Голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев виступив із зустрічними претензіями до ТВО міністра цифрової трансформації Олександра Борнякова. Він також заявив, що попри публічність про подання до суду від Олександра Борнякова позов від нього Гетманцев ще не отримав.
Голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев виступив із зустрічними претензіями до ТВО міністра цифрової трансформації Олександра Борнякова. Він також заявив, що попри публічність про подання до суду від Олександра Борнякова позов від нього Гетманцев ще не отримав.
Заява нардепа стали відповіддю на публікацію адвоката Масі Найєма, чия юридична компанія «Міллер» позивається до народного депутата Данила Гетманцева.
«У понеділок Борняков через свого адвоката повідомив всій країні, що подав відносно мене позов. Але досі позову нема. Все як завжди — презентація є, справи нема. Борняков, де позов? Я вимагаю від Борнякова подати позов і хочу в суді довести злочини, які вчиняє команда Федорова і його Борнякова», — повідомив Данило Гетманцев у своєму відеозверненні.
Заяви нардепа стали відповіддю на публікацію Мінцифри, у якій відомство намагалося спростувати «маніпуляції» Гетманцева щодо реформи грального ринку. Гетманцев навів свої контраргументи по кожному з пунктів, опублікувавши їх у публічному просторі.
Зокрема, у Мінцифри стверджували, що PlayCity вже наклало понад 80 млн грн штрафів за незаконну рекламу азартних ігор. Натомість Гетманцев зазначив, що регулятор місяцями закриває очі на піратські ресурси, такі як uakino.best та kinoukr.tv. За його словами, він особисто повідомляв відомства про ці сайти ще у листопаді 2025 року, проте незаконна реклама там досі поширюється. Депутат наголосив, що ці платформи не мають статусу онлайн медіа та вікових обмежень, що є прямим порушенням законодавства.
Щодо швидкості реакції на нелегальні казино, міністерство заявляло про блокування порушників протягом доби. Гетманцев заперечив це, звернувши увагу на те, що профільний орган часто не помічає тіньовий ринок. За наведеними даними, протягом січня-квітня 2026 року лише за зверненнями СБУ, БЕБ та інших правоохоронців довелося заблокувати близько 200 вебсайтів, яких PlayCity просто «не бачило».
Окремої критики зазнав наказ Мінцифри, що дозволяє гравцям самостійно встановлювати ліміти витрат у відсотках від свого доходу. Політик вважає, що такий підхід не спрацює для людей з ігровою залежністю, адже закон не передбачає механізмів верифікації вказаних сум. Це створює ризик того, що лудомани штучно завищуватимуть свій дохід заради можливості робити подальші ставки, що вигідно гральному бізнесу.
Також Гетманцев спростував заяви міністерства про те, що Михайло Федоров не відповідав за сферу азартних ігор з 2022 року. Він послався на урядову постанову № 924 від серпня 2022 року, яка прямо закріплювала питання організації азартних ігор та лотерей за компетенцією віцепрем'єра.
Крім того, політик відкинув закиди про відсутність змін у лотерейному законодавстві. За його словами, наприкінці 2024 року було ухвалено закон, ініційований його комітетом, який зруйнував монополію трьох національних операторів та дозволив виходити на ринок компаніям з іноземним досвідом.
Публічна конфронтація між податковим комітетом і Міністерством цифрової трансформації щодо регулювання ринку азартних ігор триває вже кілька місяців і нещодавно перейшла у судову площину.
Днями Борняков назвав попередні закиди Гетманцева «системною кампанією з дискредитації Міністерства цифрової трансформації», в основі якої лежать «маніпуляції, підміна фактів, недостовірні твердження та відверта брехня».
Далі наводимо позиції Мінцифри в повному обсязі:
«Твердження про те, що Закон № 4116-ІХ зруйнував монополію трьох операторів державних лотерей, не випливає зі змісту самого Закону України «Про державні лотереї в Україні».
Так, у грудні 2024 року до частини 6 статті 6 Закону «Про державні лотереї» справді внесли зміни, які дозволили враховувати досвід проведення державних лотерей в інших країнах. Саме на цю норму Данило Гетманцев зараз посилається як на доказ того, що ринок «відкрили» для нових іноземних операторів.
Але проблема в тому, що ця поправка змінила лише одну вимогу — щодо досвіду роботи. Усі інші вимоги до операторів державних лотерей залишилися без змін.
Оператором державних лотерей може бути лише юридична особа, зареєстрована на території України (ч. 1 ст. 6). Тобто іноземний оператор не може просто взяти участь у конкурсі на підставі свого статусу в іншій державі. Для цього він повинен створити окрему юридичну особу в Україні та увідповіднити її до вимог закону.
Серед таких вимог — статутний капітал у розмірі не менше 30 млн грн, сформований виключно грошовими коштами (ч. 5 ст. 6), а також наявність мережі розповсюдження державних лотерей, робота представництв у кожному населеному пункті з населенням понад 500 000 осіб (ч. 2 ст. 6).
У Законі чітко написано: компанія повинна підтвердити свою відповідність цим вимогам вже на момент звернення із заявою про отримання ліцензії (п. 3 ч. 6 ст. 6)
Щобільше, сам конкурс визначений як спосіб відбору операторів шляхом оцінювання показників спроможності особи здійснювати діяльність з випуску та проведення лотерей (п. 22 ч. 1 ст. 1). Тобто під час конкурсу держава оцінює не майбутні наміри компанії, а її фактичну відповідність вимогам закону.
Виникає замкнуте коло. З одного боку, для отримання ліцензії іноземна компанія повинна вже відповідати вимогам до оператора державних лотерей, зокрема бути зареєстрованою в Україні, мати статутний капітал, представництва та мережу розповсюдження. З іншого боку, вона не може розгорнути таку мережу розповсюдження і завести гроші до того, як отримає право здійснювати таку діяльність.
Окреме питання полягає в самій логіці норми, про яку говорить нардеп Гетманцев.
Закон дозволяє враховувати досвід проведення саме державних лотерей в інших країнах. Однак український ринок побудований на доволі «специфічній» конструкції, коли оператори державних лотерей фактично є приватними компаніями, які працюють на підставі ліцензій.
Виникає закономірне питання: в якій ще країні світу існує аналогічна модель, де державна лотерея насправді є приватним бізнесом, здатним вільно виходити на ринки інших держав? У більшості країн світу державні лотереї або безпосередньо організовуються державою, або функціонують у межах національного законодавства та національної інфраструктури.
Тому сама по собі норма про визнання іноземного досвіду виглядає відірваною від реальної структури світового лотерейного ринку. Вона створює формальну можливість для участі іноземних операторів у конкурсі, але не враховує ані специфіку українського законодавства, ані особливості функціонування державних лотерей в інших країнах.
Резюмуючи, якби Закон № 4116-ІХ справді усунув монополію та створив умови для конкуренції, ми б уже побачили нових претендентів на ліцензії. Але цього не сталося. І причина очевидна: поправка про іноземний досвід залишилася технічною і пустою зміною, тоді як ключові фінансові та інфраструктурні бар'єри для входу на ринок залишилися без змін.
По суті, ці зміни створили радше видимість «потенційної конкуренції» з іноземними операторами, ніж реальний механізм їхнього виходу на український ринок.
Саме для усунення цих суперечностей Мінцифра розробила зміни до законодавства про державні лотереї, які мають створити зрозумілі та реалістичні правила доступу до ринку замість абсурдних норм, що існують лише на папері. Детально ознайомитися з проєктом Закону можна за посиланням» — відповіли в міністерстві.
