Василь Цапюк із Луцька згуртував навколо себе понад десяток інженерів з різних куточків України та навіть закордону у такий собі «гаражний» стартап, який жартома називають на честь організатора «Васильобронпром».
Василь Цапюк із Луцька згуртував навколо себе понад десяток інженерів з різних куточків України та навіть закордону у такий собі «гаражний» стартап, який жартома називають на честь організатора «Васильобронпром».
«У нас нема єдиного центру виробництва. Якщо ракета прилетить сюди, то це ніяк не зупинить проєкт. Васильоборонпром — це ніхто, тому що в мене виробництво ніде».
За словами Василя Цапюка, працюють напряму з бійцями, від яких завжди збирать фідбеки і усувають недоліки своїх розробок. Винаходи проходять постійні випробування на полігоні.
Серед розробок команди інженерів:
— антидронова рушниця «Мавка», має непоказний корпус у вигляді паралелепіпеда, але її технічні характеристики не поступаються закордонним аналогам;
— підставка для запуску дронів;
— ретранслятор, який збільшує дальність польоту FPV дрона;
— детектор дронів, який допомагає визначити, з якого напрямку вони летять;
— жилетка з регульованим електричним підігрівом тощо.
Загалом, станом на зараз, «Васильоборонпром» випустив понад 5000 корпусів для снарядів, понад 2000 скидів для дронів, 2000 перископів і 1000 «Волинських Теплинок».
Портативна пічка для обігріву «Волинська теплинка» — один із перших продуктів винахідників, оскільки з цим були проблеми на початку вторгнення. За основу взяли давню технологію, яку використовували ще трипільці: тепло зі свічок акумулюється спеціальною керамічною формою.
«Чотири свічки однієї теплинки, що горять 8 годин, дають 0,4 кіловата теплової енергії. Відповідно, три „Теплинки“ — це 1,2 кіловата, а цього вистачає на 10 метрів квадратних площі обігріву. На цих же свічках можна зготувати їжу без копоті, диму і викриття позицій», — розповів Василь Цапюк в інтерв’ю для Uchoose.info.
Розробили систему скиду під два снаряди, щоб дрон зайвий раз не повертався на перезаряджання.
Для максимальної ефективності скидів інженери розробили пластикові корпуси для кумулятивних снарядів з урахуванням аеродинаміки і максимізації ураження. Їх відправляють на передову порожніми, і вже на місці начиняють вибухівкою.
Корпуси снарядів виготовляють різних розмірів. Найбільший — це аналог ПТУРа, ракета якого коштує 20 000 євро.
«Один корпус боєприпасу друкується день. Тобто один принтер — це 30 штук на місяць. 10 принтерів — 300 штук. 100 принтерів — 3000, а потреба фронту — 300 000», — ділиться підрахунками засновник стартапу.
«Я весь час стикаюся з недовірою. Приношу я оці кумулятивні снаряди, а мені кажуть: „І що — ця пластикова фігня пропалить броню? Я не вірю“. Потім скидають, бачать результат, і в них очі на лоба лізуть. Або так само з антидронкою. Я кажу, давайте спробуємо її на такій-то відстані. Мені кажуть: „Та не буде вона працювати“. Потім я вмовляю, і результат їх дивує. Я працюю із запереченням, долаю несприйняття», — говорить Василь Цапюк.
