18 липня родина полеглого ірпінчанина Ярослава Березова отримала ключі від нового будинку замість зруйнованого. Але зведений дім не звичайний, а перший в Україні, надрукований на 3D-принтері. dev.ua побував в будинку та дізнався про історію його друку, чому обрали саме родину Березових, а також дізнався, чи будуть друкуватись інші 3D-будинки.
18 липня родина полеглого ірпінчанина Ярослава Березова отримала ключі від нового будинку замість зруйнованого. Але зведений дім не звичайний, а перший в Україні, надрукований на 3D-принтері. dev.ua побував в будинку та дізнався про історію його друку, чому обрали саме родину Березових, а також дізнався, чи будуть друкуватись інші 3D-будинки.
Наталя Березова разом з двома доньками та онуком, який народився всього кілька днів тому, з 18 липня стали власниками першого в Україні будинку у с. Михайлівка-Рубежівка Ірпінського району, який надрукували на 3D-принтері.
Сімʼя втратила власне житло, збудоване власними руками голови родини Ярослава Березова.
Майже на самому початку повномасштабного вторгнення у будинок, в якому Наталя та її чоловік встигли пожити лише два роки, прилетіло прямим влучанням дві ракети. Дім був зруйнований вщент.
«Тоді чоловік сказав мені, не переймайся, цей побудували і новий збудуємо», — згадує пані Наталя.
Але зовсім скоро сталось інше лихо — Ярослав став до лав захисників України і загинув у боях під Бахмутом.
Родина залишилась без голови сімʼї та без будинку та надії на його поновлення. Оскільки будинок, який побудувало подружжя, не встигли ввести в експлуатацію та належним чином зареєструвати, згідно з чинним законодавством, родина навіть не мала права на грошову компенсацію згідно з програмою «єВідновлення». Березові переїхали до орендованого житла, яке вдалось винайняти старшій донці, без будь-якого розуміння про те, як жити далі.
Знесилена горем Наталя не могла після загибелі чоловіка ні про що думати. На допомогу прийшли побратими Ярослава, які почали дізнаватись, як можна допомогти родині.
Водночас СЕО компанії 3D UTU Інні Фурман розповідає, що приблизно півтора року тому вона створила благодійний фонд і їй прийшла думка надрукувати за допомогою 3D-принтера будинок для родини, яка постраждала від війни.
3D UTU — це українська компанія, що винайшла перший вітчизняний будівельний 3D принтер. Невелика вага (2,1 т) та інноваційна конструкція дозволяють легко переміщувати його по будівельному майданчику, а час на розгортання/згортання займає до 3 годин. Цей 3D-принтер поєднує в собі прецизійний механізм, змішувальну систему та програмне забезпечення власної розробки, що забезпечує високоточний швидкісний друк. Для старту будівництва, окрім самого обладнання, потрібні лише електроенергія, вода та спеціальна бетонна суміш від компанії «Хенкель Баутехнік» та ТМ Ceresit.
БФ «Обійми нації» — українська благодійна організація, що займається відбудовою житлових будинків та об’єктів соціального значення в Україні, що постраждали внаслідок війни. Фонд приділяє особливу увагу сучасним технологіям та 3D будівництву, як ключовому інструменту для швидкої та ефективної відбудови. «Обійми нації» активно співпрацюють з будівельними компаніями в Україні та за кордоном, відомими архітекторами та представниками влади, щоб оптимізувати процес створення нової архітектури на місці зруйнованих об’єктів.
Вона познайомилась приблизно з 30 родинами, поспілкувалась з ними і, коли дізналась історію Березових, як каже сама Інна, серце відгукнулось, і вона стала ініціаторкою проєкту відновлення житла для постраждалої родини.
«Дівчата опинились в патовій ситуації, коли начебто по факту мали будинок, але де-юре для держави вони його не мали, не мали можливості податись на відшкодування. Для мене це було ключовим сигналом того, що потрібно діяти. Велике починається з маленького, і ми вирішили їх допомогти», — повідомила керівниця 3D UTU.
Інна Фурман стала очільницею благодійного фонду «Обійми нації», який здійснює проєкт побудови будинку для родини Березових, і почала шукати партнерів, які могли б долучитись до благодійної справи серед бізнесів, представників влади та звичайних людей. На поклик відгукнулись 105 учасників, зусиллями яких будинок надрукували, облаштували, зареєстрували та передали сімʼї загиблого захисника.
На початку проєкту майже рік тому за будівництво, точніше, друк будинку взялась компанія 3D UTU. За словами Інни Фурман, компанія вже мала певний досвід. У 2019 році була створена перша генерація будівельного 3D-принтера 3D UTU.
Згодом в компанії відбулось, як каже керівниця, певне переродження, і в минулому році вони створили другу генерацію принтера. «Весь цей період ми не лише створили самого металевого п’ятиметрового красеня (нову версію 3D-принтера — прим.ред.), але ми прописали софт і створили програму-слайсер, яка допомагає адаптувати звичайні будинки, для того, щоб вони були легко читабельні для нас, і ми їх відразу могли швидко додати. Як ми говоримо, нарізати», — пояснює Інна.
За її словами, на початку проєкту в планах було лише надрукувати «коробку» будинку, на цьому зупинитись та передати його постраждалій родині. «Але дуже сильно хотілося дати максимальне благо, не кількістю, а якістю», — згадує керівниця проєкту і вони з партнерами вирішили зробити все «під ключ».
Будинок у 130 м.кв, точніше самі стіни, друкували 58 мотогодин. Саме в цих одиницях вимірюється робота 3D-принтера, коли він увімкнений і знаходиться в роботі. Для будівництва використали 72 т спеціальної цементно-піщаної суміші швидкого застигання. Її спеціально для цього проєкту розробили у співпраці з Henkel під брендом Ceresit.
Кожний шар екструзії суміші, яку наносить принтер, застигає 7 хвилин, після чого вже можна наносити другий. Принтер друкує інтерʼєр та екстерʼєр одночасно, тому після закінчення друку по факту, достатньо просто пофарбувати стіну. Сам друк відбувався силами 4 людей: один оператор та підсобники, які допомагали на будівництві. Швидкість друку, за словами Інни Фурман, 20 см за секунду.
Наступні 4 місяці, після зведення «коробки», пішли на розв’язання бюрократичних питань. І за наступні кілька місяців будинок довели до повністю готового, в якому можна жити.
Планування будинку здійснене таким чином, що на вході розташований невеликий коридор, потім простора вітальня, яка переходить в кухню-студію, 3 спальні, дві ванни кімнати, одна з яких загальна, а інша виходить зі спальні господині, а також низка побутових приміщень мають всі необхідні комунікації. Весь будинок повністю готовий до проживання родини.
Одна зі спалень, яку, за словами Наталі Березової, вони планують віддати молодшій донці, також має функціонал безпекової. Тобто, у разі повітряної тривоги кімната також може служити укриттям.
За технології друку будинку, між шарами цементно-піщаної суміші розташовані порожнини. Як повідомила Інна Фурман, в одну з них вкладається утеплювач, в іншу — встановлюється ребро жорсткості і закладаються мережі. Отже, у безпековій кімнаті друга порожнина заповнена монолітним бетоном. В кімнату навіть не проходить мобільний звʼязок. А вікно, яке розташоване на одній зі стін, також особливе. Інна повідомила, що вікно має унікальну систему монтажу, а також бронь-скло та унікальні кріплення самого вікна.
«Вікно пройшло сертифікацію, були відстріли і також воно рахується безпековим», — зазначає керівниця та ініціаторка проєкту.
Безпекова кімната, або кімната подвійного призначення, за словами керівниці проєкту, точно може захистити від уламків, але що стосується інших ризиків, наприклад, підриву, то такі випробування поки що не робили.
Товщина стін саме в цьому будинку 60 см. Але взагалі у подібних будинках можна робити двох- чи трирівневу стіну і будівельники самі можуть зазначати, яка буде товщина стіни.
Керівниця проєкту згадує, що в процесі друку не обійшлось без складнощів. «Коли ми говоримо про цементно-піщану суміш, то тут є певні вимоги та технологічні процеси. Коли було +45 стінами йдуть мікротріщини, які не спливають на конструктив, але більше про естетику. Тому ми прийняли рішення, що будемо друкувати поночі», — зазначає Інна Фурман.
Будинок отримав сертифікат енергоефективності класу Б. Однак, як повідомляє Інна, якби в проєкті був передбачений і встановлений теплову помпу, то будинок мав би клас А.
«Ми не тепленькі, а дуже тепленькі», — пояснює вона.
Зараз у будинку передбачене електричне опалення за рахунок теплої підлоги та системи кондиціонерів та рекуператорів. По міцності, надійності і довговічності 3D-будинок, за словами Інни Фурман, можна порівнювати з газоблоком, тут інноваційний будинок перевершує по показниках. «Нас не зовсім коректно порівнювати з цеглою, бо це по своїй природі зовсім інший матеріал. Але, коли ми говоримо про друк будинків, то сама технологія буде дешевшою за цеглу, бо спосіб запікання цегли — це буде дорого», — зазначає керівниця проєкту.
3D-будинок має округлі стіни, що, як каже пані Інна, є однією з його унікальних особливостей. «Тут відсутні кути, де можна поставити дитину і сказати, ти наказаний, іди в кут», — жартує вона. Архітектор проєкту та директор інжинірингової компанії «Базис», одного зі 105 партнерів благодійного проєкту, Ковлев Микола Миколайович зазначив, що для приватного будинку, це цікава архітектура, але для того, щоб втілити її у багатоповерхівки, потрібно розробити нові технологічні схеми, над якими він також зараз працює.
Також у вітальні-кухні 3D-будинку розташовані вікна в підлогу, максимально панорамні із затишними шторами, якщо господарі захочуть більшої приватності. Над інтерʼєром працювала дизайнерка. Пані Наталя каже, що в них з доньками питали побажання щодо оздоблення, але, за її словами, результат перевершив всі очікування. На питання, які в неї враження від будинку, господиня ніяковіє і вимовляє: «Вау». Каже, що досі не може звикнути.
Вартість «коробки» будинку, фундаменту, вікон, дверей і даху, за словами Інни Фурман, $700 за 1 м. кв. Будівництво, точніше, друк будинку, а також всі комунікації та оздоблення, тобто все, що є в середині разом з технікою та декором, надали 105 партнерів на безоплатній основі. А сам будинок Інна Фурман називає неоціненним.
«Цінність самого проєкту була в тому, щоб показати, наскільки крутий результат може бути, коли українці об'єднуються», — акцентує вона.
Також керівниця додала, що вони не робили комерційну оцінку вартості будинку, а, якщо це знадобиться для майбутніх проєктів, що зроблять необхідні розрахунки.
10 принтерів за рік можуть надрукувати 19 000 м.кв, а це, за словами Інни Фурман, 190 будинків близько 130 м.кв кожний. Щодо того, чи планує команда допомагати іншим родинам, Інна Фурман жартує, що вона та вся команда планує спочатку виспатись. «А потім поговоримо через тиждень», — говорить керівниця. Але зараз вона каже, що вірить, що зараз все тільки починається.
Інна Фурман дуже сподівається, що вони будуть друкувати й інші будинки для родин військових та загиблих захисників, але, за її словами, це залежиться в першу чергу від того, як подібні проєкти сприйме держава та люди. «Є певні стереотипні сприйняття, і людям потрібно звикнути та зрозуміти те, що будинки починають друкувати», — пояснює вона.
Мер Ірпеня Олександр Маркушин, який завітав на презентацію та відкриття 3D-будинку, повідомив, що в Ірпені згідно з сертифікатами на відбудову, відновлення потребують майже 1500 будинків. А ще 1500 власників будинків мають отримати компенсацію на капітальний або поточний ремонт. Загалом, за словами мера міста практично 3000 приватних будинків в Ірпені пошкоджено або зруйновано.
