Дніпрянин Денис Волосов (30 років) якось дивився по телевізору «Голос Країни» на «Плюсах». Він подумав, як же ж круто відпрацьовує СММ-відділ цього каналу. І зовсім скоро Денис вже був частиною цього СММ-відділу, а жив у Києві на Виноградарі.
Дніпрянин Денис Волосов (30 років) якось дивився по телевізору «Голос Країни» на «Плюсах». Він подумав, як же ж круто відпрацьовує СММ-відділ цього каналу. І зовсім скоро Денис вже був частиною цього СММ-відділу, а жив у Києві на Виноградарі.
Але, як виявилося, на «1+1» маленькі зарплати. Денис отримував $500 і його це вочевидь не влаштовувало. Тому він пішов в айтішку. В айтішці трохи засумував від типових задач і вирішив будувати свій бізнес. Підприємець міг добре таргетувати рекламу на Facebook. З чого і почав. Перші клієнти — з тусовки знайомих людей.
Уже через кілька років у Дениса з’явилася власна агенція. Зараз вона називається «Люди Digital». А 16 листопада молодий бізнесмен і його команда проводить величезний івент на майданчику Парковий, що під Верховною Радою. Найдорожчі квитки зросли в ціні до 13 800 грн. Колись це була зарплата Дениса, а тепер таку суму прагне заплатити за день нетворкінга з харчуванням учасник спільноти таргетологів, креативників, арбітражників та інших діджитальників The Dvizh, яку зібрав дніпрянин.
До речі, підписка на закритий TG-канал The Dvizh коштує 1000 грн на місяць. І там вже більше 800 людей.
Ми зустрілися з Денисом у його офісі на Воздвіженці. Він розповів, як всього за 7 років йому вдалося пройти цей шлях — від найманого працівника, який тримався за Київ, до людини, яка заробляє доволі солідні суми і яка зібрала, скоріш за все, найбільшу digital-тусовку Києва.
Цей текст нам допомагала створювати велика мовна модель GPT-4, але, не хвилюйтися, людина прибрала всі галюцинації, які наробила машина.
Поїхали.
— Я знаю, що ти з Дніпра. Розкажі, де ти там навчався?
— Я навчався на економічному факультеті. Усе життя планував стати підприємцем і тому вибрав освіту, яка була найближчою до підприємництва. Хоча економісти часто працюють у штаті на заводах, рахуючи щось, я завжди хотів більшого і віддав перевагу маркетингу.
— Твоя перша робота в Києві — на телебаченні (на каналі «1+1») Як ти туди потрапив?
— Я вперше дізнався про канал «1+1» дуже давно, ще будучи в Дніпрі. Це був один із найпопулярніших телеканалів в Україні, і я часто дивився його передачі. Інтерес до роботи на «1+1» виник після перегляду шоу «Голос країни», де я побачив, як вони активно просувають свої соціальні мережі і залучають глядачів. Я вирішив, що хочу бути частиною такої креативної і динамічної команди.
— Як тобі вдалося потрапити на роботу до «1+1»?
— Я відправив своє резюме в діджитальний відділ «1+1», але спочатку мене відхилили. Проте через кілька місяців мені все-таки зателефонували, і після декількох співбесід у Zoom та особистої зустрічі в Києві мене взяли на роботу. Це був важливий крок у моїй кар'єрі, і я був готовий на переїзд та нові виклики.
— Які були твої перші заробітки?
— Коли я тільки починав, у Дніпрі я займався пабліками у «ВКонтакті», заробляючи на продажі реклами небагато. І це було єдине, що я міг робити, коли потрапив на «Плюси». Я пам’ятаю, що після переїзду в Київ, знайшов квартиру на Виноградарі за 5000 гривень на місяць за зарплати 13 000 гривень.
— Що саме ти робив?
— Я працював у діджитальному відділі «1+1», який очолював Павло Педенко. Це людина, яка потім пішла розвивати продукт у MacPaw, а потім переїхала в Лондон Wise як Senior Product Manager.
— Коли ти пішов із телебачення?
— Я прийшов на «Плюси» у 2016-му і працював до 2018-го. Потім перейшов у «Цех 2.0» (який знаходився у UNIT City), компанію, яка займалася стартапами та аутсорсингом для США.
— Як ти потрапив в «Цех 2.0»?
— Фаундер компанії запросив мене після випадкової зустрічі на вечірці, пропонуючи вдвічі вищу зарплату, ніж на «Плюсах». На той момент я заробляв близько $500. У «Цеху 2.0» мені запропонували $1000.
Так я працював протягом року, роблячи презентації, і не особливо напрягаючись. І застряг в цій зоні комфорту.
— Коли ти пішов із «Цех 2.0», як ти жив далі?
— Почав вчитися таргетованій рекламі самостійно. Тоді не так багато фахівців це вміли робити якісно. Паралельно я активно вів «Фейсбук».
Я тоді тусовався зі стартаперами та розробниками, які починали в сфері доповненої реальності та АІ.
Ми організовували хакатон Global Hack Weekend на тисячу людей у великому ангарі. Я там був в команді організаторів. На сцені тоді були топові айтішники.
Саме в цій стартаперській тусовці я знайшов собі перших клієнтів з таргетингу.
— Хто були твої перші клієнти і скільки ти заробляв?
— На той час я брав за послуги таргетованої реклами на місяць 300 доларів. І досить швидко, за декілька місяців, я знайшов собі перші 10 клієнтів.
Це могла бути турагенція, яка займається незвичайними ексклюзивними турами, наприклад, у Непал чи Бутан. Вони коштували $2500–3000, що могли собі дозволити ті ж самі айтішники.
— У чому була магія цієї роботи?
— Тут все просто. Усю магію вже зробив Марк Цукерберг. І нам просто треба науштувати рекламу, щоб вона показувалася цим людям, які можуть зацікавитися.
Я об'єднався з партнером, він займався контекстною рекламою в Adsense, ми запустили агенцію та почали винаймати перших людей.
Наразі наша агенція «Люди Digital» — це 20 спеціалістів. Ми продаємо послуги з таргетованої реклами по $600 на місяць. У нас зараз 78 активних проєктів. Також у нас з’явився ще один напрям, який займається креативом.
— Тобто ви маєте оборот десь 40 000–50 000 доларів на місяць?
— У нас же просто різні проєкти і відповідно бюджети. Є трактована реклама по $600 на місяць. А є СММ — там може бути $2500 середній чек на місяць.
— Ну порядок я правильний назвав?
— Треба буде директора спитати (посміхається).
— Чим відрізняється таргетинг, яким займаєтеся ви, від арбітражу трафіку?
Зараз поясню. Наприклад, клієнт приходить і каже: «Ми доставка суші по Києву — «Ніндзя Суші». Ми можемо залучати одного клієнта за 3 долари. Будь ласка, приводьте нам клієнтів по цій ціні. Ось бюджет. Ми налаштовуємо рекламу, вона відкручується. І, наприклад, приводимо 10 клієнтів за 30 баксів. Так це працює.
А арбітраж трафіку заключається в тому, що вони закуповують трафік за свій бюджет. Наприклад, та ж сама доставка суші сказала б, що вона готова купити клієнтів по 3 доларі, але «ви інвестуєте свій бюджет, приводите нам клієнтів, тоді ми у вас купимо».
Десь так, але треба сказати, що арбітражники не працюють із доставками суші, тому що це невигідно. Вони працюють, наприклад, з казино. Є арбітражники, які і з легальними майданчиками працюють. Бо ті ж самі казино в Україні є з ліцензією.
— Яку роль у твоєму бізнесі грає особистий бренд?
— Дуже значну. Перші клієнти приходили саме на особистий бренд.
Коли я просто вів Facebook, я вів його в кайф. В ІТ-компанії я просто розповідав, що ми робимо. А коли я створив агенцію, з Facebook пішли перші клієнти. Я зрозумів, що це інструмент, яким потрібно працювати, став планувати, як мені розвивати особистий бренд.
Тобто мені потрібно вести блог, виступати в бізнес-клубах і так далі.
— А скільки ти часу приблизно витрачаєш на тиждень на просування особистого бренду?
— Насправді це настільки інтегрувалося в моє життя, що можна сказати весь день, а можна сказати — нескільки. Наприклад, сторіз я веду кожен день. Але це не забирає багато часу. Я можу йти, щось побачити, зняти. Але коли зараз ми організовуємо форум The Dvizh, потрібно постійно анонсувати нових спікерів, нових запрошених гостей. Тому зараз це займає більше часу. Але мені звісно вже допомагає команда СММ, яка робить пости та інше.
— Розкажи, з чого почався твій другий проєкт — ком’юніті The Dvizh.
— Три роки тому я вже трохи прокачав Instagram і отримав пізнаваність. Не тільки серед айтішників-підприємців, а серед багатьох людей — діджитал-фахівців.
Я ніколи не робив ніякі інфопродукти на своїй сторінці, не продавав там курси. Завдяки цьому я отримав довіру.
Потім я запитав у сторіз, чи хотіли б ви отримати закритий контент, який я не можу показувати у відкритому доступі, але за це доведеться заплатити. Наприклад, я буду показувати всю внутрянку всередині агенції, що у нас тут відбувається.
І багато людей захотіло. Я поставив на це прайс: 500 гривень на місяць. За це я додавав в «Інстаграмі» в Close Friends, де можна вести окремі сторіз (зелені). У перший день залетіло 30 людей, а наприкінці тижня їх вже було 70.
Коли контент із моєї агенції закінчився (я розповів про все), я почав запрошувати спікерів зі сторони. Потім підписники почали просити, щоб я створив чат, де вони будуть спілкуватися.
Але мені зовсім не хотілося цей чат модерувати. Я сказав: «Добре, я створюю чат, але я не буду модерувати. Давайте самі». Так і домовилися.
Створив чат. Називав його «Зелений двіж». Чому «Зелений двіж»? Тому що «Зелені сторізи». На початок вторгнення в цьому чаті було більше 700 людей, які платили (до речі деякі — ні, я це не контролював тоді так сильно) по 500 гривень на місяць, щоб бути в цьому чаті і дивитись контент.
На той час у цьому ком’юніті назбиралася солідні база контенту: десь 45 ефірів із запрошеними спікерами, власниками агенцій із трафіку.
— Що ви робили на початку вторгнення росії?
— Ми працювали з держструктурами. Через наш чат в перші ми шукали виконавців, вони працювали, виконували кібер-завдання, які нам ставили. Тому що в нашому чаті зібралася дуже якісна аудиторія, власників різних агенцій, це по-перше. А по-друге, я бачив усі імена, фамілії, номери телефонів, хто ці люди. Ми в перший день вичистили всю русню. Видалили усіх, у кого не українські номери.
— А як ви вийшли на органи, що вони на вас?
— Вони на нас, ну, на мене вийшли. Була досить серйозна співпраця, насправді ми співпрацюємо досі, вже не через чат, ми окремі завдання виконуємо.
А сам чат на початку вторгнення трохи заглох, там просто було якесь спілкування людей, і я нічого не робив з ним.
У мене була команда агенції на той час — 12 людей. Її треба було годувати. Майже всі проєкти ставили на паузу, і я з головою занурився в агенцію. Уже у квітні 2022 ми відновили роботу, почати запускати рекламу, якось крутилися.
Я виступав на бізнес-клубах, казав: «Люди, давайте працювати!».
— Що було далі з чатом?
— Коли пройшов рік, я зрозумів, що пора його відновити та перезапускати. Але перезапускати вже серйозно, не так, як це було. Тому я звернувся до агенції, яка займається розробкою стратегії бізнесу. Вони нам допомогли і ми знов стартовали в березні 23-го.
— Які активності пропонує The Dvizh зараз?
— В онлайні ми акцентуємо увагу на подкастах з лідерами різних галузей. Це можуть бути фахівці з діджитал-агенцій, арбітражників, IT-спеціалістів та стратегів. Усе це доступно у закритому форматі для членів нашої спільноти. Підписка вже коштує 1000 грн в місяць. У чаті десь 860 людей.
Є whitelist і blacklist підрядників. Якщо ти попрацював з якимось підрядником, він тобі сподобався, то відмічаєш його у whitelist. Не сподобався, зірвав дедлайни — у blacklist.
Щодо офлайн-активностей, у нас є дуже широкий спектр. Підписка на офлайн програму коштує 12 000 гривень на 3 місяці.
Ми організовуємо різні івенти у Києві, де збираємо членів нашої спільноти. Це може бути спортивна частина, де ми граємо в Counter Strike, футбол, волейбол чи пінг-понг. Також у нас є заходи, які спрямовані на розвиток акторської майстерності, різноманітні тренінги та навчальні курси. Важлива частина цих активностей — це можливість для нетворкінгу та обміну досвідом.
Також ми проводимо івенти, які спрямовані на освіту та навчання. Наприклад, ми можемо запрошувати лідерів різних галузей для проведення майстер-класів або семінарів з актуальних питань, таких як управління командою чи фінансове планування.
— Розкажи про майбутні плани The Dvizh.
— Ми плануємо розширити The Dvizh на інші міста через франшизу. Наприклад, у таких містах як Львів. Також організовуємо великі івенти, як-то форум у КВЦ «Парковий», на який плануємо зібрати понад 600 учасників (16 листопада).
— Скільки коштує організація такого форуму?
Не впевнений, що зможу на цьому етапі оголосити суму. Скажімо так: це коштує десятки тисяч доларів. І найдорожче — це нагодувати всіх. На форум цей великий попит. Зокрема «сіньор-пакет» на початку коштував 6000 гривень, але ціна зросла до 13 800 гривень.
