Вікторія Горбік Таке життя 4 вересня 2023, 09:29

Шлях до майбутнього президенства. Історія 17-річного випускника з Київщини, якого номінували на премію у $100 000, і чому він впевнений, що не отримає цих грошей

Випускник 11-го класу ПП «Навчальний заклад «Європейський колегіум» та вихованець секції хімії відділення хімії та біології Київської МАН, 17 річний киянин Ян Стародубець став номінантом на звання найкращого студента світу та претендентом на премію у $100 000. А нещодавно хлопець на Серпневій конференції МОН засипав каверзними питаннями урядовців і директорів шкіл.

Ми розпитали Яна про його життя та захоплення, а також він поділився інсайтами про вступ до іноземних ВИШів, свої найбільші страхи та перелік людей, які його надихають.

Залишити коментар

Шлях до майбутнього президенства. Історія 17-річного випускника з Київщини, якого номінували на премію у $100 000, і чому він впевнений, що не отримає цих грошей

Навчання родом із дитинства

Ян Стародубець народився в Київській області в сімʼї архітекторів. Тато архітектор за освітою, мама — будівельник, навіть сестра, старша за юнака на 16 років, пішла стопами батьків, але Ян не збирається повʼязувати своє життя з цією сферою.

«Я погано малюю та мені не вистачає такого просторового мислення, в мене воно послідовне та аналітичне», — пояснює він.

Ян Стародубець (Фото з особистого архіву)

Ян розповідає, що любить вчитись ще з дитинства. Першим навчальним матеріалом для нього стала загальна енциклопедія, де можна було знайти інформацію майже про все. З малечку він розглядав там картинки. Пізніше, років із чотирьох, почав читати й самі матеріали, а потім ходив до тата розпитувати, як це працює.

«Він дуже розумний, тому пояснював багато процесів досить різними та простими словами», — згадує юнак.

Ян Стародубець (перший знизу зліва) (Фото з особистого архіву)

Через певні вікові проблеми зі здоровʼям Ян не міг ходити до дитячого садочку, але йому багато часу приділяли батьки, він гуляв і спілкувався з дідусем.

Пізніше Ян відвідував приватну школу European collegium в Києві, де останні кілька років вчився на гранті. Після початку війни хлопець вирішив обрати паралельно ще один заклад для навчання. Одинадцятий клас Ян провчився онлайн в Америці на гаранті й офлайн в Україні, виїжджати він не захотів.

«Дуже багато активних підлітків, на жаль, вже виїхали, і я подумав, а хто ж залишиться тут з меншими», — зазначає Ян.

Він говорить, що на власному досвіді відчув, що малі діти дивляться на старші класи. Свого часу на їхньому прикладі він свого часу вирішив, що ознака дорослості не у можливості пити, курити чи матюкатись, а у написанні власної дослідницької чи наукової роботи, і це згодом стало для юнака метою.

Хімічними кроками

Серед важливих предметів Ян виділяє історію, якій зараз, за його словами, в Україні кожен громадянин повинен поділяти особливу увагу. З нетипових наук цікавою називає філософію, курс з якої проходив в американській школі.

«Але філософія складна, і деякі твори відомих авторів українською чи російською читати неможливо, а щоб читати в оригіналі, потрібен дуже високий рівень англійської», — говорить Ян.

Найулюбленішим предметом, яким він зацікавився серйозно ще у сьомому класі, юнак вважає хімію, насамперед тому, що, за його словами, вона більш практична та наочна. Кілька проєктів, з якими Ян брав участь у різних заходах як учасник Малої академії наук, теж були з хімії.

У девʼятому класі на конкурс дослідницьких робіт Ян подав роботу з хімії про абсорбенти — юнак порівнював дорогі пігулки з їхніми дешевими аналогами, зокрема, звичайного активованого вугілля. Юнак експериментально довів ефективність дешевших аналогів і того факту, що різниці між ними немає майже ніякої, крім ціни.

«Мені досить важливо було показати людям, що знання це те, що дає можливість не переплачувати за бренди», — акцентував він.

У 10-му класі в межах Genius Olympiad Ян синтезував вже власний абсорбент. Він утворив три нові види власних абсорбентів для різної мети: створював наношар, з'єднував силікати з активованим вугіллям, продував газами, зокрема, азотом і воднем. Він встиг завершити свої напрацювання ще до повномасштабної війни, але після 24 лютого 2022 року ні про які продовження дослідницької роботи говорити вже не можна було. Саме в цей день Ян повинен був їхати на всеукраїнський етап з олімпіади з хімії, але завадила війна.

Восени 2022 року Ян планував писати роботу зі швидкості хімічних реакцій, але на цей раз завадив блекаут. Натомість в той же час НАСА запросили його в команду американських студентів, які запускали на МКС дослідницькі проєкти. Юнак запропонував для запуску свій проєкт про дослідження хімічних реакцій в умовах мікрогравітації, але з питань безпеки проєкт відправили на доопрацювання.

Стипендія світу

А в липні стало відомо, що Ян потрапив у рейтинг топ 50 учнів світу Global Student Prize і став номінантом на стипендію у $100 000.

Як розповідає Ян, вперше думка про його участь у всесвітній премії в нього зʼявилася під час спілкування з Ігорем Клименком, який став найкращим студентом світу у 2022 році. Ігор сам запропонував йому податись.

Згодом до цієї думки його підштовхнули ще декілька людей і навесні він відправив заявку на конкурс, за його словами, з останніх сил. У документі потрібно було розписати власні академічні досягнення, вплив на суспільство, зокрема на міжнародному рівні, вказати міжнародні проєкти та креативні досягнення, а також креативні ідеї, які були реалізовані в суспільстві та коротку історію власного зростання. Крім того, як додаткове питання, розповісти про те, як студент буде використовувати призову стипендію.

«Поки я молодий, то намагаюся просто брати від життя максимально всі знання і можливості, що можна, потім у дорослому віці можливо не буде часу на участь в таких активностях і навчання», — говорить юнак.

Хоча сам він говорить, що вже те, що він потрапив до топ 50, для нього шок і сам Ян не вірить у свою перемогу. Взагалі за його словами, навіть призові кошти його не цікавлять, бо він все одно їх не побачить. Чому — юнак розповів далі.

На шляху до «Ліги плюща»

Ще з 8 класу Ян плекає мету вступити до одного з провідних університетів США чи Західної Європи. Більшість людей із пострадянських країн вважають, що навчання у західних вищих навчальних закладів дуже дороге і може бути доступним лише дітям заможних родин, а щоб вступити на грант, потрібно працювати ще три рази більше. І багато дітей через це навіть не подаються на навчання до західних університетів. Але Ян спростовує ці твердження та розповідає про наявні можливості.

За його словами, американські та західні університети аналізують платоспроможність та фінансові декларації майбутнього студента та його батьків. Якщо сім’я не заробляє, умовно, понад $60 000 в рік, вона не платить за навчання. Якщо більше — вони змушені платити, і розумові здібності студента тут не враховуються.

Для власного майбутнього юнак орієнтується на «Лігу Плюща» та найкращі західні ВИШі на кшталт Гарварда, Прінстона, Брауна чи інших. Ян вже склав список закладів, куди планує податись. І у випадку, якщо на його студентському рахунку будуть кошти, хоча і призові, вони підуть на оплату навчання.

На одній сцені з міністрами

На Серпневій конференції від Міністерства освіти й науки України панельну дискусію «Яким буде навчальний рік 2023/2024» модерував Ян. Спікерами виступали урядовці, директори шкіл, зокрема, віцепрем’єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій, міністр цифрової трансформації Михайло Федоров і міністр освіти Оксен Лісовий.

Ян розповів, що йому, на диво, не проблема виступати на публіці, присутній страх, але не має паніки. Хоча на такому масштабному проєкті йому довелось побувати вперше.

«До цього я вже був на ТСН, і, якщо чесно, після того досвіду, я гадаю, що тепер майже зі всіма виступами можу справитися — тоді все відбувалося досить швидко, без попередньої підготовки», — згадує він.

До панелі на конференції в МОН його готували близько двох тижнів. Половину питань, які задавав юнак, йому запропонували організатори, половину він пропонував сам. Крім того, за його словами, під час модерації йому довелось імпровізувати, тому що на частину важливих питань урядовці відповіли під час вступного слова.

Ян Стародубець після Серпневої конференції МОН (Фото з особистого архіву)

У розмові про інші несподіванки, Ян зазначив, що для нього було неочікувано, що спікерів розсадили по колу, а в центрі знаходився юнак і йому доводилось крутитися між ними. Іншим здивуванням був масштаб події — Ян думав, що це буде невелика камерна конференція лише для вузького кола відвідувачів, але реальність виявилася набагато значнішою.

«Штук шість камер, купа людей, міністри, все суперпрофесійно та я», — розповідає юнак.

Але він тримався досить впевнено. За словами Яна, причину цієї впевненості він бачить у тому, що батьки завжди ставилися до нього ліберально і поважали його точку зору, на відміну від інших прикладів, які він бачив, коли батьки висміюють зауваження дітей через їхній вік, ніби ті нічого не розуміють.

Не створи собі кумира

Ян говорить, що в майбутньому хоче стати такою людиною, яка надихає молодше покоління. Говорячи про людей, які вплинули на його життя, юнак зазначає, що це декілько людей з різних сфер:

За якостями справжніх чоловіків — всі українські захисники.
Справжній інтелектуал — український математик, доктор фізико-математичних наук і професор кафедри обчислювальної математики Рубльов Богдан Владиславович.
За те, що доводив, що філософія ще не мертва гілка, і нам ще досить багато чого досліджувати — американський політичний філософ Аласдер Чалмерс Макінтайр.
За популяризацію науки й вклад у розвиток квантової фізики — японський фізик Мічіо Кайку.
За те, що «суперрозумний» та дивовижну працездатність — фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії з фізики Альберт Ейнштейн.

«У мене теж є мама та сестра, і я розумію, що, якщо прийде такий час, то треба буде їх захищати, тому я схиляю голову перед кожним військовим ЗСУ», — говорить Ян.

Крім того, за словами юнака, еволюція — це не тільки про кількість зубів, чи неіснуючий апендикс, а й про ментальне, розуміння світу і соціуму, і це відбувається навіть повільніше, ніж наука.

Про страхи

Якщо торкнутися питання справжніх страхів і чого ж врешті-решт боїться Ян, то хлопець розповів про два свої найбільші страхи.

«Якщо тато піде в ЗСУ і його можуть вбити — це найбільше, чого я боюся», — говорить юнак.

Другий страх для хлопця — втратити якусь можливість у житті.

«І цей страх, певно, іноді трошечки ненормальний в мене, але я намагаюся братися за всі проєкти, які мені трапляються, іноді на межі можливостей», — зазначає Ян.

Плани

Говорячи про своє майбутнє, хлопець акцентує, що розділяє плани та мрії.

Першочерговий план Яна — вступити до університету зі списку провідних європейських, американських та західних університетів, куди він буде подаватись, який він для себе визначив. Він хоче отримати підґрунтя для себе у вигляді освіти та повернутись потім в Україну, щоб допомагати її відбудовувати. За його словами, основні предмети, на яких він буде фокусуватись, це хімія та політичні науки.

«На перші пару років мені хочеться закритися в якійсь лабораторії і трохи відпочити від усього цього движу», — говорить хлопець.

А через 50 років Ян мріє стати інфлюенсером і одним із лідерів в Україні зокрема і в політичній діяльності, не виключаючи навіть президенство.

«Пан Байден своїм прикладом доводить, що вік — не головне, а я хочу тримати баланс між молоддю, яка прийде, і моєю майбутньою консервативністю», — повідомляє хлопець.