Стас ЮрасовТаке життя
31 березня 2023, 09:29
2023-03-31
Moneyveo відкрився у В'єтнамі. І вже має 50 000 клієнтів. Ось інтерв'ю з СЕО Moneyveo Vietnam Альоною Андроніковою
В’єтнам. Здавалося б, це далека від нас країна. Але там почала формуватися українська фінтех-тусовка. Одразу декілька проєктів з мікрокредитування за останні роки почали працювати в Хо Ши Мін Сіті (Сайгоні). Це іноземні підрозділи таких українських сервісів, як Moneyveo, MyCredit, «Ваша Готівочка». А нещодавно разом із місцевим партнером у країні запустився ще і Liobank (Fintech Band Дмитра Дубілета і ко).
То що там у В’єтнамі, медом помазано? Чому туди йдуть українські fintech стартапи?
Ми вирішили поспілкуватися на цю тему з Альоною Андроніковою, екс-CEO фінансового сервісу Moneyveo Ukraine. Зараз вона живе у Сайгоні й розвиває Moneyveo Aisa та Moneyveo Vietnam. Це сервіси мікрокредитування. Ми дізналися, як це — коли українці запускають новий бізнес у В'єтнамі. Які є складнощі, як реагують місцеві, які, як кажуть, є плюси та мінуси, підводні камені.
— Як пов’язані Moneyveo Ukraine та Moneyveo Vietnam?
— Ми використовуємо той самий бренд, що і Moneyveo Ukraine. Водночас у нас дві автономні команди зі своїми вертикалями менеджменту та з різним складом акціонерів — це під NDA.
Звичайно, ми час від часу спілкуємося, бо там команда управлінців, яку я роки менторила, яких я дуже люблю і за якими я дуже сумую.
(Ред: Нагадаємо, в Україні кінцевим бенефіціаром ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», яка видає позики під брендом Moneyveo, є Михайло Лизанець. Moneyveo він заснував у 2013 році спільно з Віктором Тополовим).
— Ви є акціонером у Moneyveo Vietnam?
— Так, в мене є певна частка.
— З чого почалося Moneyveo Asia?
— Цей проєкт почався ще у 2020 році. Ми відкрили тут сервіс ще до ковіду. У середині квітня видали перший кредит. Ковід захопив Україну раніше — ще в березні. А тут жорстка фаза почалася ближче до осені. Толерантність до ковіду була нульова, не так, як в Україні. Між районами по самому місту навіть неможливо було пересуватися машиною.
Мені розповідали, що їжу людям доводилося залишати просто на початку вулиці. І тим, хто жив від цього місця далеко, вона не залишалася. Навіть були випадки смерті від голоду. Дуже антилюдяно.
Отже, в той час ситуація була дуже важка, і ми тоді розвивалися маленькими кроками. Але повномасштабна війна в Україні знов змінила всі правила гри.
— А як саме війна вплинула на в’єтнамський бізнес?
— Ми тимчасово призупинили бізнес у В’єтнамі, бо його неможливо було фінансувати з України у зв’язку із забороною міжнародних платежів із країни. А на той час ми були ще у стані стартапу.
— А як далі?
— У вересні 2022 року нам вдалося відновити бізнес у В’єтнамі. Зараз ми ще трохи доформуємо команду, допилюємо скорінг, удосконалюємо бізнес-процеси. І в принципі непогано йдемо, згідно з нашим бізнес-планом.
— Ви формуєте команду з місцевих?
— У нас мікс. Менеджмент в основному з України. Я вивезла дівчат. Раніше у мене був досвід працювати в Україні в основному з менеджментом, у склад якого здебільшого входили чоловіки, перепрошую за гендерну ремарку, але так і було.
Це інший досвід, скажу чесно (сміється). Але не залежно від статі, вимоги до команди у мене однакові, адекватність у всьому, бажання розвиватися та висока результативність.
— Скільки людей в команді?
— Зараз у нас вже приблизно 50 працівників.
— Скільки у вас зараз клієнтів?
— Кількість лідів у нас велика, але я рахую по активним клієнтам. Це десь 50 000. Це ще не багато. Але нормально з точки зору того, на якій стадії розвитку ми зараз є. Ми прямуємо до того, щоб вже мати обіг кредитів в розмірі $1 000 000 на місяць.
— Чому саме В’єтнам?
— З точки зору розвитку В’єтнам дуже класний. Я активно спілкуюся з гравцями на ринку Південно-Східної Азії — Філіппіни, Індонезія, Малайзія. Попереднього тижня була на конференції в Сінгапурі. Роблю висновки, що В’єтнам з точки зору збалансованості багатьох речей для ведення бізнесу — відмінний майданчик.
— Чи багато українців у В’єтнамі?
— Небагато. І я вам скажу, не так легко заїхати в країну. Є певні обмеження з візами. Це не так, як в Тайланд: прилетів, вийшов і пішов у місто.
— Чи був у В’єтнамі розвинутий ринок «до приходу наших»?
— Якщо взагалі дивитися на країни Південно-Східної Азії, крім Сингапуру, то це країни, які розвиваються. У таких країнах класно запускати стартапи.
До того ж ця частина Азії відкрито сприймає фінтех і нові технологічні продукти.
Якщо я зайду з бізнесом, скажімо, в Іспанію і якусь тутешню країну, то сприйняття нового продукту в early adopters тут краще.
Я жила в Іспанії деякий час та бачила, що народу там нічого особливо не потрібно.
Плюс, тут є непогана інфраструктура для розвитку fintech: потужні банки, платіжні системи, e-wallets, бюро кредитних історій тощо. Багато відомих, наприклад, китайських, сінгапурських та японських компаній мають у В'єтнамі IT-хаби. Тому В’єтнам розвивається швидкими темпами. За даними FT, у третьому кварталі минулого року В’єтнам зайняв перше місце в Південно-Східній Азії з динаміки зростання економіки.
— Як місцеві реагують на українські технології?
— Місцевим не важливо звідки технології, головне — корисний продукт. З точки зору розвитку «фінтек В’єтнам» вже не голубий океан, а дуже червоний. Але враховуючи стрімкий розвиток економіки всім вистачить місця (сміється).
Але це абсолютно не так. Технологічність тут висока. І навіть деякі продукти та сервіси краще, ніж в багатьох країнах Європи.
— Наскільки вам важко було адаптуватися до життя у В’єтнамі?
— Насправді період адаптації в мене пройшов дуже швидко. Напевно завдяки тому, що маю такий собі майндсет як «людина світу».
З точки зору організації роботи, бізнесу та побуту — тут все абсолютно ок. Майже не має різниці з тим, як я все організовувала в Україні.
Але з точки зору роботи з персоналом звичайно є особливості. Бо є ментальні відмінності. Азія — це Азія. Взагалі люди дуже добрі тут. Якщо ти їм кажеш добре слово англійською, вони його можуть не зрозуміти, але по інтонації розуміють, що можна довіряти, тоді вони розкриваються і готові спілкуватися. У В’єтнамців дуже висока емпатія, що, звичайно, імпонує і дуже мені подобається.
Але є й така особливість: вони не запарюються над деякими речами.
Наприклад, ми робимо співбесіду з кандидатом. Домовляємося, що людина виходить на роботу. І тут вона просто не виходить на зв’язок чи в день виходу на роботу робить дзвінок і каже: «Ой, ви знаєте, у мене там особисті справи, мама…». Ну, звичайно називає якусь там причину.
Або ж людина попрацювала тиждень і каже: «Щось мені тут не подобається!». «А що не подобається?». «А я не знаю, напевно нудно мені. Усе, я пішов».
Рішення ухвалюються дуже легко: не подобається — розвернувся і пішов.
Може, так навіть жити легше. Не знаю. Вони дуже легко ставляться до змін в житті.
Але якщо в’єтнамець таки прижився в компанії — то він дуже командний гравець. Наприклад, американці — суперіндивідуалісти. Ми — десь посередині. А в’єтнамці — дуже колективні.
— Щодо побуту: наскільки нашій людині важко жити у В’єтнамі?
— Кухня нормальна. Прогулятися тротуарами не вдасться, як ми звикли, бо все заставлено мопедами. Якщо ти хочеш десь пройтись — йдеш вулицею, поряд з машинами. А іноді можна побачити щурів, які прошмигують вулицею (сміється).
Трафік на вулицях сильний, шалений. Але всі їдуть дуже повільно. 30–40 км/год. І саме через це дуже мало аварій.
— На чому пересуваєтеся у Сайгоні?
— Я пересуваюся на авто. Я прилетіла і на наступний день сіла за кермо. В Україні в мене був водій, тут сама за кермом. Звичайно, перші дні — це шок був. Навколо машини, снують мопеди.
А тепер я собі сіла і спокійно їду — 30 км/год. Ні на кого не звертаю уваги. І вони самі мене об'їжджають, головне нікуди не поспішати (сміється).
— Ви там — точно людина іншої зовнішності. Як вас сприймають?
— Вони сприймають західних людей із зацікавленістю та повагою. І вони дуже відкриті у спілкуванні. Тому немає проблем в комунікації.
В Індії, наприклад, інша цікавість: зачепити тебе за футболку, попросити сфотографуватися. А тут — цікавість із повагою. І якщо ти з повагою звертаєшся, можна побудувати класні відносини.
Я, наприклад, живу у кварталі, де живуть корейці. Вони взагалі інші по менталітету та комунікаціям. І це дуже відчувається. Вони вважають себе трохи вищими «рангом».
Водночас у Сайгоні, дуже багато людей із Заходу, тож можна побудувати різноманітний нетворкінг як для роботи, так і для дозвілля.
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
Ліцензія видана ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 15.09.23 (рішення КРАІЛ №245 від 31.08.2023); ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 26.04.2021 (рішення КРАІЛ №150 від 12.04.2021); ТОВ «СПЕЙСИКС» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 08.02.2021 (рішення КРАІЛ №34 від 02.02.2021); ТОВ «ГЕЙМДЕВ» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 16.02.2021 (рішення № 47 від 10.02.2021).