Будівництво міста Паундбері має завершитися в 2025-му році, після понад 30 років будівництва. Але що це сьогодні — соціальна утопія, яку колись задумав ще принц Чарльз, чи феодальний Діснейленд? Розповідаємо головне з матеріалу Vice.
Будівництво міста Паундбері має завершитися в 2025-му році, після понад 30 років будівництва. Але що це сьогодні — соціальна утопія, яку колись задумав ще принц Чарльз, чи феодальний Діснейленд? Розповідаємо головне з матеріалу Vice.
Паундбері — це експериментальне місто всередині міста, яке знаходиться на околиці Дорчестера, розташованого на південному заході Англії. Будівництво цього міського поселення розпочалося у 1990-х роках.
Реалізацією проєкту керує герцогство Корнуолл і особисто король Карл III, який до смерті королеви Єлизавети II носив титул та ім’я принц Чарльз. Паундбері позиціонує себе як новий погляд на міське планування, натхненний принципами нового урбанізму. Головна мета проєкту — відмова від звичної заміської забудови на користь компактного планування та пішої доступності всіх необхідних мешканцям послуг.
«Коли я брався за цю справу, то був впевнений, що Паундбері зламає шаблони традиційної житлової забудови та створить привабливе місце для життя, роботи та відпочинку. Багато хто казав мені, що з цього нічого не вийде, але я щасливий сказати, що скептики були неправі», — розповідав про задумку тепер вже король Британії.
Не дивлячись на нібито серйозні амбіції Карла III, критики посміювалися над «примхою Його Величності» і називали Паундбері «феодальним Діснейлендом».
Сьогодні в королівському містечку проживає понад 4 000 жителів. Також Паундбері надає понад 2 000 робочих місць. У ньому працює близько 200 магазинів, кафе, офісів та підприємств. «Якщо Паундбері і є грою, то згодом ця гра стала дуже переконливою», — писали про місто ще в 2016-му році.
Однак це лише ззовні здається, що це місто — райський куточок. Насправді дозволити собі проживати в ньому може далеко не кожен. Жителі сусідніх містечок розповіли, що щоб жити в Паундбері, «потрібно бути людиною певного типу». Ціни на житло в Паундбері — близько 700 000 фунтів стерлінгів.
Місцевий агент з нерухомості дав журналістці Vice 52-сторінковий буклет із правилами проживання та будівництва. В ньому сказано, що наприклад, димарі не повинні бути «недоречно широкими». Також з’ясувалося, що більшість з них не працюють і призначені виключно для збереження «традиційних силуетів» будівель.
За даними перепису за 2020 рік, більше третини жителів Паундбері складали люди віком понад 65 років. В місцевих виданнях переважна більшість реклами стосуються послуг терапевта, центрів слухопротезування та заняття фізкультурою для людей старше 50 років.
Ще одне правило міста — заборона на встановлення сонячних батарей. Якщо їх видно з вулиці, як і будь-які інші нові екотехнології, які «мають змінюють зовнішній вигляд або становлять потенційну незручність для інших мешканців», то встановлення має бути узгоджене з регулятором.
Одна з головних пам’яток Паундбері — статуя королеви-матері, бабусі Карла ІІІ — Єлизавети. Триметровий монумент, виготовлений з бронзи, знаходиться практично в самому центрі поселення, на однойменній площі.
Журналістка Vice, яка побувала в Паундбері, відзначає, що хоча проєкт поселення був «заточений» на створенні зручного середовища для пішоходів, поряд зі статуєю розташована величезна автостоянка. А самі мешканці більше віддають перевагу пересуванню на автомобілях, ніж прогулянкам.
Врешті-решт Паундбері нагадує передмістя з фільму «Едвард Руки-ножиці», якби його знімали в Британії. Однак його єдина «перлина» — це той самий пам’ятник королеві Єлизаветі. На цьому розваги в місті завершуються.
