Повна збірка свідоцтв війни: навіщо це роблять і де прочитати

Олександра Мельник пропрацювала рік у компанії Google, а потім 6 років — в українському офісі Uber. Була менеджером продуктів UberEats, UberX, Shuttle та інших сервісів. З листопада минулого року працює над власним стартапом, але війна змусила її, як і багатьох іншіх, відкласти власні мрії і працювати на перемогу рідної країни.  

Міністерсько-волонтерський проект

Ідея зробити хостинг відео-фото матеріалів, які є свідченнями військових дій російської армії на території України народилася в Міністерстві Культури та Інформаційної політики. Десь на четвертий день війни мені зателефонував екс-міністр Володимир Бородянський і запропонував зібрати команду, щоб створити і запустити такий сайт, і вже до вечора ми мали план і структуру сайту, а також перших охочих допомогти 

Волонтерів шукали серед своїх знайомих і знайомих-знайомих. Дуже швидко відгукнулися програмісти. Всього над сайтом працювала трійка розробників, які його швидко зробили. Окремо ми знайшли DevOps, який нам побудував систему проти зламів, налаштував VPN, підключив до облачної мережи. І за тиждень сайт вже був майже у такому ж вигляді, як зараз. Хоча ми потім його дещо інакше класифікували, категоризували і т. д.

У той час, пам’ятаю, усі кудись їхали. Сама я на другий день війни перебралася з Києва у сільську місцевість на Черкащині. Працювати почали звідти. Іноді траплялись проблеми зі зв’язком або програміст сидів у бомбосховищі і технічно не мав змогу працювати. Трабли були регулярні, але незважаючи на все це, робота чомусь просувалося швидше, ніж у мирний час. 

Сайт почав працювати вже на початку березня. Але перші матеріали датовані 24 лютого. Жителі Бучі виклали в мережу наслідки боїв з окупантами — розтрощену техніку і погорілі приватні будинки, що опинилися поруч. Невідомо, як склалися долі операторів тих подій, але ці відеокадри назавжди залишаться, як свідоцтва новітньої історії України.  

Про виробничий процес

Важливо, щоб зібрані матеріали можна було б скачати з бази даних і вони були б зручними для використання міжнародними ЗМІ. 

Спочатку ми запартнерилися з кількома волонтерськими групами, які збирають матеріали на Google-дисках, Fex.net. Вони відкрили нам доступ до своїх баз, і створення нашої власної бази ми почали саме з таких волонтерських папок. 

Але кожне фото або відео ми звіряемо за різними джерелами, щоби впевнитися про місце і дату подій. Якщо там є військове спорядження, у нас є військові експерти, які його верифікують. Далі матеріали заливаємо у Google-форму, у якій є назва, опис файлу, дата, локація, заголовок і 3-5 відповідних тегів для зручності пошуку.   

До кожного з матеріалів ми додаємо мінімальний опис англійською мовою: де і коли відбувалося і можливо ще 1-2 речення для контексту. Тобто ми просто зберігаємо медіафайли і не пишемо готові статті. 

Зараз ми пішли далі і опрацьовуємо не тільки волонтерську інформацію, а й збираємо її з усіх відкритих джерел. Це новинні ресурси, Телеграм-канали по регіонах. У нас є волонтери, які займаються окремими регіонами. Вони підписані на різні місцеві канали і постійно їх мониторять. На сайті є розділ «Про нас» і там є перелік усіх ресурсів, з яких ми беремо інформацію. 

Хто працює над сайтом і як використовуються дані

Над сайтом вже регулярно працює більш ніж 50 волонтерів. Окрім них ми намагаємося працювати з професійними фотографами, які можливо знімають події постфактум, але роблять якісні знімки для ЗМІ.  

Вже на першому тижні роботи з нами зв’язалися спіробітники Генпрокуратури України, для яких ми відкрили доступ до нашої бази. Не можу сказати, які з них і як використовуються? Напевно для перевірки подій і формування звинувачень проти окупантів. Зараз ми також налагоджуємо зв’язки з іноземними медіа, пропонуючи їм наші дані. Сподіваюся, перші результати з’являться наприкінці цього тижня. 

У скільки би обійшовся такий проект у мирні часи?

Якщо підрахувати, дуже поверхньо, думаю, мінімум $6-10 тис потрібно було б заплатити програмістам. Що стосується волонтерів, 5-7 людей нам прийшлося б узяти на фулл-тайм і платити їм 15-20 тис грн. Ще близько $4 тис пішло б на менеджмент. Отже за консервативними підрахунками ми вже би витратили за місяць десь $15-20 тис. А скільки місяців ще потрібно буде працювати невідомо?