39-річну Ірину Горобцову з Херсона, яка до викрадення працювала тестувальницею у компанії DataArt, викрали її з батьківського дому й два роки утримували без жодного зв’язку з рідними.
39-річну Ірину Горобцову з Херсона, яка до викрадення працювала тестувальницею у компанії DataArt, викрали її з батьківського дому й два роки утримували без жодного зв’язку з рідними.
15 липня 2024 року жінку незаконно засудили до 10,5 років колонії суворого режиму. DOU поспілкувався з батьками та сестрою, а також адвокатом Ірини, і опублікував історію жінки. Розповідаємо найцікавіше.
13 травня в Ірини був день народження, вона планувала відсвяткувати його з батьками та матір’ю свого нареченого у кафе. Однак до квартири батьків Ірини, де вона на той час мешкала, приїхали мікроавтобус та легковий автомобіль, з яких вийшли 11 озброєних окупантів у масках. Ірина, яка побачила їх у вікні, одразу сказала мамі: «Це по мене». Шестеро російських військових піднялися у квартиру і почали обшук.
Вікна помешкання виходили на стратегічний для росіян об’єкт — аеропорт в Чорнобаївці. Тож Ірину звинуватили у коригуванні вогню ЗСУ. Крім того, в кімнаті Горобцової висів прапор України, що не сподобалося росіянам. Окупанти вилучили техніку й сказали Ірині, що забирають її.
На питання батьків про те, де їм шукати доньку, росіяни сказали йти у військову комендатуру окупованого Херсона. Вони поїхали туди, однак доньки не побачили — там відповіли, що Ірина не в них.
Наступного дня Володимир і Тетяна знову поїхали в комендатуру і написали заяву щодо розшуку доньки. Їм сказали чекати дзвінка, але ніхто так і не зателефонував. Батьки кожного дня ходили у СІЗО, аж поки не почули, що Ірину «кудись вивезли»
У кінці травня Володимир написав електронного листа у ФСБ росії. Однак у червні в Херсоні цілий місяць не було інтернету та зв’язку, тож відповідь від російської спецслужби пан Володимир прочитав аж в липні: «Ця особа перебуває під вартою, оскільки вона протидіяла проведенню „сво“. Вона буде перебувати під вартою до звільнення „лнр“, „днр“ та України».
У кінці липня Володимир і Тетяна поїхали у Сімферополь. Вони приходили під СІЗО, в якому, як потім з’ясувалося, перебувала Ірина, однак окупанти заперечували, що утримують її. Зрештою, так нічого і не дізнавшись, подружжя повернулося у Херсон.
Адвокат жінки дізнався, що її незаконно утримували у СІЗО № 1 Сімферополя, а згодом у СІЗО № 2, яке відкрили у жовтні 2022 року. «Тобто людина два роки перебувала без суду, слідства та адвоката у СІЗО. Це незаконно. У неї не було ніякого статусу», — цитує DOU адвоката Еміля Курбедінова.
У вересні з адвокатом зв’язалася жінка, яка перебувала разом з Іриною у СІЗО. Після того, як окупанти її відпустили, жінка передала лист від Горобцової, де та писала, що жива і здорова, і що ще 16 травня її відвезли у Сімферополь.
Правозахисник звернувся до суду з позовом проти ФСБ — вимагав, щоб служба назвала закон, відповідно до якого позбавила Ірину свободи. Однак окупаційний суд відмовився відкривати позов. У березні 2024 адвокат дізнався, що проти Ірини сфабрикували кримінальну справу за статтею 276 кримінального кодексу росії про «шпигунство». За російськими законами, усі справи за цією статтею є засекреченими.
Ірину офіційно затримали лише через два роки після викрадення. Росіяни заявили, що схопили її під час «спроби перетину кордону» 24 березня 2024 року і навіть знайшли «свідка», який це підтвердив. Горобцову звинуватили у тому, що вона рік стежила за російськими військовими у Херсоні.
Ірина розповіла адвокату, що в СІЗО до неї приходили раз на кілька місяців і питали, чи визнає вона свою «вину». Коли жінка відмовлялася це робити, росіяни йшли, а поверталися знову лише через кілька місяців. На українку чинили психологічний тиск. До неї у камеру постійно підселювали нових заручників, яких через місяць-два відпускали, а Горобцова так і залишалася. Зрештою Ірину примусили підписати документи й «зізнатися» у тому, що було потрібно росіянам. Саме після цього й розпочався судовий процес.
Після відкриття сфабрикованої кримінальної справи в Ірини з’явилася можливість листуватися з рідними через російські сервіси та отримувати посилки. Від людей, які перебували разом з Іриною в камері, батьки дізналися, що її чотири місяці утримували в окремій камері. Єдине, що рятувало заручницю і не давало зійти з розуму, — це книжки, які були в СІЗО. На відео, яке з’явилося у березні, помітно, що Ірина дуже схудла. За словами батьків, її годували хлібом та юшкою, яка була більше схожа на помиї.
Жінка вірить у те, що її обміняють. Нині Горобцова перебуває у камері з трьома іншими жінками. Одній з них — 18 років, затримали її, ще коли вона була неповнолітньою. Жінки співають, грають у шахи та розповідають вірші. Вони намагаються підтримувати одна одну в цих обставинах.
