💳 Trustee Plus — твоя персональна картка європейського банку: 3 хвилини і 10 євро 👉
Олексій ДзюбаГаряченьке
16 вересня 2024, 09:01
2024-09-16
«80% наших донатів — це саме кошти IT-спільноти». Інтерв'ю з CEO БФ KOLO про зарплатню, інших кандидатів на посаду, гроші від айтівців та підтримку military-розробок на початкових стадіях
У травні благодійний фонд tech-ком’юніті KOLO вперше за 2,5 роки повномасштабної війни отримав CEO. Ним став в минулому топменеджер кількох IT-компаній Яр Бірзул. «Це має допомогти фонду вийти на новий рівень результативності в допомозі Силам оборони», — говорилося в поясненні до новини.
Ми зв’язалися з підприємцем і поговорили про перші досягнення на посаді, чи важче зараз збирати донати, особливості управління «найайтішним» фондом країни та до якої кінцевої мети рухається KOLO.
У травні благодійний фонд tech-ком’юніті KOLO вперше за 2,5 роки повномасштабної війни отримав CEO. Ним став в минулому топменеджер кількох IT-компаній Яр Бірзул. «Це має допомогти фонду вийти на новий рівень результативності в допомозі Силам оборони», — говорилося в поясненні до новини.
Ми зв’язалися з підприємцем і поговорили про перші досягнення на посаді, чи важче зараз збирати донати, особливості управління «найайтішним» фондом країни та до якої кінцевої мети рухається KOLO.
— В новині про ваше призначення була інформація, що ви працювали в компаніях ЛУН, Robota.ua та TemplateMonster. Чим саме в них займались?
Директором з продукту — відповідав за те, щоб користувачам було зручно, а бізнес перемагав конкурентів.
Загалом починав кар’єру в далекому 2004 році як графічний дизайнер, потім швидко перемкнувся на те, що зараз називають UX, тоді це називали «юзабіліті». Мав декілька студій (наприклад, UXDepot). Ми були одними з перших, хто пропагував проектування як підхід до створення цифрових продуктів.
Потім заснував декілька стартапів.
В 2015 році мене запросили до TemplateMonster (працює з 2002-го року, свого часу була одним з лідерів з продажів веб-шаблонів — ред.), щоб я допоміг бізнесу перейти з бізнес-моделі інтернет-магазину на модель відкритого маркетплейсу. Працював там директором з платформи, реформував продуктову організацію та відповідав за роботу 70 фахівців.
В 2018 році мене запросили до Robota.ua зробити те саме, що в TemplateMonster, але з більшим досвідом і ще краще (посміхається). Там також над продуктом (та суміжних підрозділах) працювали близько 70-80 спеціалістів.
Фото — Яр Бірзул
Мені потрібно було впровадити продуктову культуру, щоб допомогти компанії перемогти конкурента — Work.ua. Нам це вдалося. До того, як долучився до команди, Robota.ua відставала від конкурента на приблизно 38% за кількістю вакансій. На момент завершення моєї «роботи на Robota», ми переважали Work.ua на 4%.
Після цього мене запросили в ЛУН. Там спершу керував пошуковиком нерухомості Flatfy, та з початком повномасштабного вторгнення мене попрохали запустити новий бізнес «SELECT» для валідації гіпотези, чи можна продавати квартири online. З’ясували, можна. Нам вдалося продати декілька квартир в Києві під час повномасштабного вторгнення. З цим нам допомагали різні «фічі», типу 3D-турів, щоб можна було «погуляти» по квартирі. Однак, в компанії завершилися гроші для масштабування цього бізнес-юніту та довелося його заморозити.
Після цього зробив свій освітній бізнес ARCHON. Це інтерактивний асинхронний курс з unit-економіки для топ-менеджерів, менеджерів, маркетологів, продактів і т. д., які допомагають будувати системні бізнеси, базуючись на конкретних чітких принципах, а не хаосі.
Паралельно з цим, на початку повномасштабного вторгнення українські топ-менеджери створили фонд KOLO. Я один з його засновників. В 2023 році інші співзасновники попрохали мене очолити фонд, але на той момент я хотів перевірити власні ідеї в сфері EdTech та пішов займатися освітнім стартапом. І коли його зробив, на початку 2024 ми повернулися до розмови про керування фондом. Цього разу я погодився.
У благодійного фонду KOLO з’явився перший CEO, який раніше працював топменеджером в IT-компаніях. Хто він та які має завдання
— Якщо детальніше говорити, то як ви стали CEO KOLO?
— Запускаючи фонд, ми виходячи з того, що він має пропрацювати недовго. Ми не будували організацію «на століття», тому сформували команду з волонтерів, будували «структуру на рік».
Коли рік минув, ми зрозуміли, що настав момент будувати системну організацію, що допомагатиме захисникам подальшими роками. На жаль, поки не виглядає так, що війна завершиться найближчим часом, а значить, хлопці та дівчата з Сил Оборони ще довго потребуватимуть нашої з вами підтримки.
Спробували пошукати керівника для фонду на ринку, але зрозуміли, що маємо дуже високі стандарти.
Ми маємо глибокий професійний досвід і в бізнесі встигли попрацювати з кращими професіоналами, тому нас не влаштовували компромісні варіанти керівника для KOLO. Одного разу, ми знайшли фахівця «на ринку», однак, не змогли його «заонбордити», тобто буквально інтегрувати в роль керівника фонду. Саме в той момент стало зрозуміло, що фонд має очолити хтось із співзасновників. Ми всі довіряємо одне одному та поважаємо величезний досвід кожного.
— В CEO KOLO є зарплатня?
— Директором фонду може бути тільки людина в штаті, тому так, маю отримувати певну зарплатню. Авжеж, це не ті гроші, що мав змогу заробляти в бізнесі раніше.
Загалом ми поступово переходимо від суто волонтерської організації до інституційного фонду, в якому працюють люди, для яких це єдина робота.
На жаль, волонтери за 2 роки «вигоріли» вщент.
Не зважаючи ні на що, нам потрібно й надалі допомагати захисникам, причому роботи це системно. Це означає, що в команді фонду мають бути люди, для яких KOLO — фултайм робота. На щастя, нас підтримують декілька чудових підприємців і компаній, які донатять гроші на зарплати команді фонду. Це дозволяє нам формувати команду, не використовуючи кошти з донатів.
— Що це за компанії?
— Поки вони прохали нас зберігати їх анонімність. Це технологічні, українські IT-компанії.
Фото — Фонд KOLO
— Я читав, що KOLO має приблизно 100 волонтерів. Це актуальна цифра зараз?
— Залежить від того, кого рахувати волонтером. Якщо брати всіх людей, які іноді залучаються в діяльність фонду, таких близько 100. Однак, коли ми говоримо про тих, хто регулярно залучений, тобто, бодай на пару годин на тиждень, таких близько 25.
— У вас C-level, тобто люди, які тобі безпосередньо допомагають на рівні управління?
— Ми не настільки велика організація, щоб «роздувати» величезний C-level. В цьому немає потреби. Ми маємо Наглядову раду, в яку входять інші співзасновники. Вони слідкують за тим, щоб дотримувалися всі принципи, на яких ми засновували фонд. Авжеж, я також за цим слідкую як один із співзасновників, та додатковий контроль не завадить, все має бути прозоро. Авжеж, є фінансовий директор, бухгалтер, юрист та інші люди, завдяки роботі яких фонд працює прозоро та ефективно.
— Якщо подивитися ваш board засновників, то там багато директорів з продукту. Це невипадково так вийшло?
— Невипадково. Фонд народився з одного секретного чату, де ми, як продуктові директори, тусили разом як колеги. Після 24-го лютого всі почали робити багато всього, щоб допомагати ЗСУ. Упродовж кількох днів вторгнення ми зрозуміли, що нам варто об’єднати зусилля, щоб допомагати ефективніше. Ще за тиждень ми зрозуміли, що нам потрібен фонд — з ним чимало процесів радикально спрощуються: закупівля, доставка, перемовини та документообіг з військовими частинами тощо. Так з’явився KOLO.
— Була цифра в 864+ млн грн, це скільки фонд допоміг нашим захисникам з початку повномасштабного вторгнення. Хто це «ядро» донатерів?
— Ми фонд техспільноти, вона наше «ядро». Це розробники, дизайнери, тестувальники, менеджери, підприємці (керівники IT-компаній).
Ми мали кілька спроб вийти за межі спільноти, та в певний момент ми усвідомили, що це не має сенсу. Визнали факт: ми — фонд техспільноти для техспільноти.
Ми зайняли нішу середнього фонду «для своїх».
Нам довіряють кошти такі ж люди, як і ми, бо ми свої та розмовляємо однією мовою.
— Чи є мета з часом перетворитися на таких гігантів, як «Повернись живим» чи «Фонд Сергія Притули»?
— Ми не ставимо собі подібної мети, оскільки ці фонди вже успішно працюють. Вони вже для всіх українців і не фокусуються на комусь конкретному, ми не бачимо сенсу створювати ще один фонд для масової аудиторії. ПЖ та фонд Притули чудово працюють для ширших верств.
Ми ж обрали допомагати нашій спільноті. Серед айтівців чимало людей на фронті, та тих, хто їх підтримує. Тут багато роботи.
Ми хочемо та працюємо над тим, щоб вся IT-спільнота відчувала, що має фонд, якому може довіряти. Знала, що все буде чітко.
Фото — Фонд KOLO
— Якщо хтось поза «IT-бульбашкою» до вас звернеться, ви ж не відмовите?
— Звичайно, що не відмовимо. Ми ж говорили про «ядро».
Я б сказав, що 80% наших донатів — це саме кошти IT-спільноти.
— Під час того, як ви ставали CEO, була така фраза у пресрелізі: «призначення єдиного керівника допоможе KOLO вийти на новий рівень у допомозі Силам оборони». Який в цьому сенсі план?
— Першим пунктом плану вже поділився — це історія про інституалізацію самого фонду. Тобто, сформувати команду людей, для яких це робота, щоб фонд міг працювати системно в подальші роки. Наразі ми перебуваємо на цьому етапі, та попереду велика робота. Результат деякої з них можна бачити вже зараз.
Наприклад, цього липня нам вдалося зібрати рекордні 75,5 млн.
Це вдвічі більше, ніж пікові суми, що ми збирали «на куражі» на початку повномасштабного вторгнення — в березні та квітні 2022.
Нам це вдалося, в тому числі, завдяки системній роботі з партнерами, волонтерами та підрозділами. Авжеж, завжди можна ще краще, навряд тут є якась верхня планка.
— Зараз є історія, що донатів стає менше та середня сума донату зменшується. Люди дещо стомилися від війни, хай навіть перебуваючи в тилу, так працює наша психологія. В чому ваш секрет покращених зборів?
— Це системна робота на кожному напрямку. Ми, співзасновники фонду — люди з бізнесу. Тому застосовуємо до фонду кращі бізнесові практики з точку зору ефективності роботи всіх внутрішніх процесів. Це наша особливість.
На жаль, немає якоїсь «срібної кулі», що допомогла би будь-якому фонду. Напевно, десь буде межа, після якої системна робота не даватиме такого приросту результатів. Та на даному етапі я не бачу, щоб ми підійшли до лімітів. Багато чого ми можемо зробити крутіше і робимо. Десь помиляємось, робимо висновки і пробуємо знову. Класичний продуктовий підхід.
— Чи бували випадки, коли IT-компанії, до яких ви зверталися за допомогою, відмовляли вам?
— Доволі багато такого.
Особливо прикро, що є компанії, що активно наймають і явно видно, що вони мають гроші щоб донатити, але вони «прибідняються».
Така нещирість насторожує. Коли ми розуміємо, що компанія має фінансові проблеми, це, авжеж, інша історія, жодних питань.
Однак, є чимало бізнесів, в яких все добре і ми точно про це знаємо, проте вони роблять вигляд, що це не так, лише б не донатити.
Та це на їхній совісті, благодійність — це добровільна історія. Ми не можемо і не хочемо ні в кого та нічого вимагати.
— Чи є сенс повертатися до таких компаній? Можливо, вони змінили свою думку.
— Ми мали випадки, коли компанії спершу так себе поводили, а потім поверталися та донатили, «гроші все ж є». Ми допомагаємо захисникам, стососовно чого, на жаль, чимало людей мають власні заперечення.
На відміну від безпечної благодійністі, на кшталт допомоги дітям і гуманітарної допомоги, на якій легко пропіаритись, особливо міжнародним компаніям.
Допомога дітям — це важливо, але це робота з наслідками. Ми пропонуємо зосередитися на першопричині — у наших захисників не вистачає обладнання.
Якщо у них все буде, потім не доведеться рятувати діточок і возити гуманітарку.
— Середній донат айтівця зараз зменшився? Які є дані саме з вашої практики?
— Поки не бачу, щоб зменшилась середня сума, однак помітно зменшилася кількість донатів. Пов’язую це з тим, що чимало людей виїхали за кордон. У частини з тих, хто виїхав, зникає намір підтримувати Україну, адже вони вже не пов’язують власне майбутнє з батьківщиною. Це доволі цинічна історія, але маємо що маємо.
Фото — Фонд KOLO
Друге — коли ворожі війська стояли під Києвом, то в багатьох бажання донатити було сильно гострішим, ніж зараз, коли для столиці немає прямої загрози. Через це деякі люди більше не мають гострої жаги донатити. Загалом таке бажання є, але воно часто перетворюється з системної підтримки на підтримку час від часу. Хтось взагалі «вимикається» та намагається не звертати увагу на навколишні події. Це захисна реакція психіки, її можна зрозуміти. На жаль, все це разом призводить до зменшення кількості донатів.
На щастя, вагома частка наших зборів — це донат за підпискою від людей та компаній, а там стандартні чеки. Наприклад, наша KOLОна, місячна підписка для людей — це 6000 грн (200 грн на день). Там чек не може зменшитись.
У 2024 році на 6% зменшилась кількість айтівців, які донатять на потреби ЗСУ: найменше це роблять розробники
— Айтівець собі може дозволити таку суму, а «простий смертний», мені здається, не кожен.
— Не сказав би. Свого часу їхав в таксі та в розмові з водієм мова зайшла про донати. Він поділився, що з колегами часто відкладає гроші, а потім раз на місяць донатить вагомі суми. Я поцікавився, чи не було би їм зручніше мати підписку в 6000 грн, щоб фіксована сума просто списувалася раз на місяць.
Він сказав, що сума нормальна і що він приблизно так і донатить, часом більше. Тобто для таксиста, який нормально працює, це також прийнятний внесок, не лише для айтівців.
6000 грн, звісно, більш вагомо для таксистів. Однак, коли люди мають бажання, вони допомагають.
Не всі наші підписники — це айтівці. Авжеж, IT-фахівці більш платоспроможні, мають зарплатню в доларах і т. д. Але інші також допомагають вагомо.
— Я читав, що ви проводите PR-акції за кордоном. Айтівців, до речі, багато виїхало. Як до них достукатися?
— Це складно. Ми мали декілька спроб вийти на «ринок» Європи та США. Для цього запустили KOLO EU та KOLO US, наші дочірні організації. Однак, зараз використовуємо їх суто як фінансову інфраструктуру. Наприклад, якщо певній українській компанії зручніше донатити в Штати (списуючи там податки) чи Європу, то ми приймаємо там гроші.
Ми пробували робити фандрейзити в ЄС та Штатах, але це взагалі інший всесвіт.
Мені пригадується лише один успішний приклад, коли фонд, створений українцями в Україні, зміг вийти за кордон та збирати там вагомі кошти. Це фонд Київської школи економіки. Їх унікальна перевага в тому, що вони мають зв’язки за кордоном. Це чудово, та, на жаль, це неможливо відтворити. Є ще декілька фондів (наприклад, Razom). Але вони створені в США, а не в Україні. Тобто вони місцеві та знають нюанси.
На жаль, підходи, які працюють в Україні, майже не працюють за кордоном. Причина, як мені здається, в мілітарності, адже більшість іноземців не хочуть донатити на те, що сприяє смертям окупантів, навіть опосередковано.
Також чимало людей підтримують лише на словах, а справою ні. Ця подвійність напружує.
Фото — Фонд KOLO
— У крипті пожертви приймаєте?
— Приймаємо. але їх порівняно мало. На початку повномасштабного вторгнення було на порядки більше.
— Для вас історія головування в KOLO має кінець? Це 1-2 роки, до кінця війни?
— Конкретних термінів собі не ставив, це історія з відкритим фіналом. Працюватиму директором KOLO, допоки це має сенс для фонду. Та коли це більше не буде потрібно, просто повернуся в борд засновників.
Чимало людей мене запитували, чому вирішив поставити на паузу власну бізнес-кар’єру.
Однак, це некоректно. Ми говоримо про фонд tech-спільноти, що побудований на кращих бізнес-практиках. В нашій команді працюють люди з бізнесу. Тобто, моя кар’єра топ-менеджера взагалі не на паузі — розвиваю ті ж компетенції, просто для благодійності, а не для виконання квартальних планів. Вважаю, що зараз найважливіше — це служити в Силах Оборони. На другому місці — бути на сапорті, допомагати з усіх сил. Фізично я не можу бути в ЗСУ, тому стараюся допомагати.
— Є конкретні точки розвитку, які фонд хоче досягнути?
— Фонд — це не бізнес, тому не варто накладати на нього історію з «амбітними цілями». Це благодійність. Ми не знаємо, що буде через рік.
Я працюю над тим, щоб щодня/щотижня/щомісяця члени команди розкривали власний потенціал, і фонд перформив якнайкраще. Це вже дає результат. Четвертий місяць поспіль ми сильно перевершуємо наш base line по зібраних донатах.
В липні зібрали рекордні 75,5 млн. В серпні зібрали 52 млн, що вдвічі більше, за серпень 22 та 23 років.
— «Торгівля обличчям» допомагає збирати донати?
— У вузьких колах, де тебе знають, це допомагає. Кожен із співзасновників фонду — це людина з певною медійкою. Це не широка відомість типу Притули, а відомість у вузьких колах. Напевно, кожен представник tech-спільноти знає знає щонайменше 2-3 співзасновників і це важливо. Не в останню чергу, тому нам довіряють, бо люди знають, що зібрані кошти гроші нікуди не зникнуть, вони підуть на справу та будуть ефективно перетворені на допомогу захисникам.
«Айтішник Серьога пробиває мене на сльозу». Притула розповів про понаднормову роботу колеги з благодійного фонду
— Який найдивніший запит закривали?
— Не сказав би, що найдивніший, але точно нетиповий. Є така штука, як кулеметні турелі «Шабля», що дозволяють стріляти з кулемету дистанційно, сидячи на віддаленні з пультом та камерою. Крута річ!
Ми як фонд допомогли розробникам втілити цю ідею в малу серію. Здається, це була осінь 2022 року. На жаль, в них тоді мало хто вірив.
Однак, вони змогли зробити цю малу серію, провести успішні випробування та показати результат на фронті. Потім вже Міністерство оборони замовило ці турелі на масштабі.
Тобто, «Шабля» могла б і не з’явитися та не врятувати стількох життів захисників. Сам пристрій не дуже дорогий, але він рятує життя кулеметників, при тому що вони — одна з першочергових цілей для ворога. Таких інноваційних та важливих проєктів не 1, не 2 і не 10.
Деякі організації більш консервативні, а ми готові трошки ризикнути заради якісного стрибка в бік кращого результату. Авжеж, 80-90% грошей має йти на перевірені часом девайси. Однак, ми віримо, що частина грошей має потрапляти до людей, які стараються змінити «статус Quo». Ми не виграємо війну ресурсів, у росії їх завжди більше. Нам потрібно вигравати війну інновацій.
Професії у геймдеві. Хто такий левел-дизайнер і як ним стати?
Ми продовжуємо нашу рубрику, присвячену професіям у геймдеві. Тема нового матеріалу в ній — левел-дизайн. Його вважають підвидом геймдизайну, але все-таки практично кожна студія хоче окрему людину на позицію левел-дизайнера. Адже у цій спеціальності вистачає своїх нюансів та особливостей.
Розібратися з ними всіма нам допоміг досвідчений левел-дизайнер зі студії Fractured Byte Дмитро Нестеренко. Також він веде свій блог Game Designer Notes про геймдизайн в цілому, в якому розбирає багато цікавих нюансів розробки ігор.
