«Повністю випали всі російськомовні гурти з російськомовними піснями». Яку музику слухають militari-розробники
З 24 лютого в більшості українців змінилось не лише життя. Навіть звичайні музичні вподобання перевернулись із ніг на голову.
З 24 лютого в більшості українців змінилось не лише життя. Навіть звичайні музичні вподобання перевернулись із ніг на голову.
Ми спитали в мілітарі-розробників, яка музика надихає їх творити під час війни. Що вони слухають, щоби налаштуватись на роботу, заспокоїтись або коли все дістало.
Ось відповідь від виробників, що створюють надсучасний пауербанк, застосунки для відпрацювання навичок стрільби й унікального ударного дрона.
Смішно, але саме у той час там грала Brothers in arms групи Dire Straits, саме цей рядок: «Through these fields of destruction Baptisms of fire I’ve witnessed your suffering As the battle raged high». Це було смішно й сумно водночас.
Мої роздуми показали, що з початку війни з поля моїх вподобань повністю випали всі російськомовні гурти з російськомовними піснями. Тобто усі, без винятків за строком давності. Не те що я маю щось проти, а просто — стало якось байдуже на них. Ну таке, що робить. Пройшла любов, зав’яли памадори.
Але я з’ясував, що слухаю в основному тепер україномовну музику, бо коли слухаєш, якось не замислюєшся та не аналізуєш — музика, та й музика. Здається, першим з цього спису був «Орест Лютий», гурт Антіна Мухарського, який я почув за декілька місяців на концерті, та полюбив його бандерівські антиросійські пісні. Також окремо відмічу дивний гурт «Один в Каное», який став для мене відкриттям останнього часу. Я давно вже слухав увесь український мейнстрим, перелічувати назви нема сенсу, бо тоді доведеться перелічити усе, що є нормального в українській музиці, відмічу лише патріархів, котрих я почав слухати ще в універі — звісно, «Брати Гадюкіни» та «ВВ».
Зараз я слухаю й те, що було раніше, й те, що з’являється зараз, його тепер дуже багато різного цікавого.
Також я продовжую слухати старий хард-рок і хеві-метал, це дуже допомагає у складні часи, коли щось не виходить або в чомусь зневірюєшся — тоді просто ставиш пісню, викручуєш ручку гучності на максимум, й усе налагоджується. Саме під цю музику за десять місяців ми зробили багато усього корисного.
Думаю, я продовжу рухатися у бік якості, драйву та натхнення у музиці, бо війна буде ще довго, а нам постійно потрібна якісна музика. Саме час відкрити для себе світові скарби хард енд хеві, які ще залишилися недослідженими. Ну й не забуваємо, звісно, про українське.