4 лютого 2024 року хакери Prana Network повідомили про злам поштового сервера іранської компанії IRGC Sahara Thunder, де знаходився масив даних про виробництво ударних безпілотників Shahed-136 для росії. З вилучених паперів вдалося дізнатися, що у квітні 2023 року в рф запрацював завод зі складання безпілотників з іранських запчастин.
4 лютого 2024 року хакери Prana Network повідомили про злам поштового сервера іранської компанії IRGC Sahara Thunder, де знаходився масив даних про виробництво ударних безпілотників Shahed-136 для росії. З вилучених паперів вдалося дізнатися, що у квітні 2023 року в рф запрацював завод зі складання безпілотників з іранських запчастин.
Проєкт «Лодка» з налагодження виробництва ударних безпілотників, який коштував росії 108,5 млрд рублів, передбачає побудову заводу та виробництво на його потужностях 6000 дронів упродовж 2,5 років. Про це повідомляє «Мілітарний», посилаючись на документи.
У 2024 році до виробництва іранських безпілотників у росії залучена ціла мережа підприємств, які відповідають за випуск механічних частин, фюзеляжу, певних елементів електроніки тощо. Головними підрядниками проєкту є АТ «ОЕЗ ППТ Алабуга» та компанія «Алабуга Машинери».
На потужностях «Алабуга Машинери», що розташовані в особливій економічній зоні «Алабуга», виготовляють фюзеляж, двигун та працюють з електронікою. Там же відбувається кінцеве складання.
Виробничий комплекс вартістю 12 млрд рублів (131 млн доларів) розміщений на базі індустріального парку «Синергия», котрий надає виробничі площі для підприємства.
Саме виробництво розміщене на кількох поверхах однієї будівлі. В них розгорнуто три паралельні лінії виробництва фюзеляжів, а також лінію кінцевого складання, де у готовий корпус встановлюється паливна система, механічні елементи та електроніка.
На території економічної зони «Алабуга» також присутнє підприємство площею 10 000 м², яке працює з електронними компонентами та програмним забезпеченням для іранських безпілотників. Але його точне місце розташування не згадується.
Проєкт заводу в Алабузі передбачає виробничий цикл, який здатен забезпечити випуск 10 виробів на добу при тризмінному режимі роботи. Річний же темп виробництва, за планами, мав вийти на 2500 виробів на рік.
Усі потужності з виробництва безпілотників були розгорнуті іранською стороною «під ключ» упродовж 4–5 місяців на базі вже готової інфраструктури. Іран повністю або частково передав усе необхідне, включно зі станками, лініями з виробництва та складання.
Усі перелічені у списках станки, що були надіслані до рф, мають іноземне походження. Зокрема, присутні вироби з Тайваню (Chiah Chyun CT2-52YM) та Китаю. Низка інших проходить під альтернативною назвою компанії-посередниці (наприклад, «iMachine G-207»).
Початково іранська сторона оголосила вартість кожного поставленого безпілотника — 23 млн рублів за одиницю ($375 000). Однак під час переговорів було досягнуто домовленості на рівні 12 млн рублів за борт при замовленні 6000 одиниць ($193 000).
Станом на кінець грудня 2023 року російський завод мав випустити 1932 ударних безпілотники.
За умови повної локалізації очікувана собівартість виробництва безпілотника становитиме 4,4 млн рублів ($48 800).
Причому вартість реалізації, тобто та ціна, за якою вони будуть передані замовнику, становитиме 14,9 млн рублів ($165 500). Вірогідно, такий розрив пояснюється закладеними виплатами за ліцензійне виробництво, додатковими витратами та інвестиціями у підприємство, пише «Мілітарний».
Підприємство запустило першу зміну зі складання безпілотників вже у проміжку між травнем та квітнем 2023 року.
Завод розрахований на цілодобову роботу у три восьмигодинні зміни. Кожна зміна має штат працівників у кількості 882 людей (810 на першу половину 2023 року). Проєкт передбачає, що підприємство працюватиме 365 днів на рік.
У документах згадуються студенти, найімовірніше, вони з розміщеного на території «Алабуги» навчального закладу «Алабуга Политех», що готує російських та іноземних студентів на технічні спеціальності. Сам навчальний заклад не приховує, що навчання включає активне залучення учнів до роботи на місцевих підприємствах.
Зокрема, йдеться про студентів із країн Африки та Азії: Уганди, Ефіопії, Танзанії, Нігерії та Пакистану. У штатному розписі, який опинився у розпорядженні журналістів, вони «сортувалися» як «мулатки», «таджики» та «фахівці».
Залучені до роботи на заводі студенти отримують зарплатню у діапазоні 30 000–40 000 рублів, залежно від виконання плану ($330–430). Крім того, понаднормова робота насправді ніяк не компенсується.
Погана оплата праці, а також віддаленість підприємства є причиною дефіциту кадрів і серед фахових спеціалістів.
Логістичне забезпечення трансферу технологій та готових виробів, а також фінансові операції здійснюються через іранську компанію-посередника Sahara Thunder, яку група хакерів Prana Network пов’язує напряму з «Корпусом вартових ісламської революції».
Також у файлах присутні накладні та договір на постачання зареєстрованою в ОАЕ компанією Generation Trading FZE різного обладнання та сировини (сталь, нікель) на десятки мільйонів доларів.
Для постачання компонентів та обладнання до «Алабуги» з Ірану, який у документах замасковано називають Ірландією, було розроблено три маршрути в межах так званого транспортного коридору «Север-Юг»: Транскаспійський, Західний та Східний.
У 2023 році планувалось поставити 2000 комплектів запчастин з «дружньої країни» до Алабуги на загальну суму у 17 млрд рублів, або ж $199,6 млн, а також «обладнання та технологій» на загальну суму102 млрд рублів, або ж $1,197 млрд.
З отриманих документів до кінця не зрозуміло про точну суму, яку росіяни мали переказати іранцям за налагодження виробництва з кінця 2022 і впродовж 2023. Але базуючись на наявних документах, можна стверджувати, що вона вимірюється у діапазоні 102–210,5 млрд рублів ($1,197 — 2,465 млрд).
Враховуючи значну суму грошей та те, що обидві країни перебувають під санкціями, їм доводиться вдаватися до досить неортодоксальних способів оплати у вигляді бартеру. Так, відомо з документів щонайменше про два випадки передачі партій золотих зливків від компанії «Алабуга Машинери» до іранської компанії Sahara Thunder, яка є посередником. Загалом у цих двох транзакціях було передано 3 856 198 грамів (3,85 тонни) золота у зливках на загальну суму 224,8 млн доларів. Що, втім, очевидно, не покриває повну вартість угоди. Цілком імовірно, що в межах угоди були залучені й інші форми бартеру.
Інтереси росії щодо виробництва іранських безпілотників не обмежуються одним лиш Shahed-136. Серед знайдених документів присутні відомості про вивчення питань з випуску більш просунутих зразків, що були представлені Іраном лише в останні роки.
Мова йде про плани локалізації безпілотників оснащених реактивним двигуном, системою захоплення цілей, дронів-ретрансляторів та розвідувальних БПЛА.
Орієнтовна вартість безпілотників на зображені вище (ймовірно, для РФ):
