Микита Казимиров Таке життя 14 вересня 2022, 12:00

Прослуховування смерті. Як музичний проєкт The Caretaker змусив інтернет жахатися старості

31 серпня у всьому світі щорічно відзначається День боротьби з провалами в пам’яті. Він організований Всесвітньою асоціацією боротьби з хворобами мозку та покликаний підсвітити непросту тему, яка набуває не так багато розголосу.

І є якась іронія, що чи не найкраще про хвороби, пов’язані з пам’яттю, розповів діджей. Лейланд Джеймс Кірбі в музичній індустрії багато років, але завжди прагнув експериментів замість трендів. І головний його проєкт — The Caretaker — якраз у дуже чуйній і пронизливій формі говорить про деменцію та втрату себе.

Розповідаємо все про проєкт The Caretaker і хайп, до якого він призвів в інтернеті. Адже альбом про деменцію не просто зміг підсвітити важливу проблему, достукатися до сердець мільйонів, але ще й став трендом TikTok, зумівши підкорити покоління Z.

Залишити коментар

Прослуховування смерті. Як музичний проєкт The Caretaker змусив інтернет жахатися старості

Зміст

Навколо робіт музичного проєкту The Caretaker ніколи не піднімається рекламний шум, адже їхній автор проти будь-яких PR-хитрощів. З цієї ж причини треки не мають ні кліпів, ні анонсів. Але це не заважає його музиці збирати мільйони прослуховувань та отримувати зізнання у критиків. Альбом An Empty Bliss Beyond This World навіть посів 14 місце в рейтингу найкращих ембієнт-релізів усіх часів за версією престижного музичного видання Pitchfork.

За фасадом експериментів зі звучанням і нестандартних джерел для семплів у музиці The Caretaker ховається спроба вивчити природу пам’яті людини та наслідки, пов’язані з повільним згасанням спогадів. В інтернеті подібні ідеї знаходять відгук ось уже кілька років, враховуючи зростаючу кількість прослуховувань і захоплених відгуків.

Ми уважно вслухалися в музику The Caretaker і розібралися, чим вона чіпляє та який слід залишила в серцях слухачів у всьому світі.

Лейланд Джеймс Кірбі — діджей, який використовує для музики вереск свині

Під псевдонімом The Caretaker пише музику одна людина — британський діджей Лейланд Джеймс Кірбі. І це далеко не єдиний його проєкт: музику Джеймса можна знайти також випущеною від імені The Stranger, Billy Ray Cyrix, Butcher Claus, Notorious PIG і багатьох інших нікнеймів.

На деякі з них припадає лише по одному треку. Але Кірбі ніколи не гнався за славою та популяризацією свого імені як бренда, адже головне для нього — експерименти з музикою.

Кар'єра композитора стартувала на початку 90-х у Манчестері. Тоді попит на електронну попмузику у Великій Британії був украй високим, і спочатку Кірбі заробляв на життя, потураючи смакам масового слухача.

Досить швидко він загорівся ідеєю робити свою унікальну музику, причому вже заради просування уявлень про звучання в цілому вперед. Для цього він почав розвивати музичний проєкт V/Vm, а також разом з іншим музикантом, Енді Макгрегором, заснував лейбл V/Vm Test Records.

Додатково Кірбі хотів за допомогою V/Vm кинути виклик усій музичній індустрії зразка кінця 20 століття. Тому музикант випускав не лише треки в стилі нойз, а й максимально спотворені ремікси відомих пісень від попгуртів на кшталт Atomic Kitten і Wham!. Окрім глузування з популярної музики, так Лейланд ще й передавав своє сприйняття людських емоцій.

Ідеться про альбом Sick-Love 2000 року, у якому Кірбі взяв хіти 80-х про кохання та сильно змінив, майже спотворив їх до невпізнання. У результаті пісні артистів на кшталт Елтона Джона та Роббі Вільямса почали нагадувати безладний шум, у якому мало залишилося від першоджерел.

Через очевидні проблеми з копірайтом альбом важко знайти на фізичних носіях, а видали його в кількості всього кількох сотень копій, що вже на релізі зробило його об'єктом бажання колекціонерів музики.

Sick-Love — лише один із прикладів божевілля, у яке вдарявся Кірбі під час створення своїх робіт. Реліз Pig здебільшого складається зі звуків свиней під час їхнього годування на фермі. Причому без зайвих пояснень може здатися, що так звучить убивство тварин, через що багато слухачів наприкінці 90-х відверто жахнулися.

А The Missing Symphony переінакшує твори радянського композитора Дмитра Шостаковича, створюючи на їхній основі чи то какофонію, чи то зовсім нову роботу.

Кірбі й сам одного разу зізнався в одному з інтерв’ю, що проєкт V/Vm «був, напевно, одним із найекстремальніших для свого часу». Деякі критики сприймали його злою усмішкою на адресу музичної індустрії, і сам діджей не приховував, що окремі треки записав лише екстравагантним жартом.

Постійно прагнучи новизни, Кірбі й сам намагається жити пригодами. Йому регулярно наливали безоплатно випити в одному з барів Берліна, після чого музикант пускався у пригоди по всій Європі. Одна з таких поїздок привела до знайомства з гуртом Iron Maiden і футболістом Ікером Касільясом. У випивці та дорожніх пригодах Джеймс шукав натхнення.

Проєкт The Caretaker як музика пам’яті та її зникнення

Згодом концепція V/Vm почала втомлювати Кірбі. За нульові діджей створив величезну кількість музики, причому в цифровому варіанті поширював її безкоштовно. І в 2008 році музикант зрозумів, що такі великі роздачі лише шкодять сприйняттю його як артиста. Тому за кілька хвилин він видалив сайт зі всіма своїми роботами, над яким працював понад десять років.

Паралельно композитор записував і музику без семплів, яку випускав просто від свого імені. У ній звуки класичного піаніно поєднуються із синтезатором та елементами ембієнта. Один із яскравих прикладів — альбом Sadly, the Future Is No Longer What It Was. Але такий Кірбі не знайшов масової підтримки, що дуже його обтяжувало.

Однак діджей мав ще один проєкт, що зародився на стику тисячоліть. Мова саме про The Caretaker. У назві прихована гра слів: слово «caretaker» з англійської перекладається як «сторож, доглядач», але його також можна сприймати як «приймає допомогу». Використовуючи різноманітні методи роботи зі звуком, знайомі Кірбі ще за V/Vm, композитор поставив собі конкретну мету — дослідити взаємозв’язок пам’яті та музики.

Основним джерелом натхнення для музиканта стала сцена з фільму «Сяйво» Стенлі Кубріка. У ній герой Джека Ніколсона потрапляє на бал 1921 року. До того ж перше, з чого починається сцена, — приглушене звучання відповідної музики 20-х років. У результаті здається, ніби саме вона забрала Джека Торренса в найкращі дні готелю «Оверлук».

Перший альбом, який Кірбі випустив від цього проєкту, буквально називається Selected Memories from the Haunted Ballroom («Обрані спогади з примарних бальних залів»). У ньому композитор постарався змінити записи джазових біг-бендів так, щоби вони нагадували жахливе звучання із «Сяйва».

Критики тепло прийняли подібну музику, відзначивши її моторошну натуру, а рецензент видання The AV Club навіть порівняв досвід знайомства з «прослуховуванням самої смерті».

2005 року Лейланд відійшов від примарних бальних залів в альбомі Theoretically Pure Anterograde Amnesia («Теоретично чиста антероградна амнезія»). Тема релізу зрозуміла з назви — він присвячений втраті пам’яті. Саме цей елемент стане центральним у творчості The Caretaker.

Приблизно в той же час сам «Доглядач» перетворився з псевдоніма на повноцінного персонажа, який досліджував роботу пам’яті через музику, яку не лише записував, а й «згадував». Бо сам The Caretaker був хворий і повільно втрачав пам’ять і себе.

Майбутні релізи The Caretaker все поглиблювалися в тематику проблем із пам’яттю. У Persistent Repetition of Phrases Кірбі через музику розповів про поняття ланцюжків спогадів, а трек Lacunar amnesia, що відкриває альбом, названий на честь лакунарної амнезії, за якої людина забуває якусь конкретну подію.

З цього ж альбому розпочалася співпраця музиканта з художником Айваном Сілом, який у реалістичній манері зображує абстрактні об'єкти, що нагадують наявні предмети лише віддалено. Це ще один засіб передати жах втрати пам’яті.

Проривом для проєкту The Caretaker став альбом An Empty Bliss Beyond This World («Порожнє блаженство за межами цього світу»), причому він народився практично випадково. Якось Кірбі в одному з музичних магазинів Брукліна купив колекцію платівок зі старою джазовою музикою 20-х.

Довгий час вони просто припадали пилом, поки одного разу діджей не вирішив послухати їх на зламаному програвачі. Зачарований спотвореним звуком, він провів приблизно місяця, програваючи всі композиції в різному порядку. Із записів зрештою й вийшов альбом.

An Empty Bliss Beyond This World присвячений хворобі Альцгеймера, а також теорії, що музика безпосередньо пов’язана зі спогадами і допомагає хворим згадати минуле і ненадовго прийти до тями.

В альбомі Кірбі навмисно використовує схожі мелодії та уривки, щоб заплутати слухачів та змусити їх сумніватися у новизні окремих моментів. В результаті виходить авангардна імітація хвороби Альцгеймера, коли люди не можуть зрозуміти, що і коли з ними було.

До вересня 2022 року у An Empty Bliss Beyond This World накопичилося 5.6 мільйонів прослуховувань на одному лише YouTube, що для такої експериментальної музики показник вражаючий. «Порожнє блаженство» високо відзначили і критики, і пересічні слухачі.

Everywhere at the End of Time — смерть у форматі альбому

Проєкт The Caretaker пішов на перерву, яка тривала кілька років. Пішли навіть чутки, що більше Кірбі під цим псевдонімом нічого не випускатиме. Але 2016-го все-таки відбувся реліз першої частини його головної роботи — Everywhere at the End of Time.

Спочатку Кірбі не хотів продовжувати проєкт The Caretaker. An Empty Bliss Beyond This World здавався йому гідною фінальною точкою. Однак його несподівана популярність змусила музиканта замислитися, які аспекти пам’яті він може вивчити через музику.

Тоді композитор вирішив, що йому залишилося лише розглянути стадії деменції та повне знищення свідомості. А заразом — покінчити з образом «Доглядача» назавжди.

Під час створення Everywhere at the End of Time («Скрізь наприкінці часів») у Кірбі зібралося кілька сотень годин музичного матеріалу. Вибрані треки, до речі, увійшли до альбому-компіляції Everywhere, an Empty Bliss 2019 року, який Кірбі випустив як подарунок вірним слухачам.

На написання пізніх частин Everywhere at the End of Time також вплинула смерть критика Марка Фішера, з яким у Кірбі склався символічний зв’язок. Фішер високо оцінював роботу The Caretaker та активно сприяв її просуванню, бачачи в ній щось особисте.

У 2017 році він вчинив суїцид після затяжної депресії, про яку неодноразово згадував у своїх матеріалах. Глибоко зворушений трагедією, Кірбі випустив альбом Take Care. It’s a Desert Out There, у назві якого закликав усіх «берегти себе».

В альбомі Everywhere at the End of Time немає нічого випадкового. Кожна хвилина його сумарної тривалості із 6 годин 30 хвилин служить конкретній меті — передати повне зникнення пам’яті. Для цього Кірбі використовує різні прийоми, причому не тільки музичні.

Обкладинки, назви треків, їхній порядок — усе це працює на центральну концепцію. Навіть випуск окремих частин з інтервалом у кілька місяців музикант вибрав усвідомлено, адже так він хотів підкреслити «почуття часу, що минає».

Структурно альбом розбитий на шість стадій, що зображують прогресію деменції. Більшість Кирби забезпечив описами.

Перша стадія. Тут ми відчуваємо перші ознаки втрати пам’яті. Сама стадія більше нагадує прекрасні мрії. Велич старих часів і роздуми про них. Останні зі славних днів.
Друга стадія. Усвідомлення та обізнаність, що щось не так, але відмова прийняти цей факт. Спроби запам’ятати щось вимагають великих зусиль, тому самі спогади можуть бути більш довгими та менш якісними. Загальний настрій гірший, ніж під час першої стадії, а сама людина вже близька до сум’яття.
Третя стадія. Тут представлені останні адекватні спогади до того моменту, як замішання захопить усе — і свідомість поглине сірий туман. Згадуються найкращі моменти, перебіг музики місцями більш заплутаний і звивистий. У міру прогресу деякі спогади стають більш тривожними, ізольованими, розбитими та далекими. Це останні вугілля усвідомлення перед тим, як почнеться пост-усвідомлення.
Четверта стадія. Безтурботність і здатність відтворити поодинокі спогади змінюються сум’яттям і жахом. Початки фінального процесу, за якого всі спогади стають більш плинними через заплутування, повторення та розриви.
П’ята стадія. Замішання та жах. Екстремальні заплутування, повторення та розриви можуть змінюватися спокійнішими моментами. Незнайоме може здаватись і звучати знайомим. Майже весь час проведення зводиться в замкнутому собі стані.
Шоста стадія. Без опису.

Перші три стадії звучать ще мелодійно, нагадуючи найкращі моменти An Empty Bliss Beyond This World. Водночас уже в них проявляються неприємні спотворення та деформації звуку, які готують слухача до другої половини альбому.

Обкладинки всіх шести частин альбому Everywhere at the End of Time

Ось у ній немає ні звичного поділу на треки, ні поетичних назв, а саме звучання в принципі важко назвати музикою. Поступово семпли взагалі затихають, поступаючись місцем статичним перешкодам і тріску голки програвача.

Кульмінація Everywhere at the End of Time — останні п’ять хвилин, у яких ніби звідкись напрочуд чітко починає співати церковний хор. Так Кірбі передав феномен тимчасового прояснення, за якого хворі на деменцію прямо перед смертю ненадовго приходять до тями.

А закінчується альбом хвилиною мовчання, що означає смерть людини і всього проєкту The Caretaker загалом.

The Caretaker пішов у 2019 році з виходом фінальної шостої частини альбому, побажавши «музиці в бальних кімнатах звучати вічно». А Кірбі завершив роботу, на яку в нього пішло два десятиліття. Багато слухачів назвали Everywhere at the End of Time найкращою роботою музиканта.

До вересня 2022 року альбом Everywhere at the End of Time набрав 25 мільйонів прослуховувань на YouTube.

Вплив і спадщина The Caretaker

Альбом Everywhere at the End of Time не пройшов безвісти: його активно обговорюють і через декілька років після виходу. На YouTube вистачає аналізів і спроб розглянути його в найдрібніших подробицях. А ролик від каналу A Bucket of Jake зумів зібрати три мільйони переглядів за сумарної кількості підписників у 83 тисячі.

Деякі блогери підходять до релізів The Caretaker не з музичної точки зору, а з позиції крипіпаст і страшних історій з інтернету.

З’явилися чутки, що повне прослуховування альбому здатне звести з розуму, а сам реліз — це майстерна комп’ютерна симуляція деменції, якою можна навіть лікувати хворих.

Альбом виявився настільки заплутаним і концептуальним, що за ним роблять свої айсберги. Це інтернет-формат, у якому різні факти, чутки та теорії з якогоїсь теми ділять на рівні. Причому що глибше, то дивнішими вони стають.

Одна з теорій з Everywhere at the End of Time свідчить, що окремі моменти Кірбі записував у будинках для людей похилого віку, інша — що десь у середині альбому прихований секретний код. Найпопулярніший «айсберг» набрав понад мільйон переглядів на YouTube.

Праця The Caretaker надихнула багатьох музикантів. Найяскравіший приклад — величезний триб’ют із 100 треків під назвою Memories Overlooked, заради якого понад 90 артистів написали музику у спробах наблизитися до концепції Everywhere at the End of Time.

Композиції в Memories Overlooked також розташовані так, щоб імітувати розвиток деменції. А всі доходи від продажу релізу йдуть до Асоціації Альцгеймера, яка вже кілька десятків років займається допомогою хворим.

Ютубер The Carebear створив свій альбом Everywhere In The Beginning Of Nowhere, в якому постарався просунути ідеї The Caretaker трохи вперед. Наприклад, звучання в ньому не зупиняється смерті людини.

Тривалість Everywhere In The Beginning Of Nowhere складає дев’ять годин, альбом зібрав 1.1 мільйон прослуховувань, а в коментарях його називають «найкращим фанатським проектом з Everywhere at the End of Time».

Музика The Caretaker знайшла відгук й в інших формах мистецтва. Наприклад, власника каналу Animation Kingdom CCA альбом надихнув на створення невеликого анімаційного ролика.

Сам Кірбі активно цікавиться не лише музикою, а й світом сучасного мистецтва. У 2008 році альбом memories from the museum of garden history він виконав наживо в Садовому музеї Лондона.

А одного разу The Caretaker об'єднався з аудіовізуальним художником Weirdcore, щоб створити відеосупровід для перших двох стадій Everywhere at the End of Time.

Також допомагав Кірбі ще й Айвану Силу, який намалював обкладинки для всіх популярних релізів The Caretaker. Наприклад, удвох вони перетворили покинуту будівлю в Кракові на інсталяцію, у якій картини Сила навмисно зробили маленькими, що не виділяються на тлі загальної розрухи. У результаті будівля цілком стає самостійним витвором мистецтва.

Один із прикладів інсталяції Айвана Сила та The Caretaker

Музику The Caretaker відзначили і в організаціях, які займаються хворими на деменцію й Альцгеймер. Глава альянсу «Навчання з догляду за хворими на деменцію» Браян Браун позитивно відгукнувся про проєкт Кірбі, оскільки він допомагає молодому поколінню в незвичайній формі дізнатися більше про захворювання, пов’язані з пам’яттю.

Свої релізи Кірбі викладає переважно на Bandcamp. Тому успіх проєкту The Caretaker спричинив зростання популярності цього сервісу. А після випуску альбому Everywhere at the End of Time всередині самої спільноти Bandcamp почало з’являтися все більше виконавців у жанрах нойз та ембієнт.

Популярність Everywhere at the End of Time торкнулася і світу відеоігор. Наприклад, музикант Model Traitors переробив саундтреки із Minecraft під стиль звучання The Caretaker.

А для популярної ритм-гри Friday Night Funkin вийшла модифікація Everywhere At The End of Funk, що адаптує музику Everywhere at the End of Time під окрему сюжетну лінію. Автор із сайту Gamepur назвав модифікацію «однієї з найбільш унікальних для гри».

The Caretaker також отримав свою вікі на базі сайту Fandom, у якій зібрані всі основні моменти розвитку проєкту.

Пришестя музики The Caretaker в TikTok

У 2020 році музика The Caretaker дісталася головного застосунку-трендсеттера останніх років — TikTok. На це звернув увагу й сам Кірбі, коли прослуховування альбому Everywhere at the End of Time почали зростати експонентою. Причому майже половина трафіку була за прямими та пошуковими переходами, а не за рекомендаціями YouTube.

Сам музикант упевнений, що поява Everywhere at the End of Time на просторах TikTok — це наслідок органічного зростання популярності проєкту The Caretaker загалом. Тобто тут справа не у впливі якогось конкретного популярного тіктокера — головну роль відіграли уподобання слухачів і переваги людей загалом.

У застосунку знайомство з Everywhere at the End of Time перетворили на челендж. Люди по всьому світу намагалися прослухати всі шість із половиною годин альбому за раз, а паралельно записували свої враження та емоції.

Багато хто не зміг упоратися з цим завданням, посилаючись на сильне емоційне потрясіння. А дехто навіть скаржився на головний біль під час прослуховування. Утім, зустрічаються тіктоки і зі стандартними короткими враженнями від альбому, і з незвичайними креативами за мотивами.

Популярність The Caretaker у TikTok не всім припала до душі. Деякі користувачі інтернету вирішили, що музичний проєкт, який висвітлює важливу проблему, перетворюють на несерйозний мем, тим самим знецінюють деменцію. Про це говорять у своєму треді користувачі Твіттера з ніком Dakota.

«Я впевнені, що ви всі просто не розумієте, про що альбом насправді. Він через звук відтворює розум літнього хворого на деменцію, поки нічого не залишається — і тоді людина вмирає. Це не якийсь довбаний мем».

Твіт зумів знайти підтримку в інших людей. Тільки ось сам The Caretaker ставиться до популярності в TikTok цілком лояльно. Для нього челенджі — лише один зі способів, через який сучасне покоління може вбирати ідеї.

Кірбі зазначив, що багато дорослих людей не змогли дослухати до кінця Everywhere at the End of Time, адже в них помер хтось із близьких через деменцію або Альцгеймер. А якщо підлітки, у яких найближчі родичі живі, теж не можуть витримати емоційний тиск альбому, то це говорить про сильну здатність до емпатії та співпереживання в нинішнього покоління.

Враження й історії слухачів The Caretaker

У такому щирому та незвичайному форматі про питання пам’яті до The Caretaker не говорив ніхто. Тому не дивно, що його музика знайшла потужний відгук у серцях слухачів. У коментарях під його альбомами та окремими треками люди діляться особистими історіями та емоціями, пов’язані з темами, які порушує Кірбі.

Ми відібрали кілька чудових коментарів і переклали їх.