були дуже малі. Я бачу, що моя команда зливається, вони просто не можуть запропонувати такі сроки. Я в той вечір йду в chatGPT. Я просто кажу: «I need 10 marketing campaigns for ХХХCorp in WhatsApp».
І він генерить мені 10 кампаній для WhatsApp.
Потім я закинув своїй команді ці результати і запитав: «А ви поспілкувалися з chatGPT з цього приводу? Ви зараз сидите, придумуєте оці тексти, креативи, а там треба швидко і ефективно все робити».
Вони офігіли.
І проект, який повинен був займати тижні, в принципі, розрулився за день.
— Це виглядає, я би сказав, лякаючим для багатьох людей.
— 100%.Ще таке питання. Зараз багато людей розсуждають про те, якою Україна буде після війни і яке місце тут займе IT. Вже не буде таких обсягів металургії, а багато с/г земель будуть залишатися замінованими.
— Як ти думаєш, чи стане IT в Україні номер один, по-перше? А по-друге, як в світі будуть сприймати українське IT і яке місце ми можемо зайняти після війни?
— Слухай, ну я не думаю, що спочатку буде жага, ну ні. Спочатку буде відхідняк. Тобто багато людей, які не могли виїхати з країни, жорстко працювали, бо це єдине, що їм лишалося, вони конкретно випахалися і багато з них виргоріли.
Ми вже бачимо, хтось не витримує емоційно і так далі. Але не може виїхати з країни, тому й все ж таки продовжує працювати.
Але коли це завершиться і відкриються кордони, то багато людей просто буде брати якийсь сабатікал, чи просто ставити всю історію на паузу.
Друге, що я думаю: грошей в світі менше, вони більш дорогі, гроші важче зараз заробляти.
ІТ — це одна з індустрій, де можна заробляти нормальні гроші. Тому я думаю, що попит на те, щоб входити айтішку, буде високий.
І тому індустрія буде зростати.
Кажуть, що штучний інтелект додасть до індустрії, до глобальної економіки, триліони доларів. І це про те, що будуть нові можливості.
Ті, хто розглядять ці можливості, можуть вийти на новий рівень. І оця жага виходу на новий рівень буде.
В Україні достатньо багато data-science, достатньо багато розуміння того, як прогресують технології, і достатня швидкість того, щоб їх інтегрувати в свої сервіси.
Тому я думаю, що Україна буде однією з прогресивних країн, яка буде себе показувати в штучному інтелекті дуже високо.
Тому сервіси однозначно будуть розширюватись в Україні, індустрія буде рости. А ще я думаю, що продуктова історія в Україні теж завдяки AI розшириться.
— Тобто буде більше продуктів, які будуть українськими, і менше аутсорсів?
— Так, я щиро вірю в це.
