Анатолій Фроленков, консультант з телекому, IT, медіаринку пояснює, чому епоха дешевого зв’язку в Україні добігає до кінця, а вартість телеком-послуг почала зустрічатись із реальністю.
Анатолій Фроленков, консультант з телекому, IT, медіаринку пояснює, чому епоха дешевого зв’язку в Україні добігає до кінця, а вартість телеком-послуг почала зустрічатись із реальністю.
Далі авторський текст Анатолія Фроленкова для dev.ua.
Із нетерпінням чекаю підсумків року — своєрідного «Телеком-Оскара» й оцінки ключових подій від Євгенії Підгайної із Mind UA. Рік видався дуже цікавим і багатим на події. Найважливіша подія — вартість телеком-послуг почала зустрічатись із реальністю.
Соціалістам, популістам та іншим любителям «відібрати та поділити» краще одразу «вийти із чату».
Друзі, почав зустрічати дописи, наповнені хейтом щодо підвищення ціни «за що ж вони так», згадую свій весняний допис про 500 грн… Певно, настав той момент, коли слід зняти рожеві окуляри, відкласти калькулятори та визнати: чудеса дешевих тарифів скінчилися.
Український зв’язок — це як футболка із секонду за 100 гривень: тримається дивом, але довго не проживе.
Давайте відверто: попри Новий рік, чудес у телекомі не буде. Дешевий зв’язок — це як безоплатна гречка: всім приємно, але ніхто не думав, що колись вона закінчиться і тим більше про наслідки. Ось і настав той момент, коли оператори чесно сказали: «Годі. Ми більше не можемо продавати зв’язок за ціною 2 десятків яєць». Це як відкрити ресторан, де
обід коштує 100 гривень, і дивуватися, чому банкрутство стукає у двері.
П’ять євро на місяць. Саме стільки кожен із нас сплачує телеком-оператору. Для контексту: у країнах Європи ця цифра коливається від 20 до 30 євро.
Отже, якби українські оператори вирішили бути «трохи європейськими», то ми вже платили б по 1000–2000 гривень на місяць за мобільний зв’язок, тобто ваші рахунки зросли б у чотири-п’ять разів. Але ні, поки що оператори намагаються втримати ціни, навіть коли витрачають мільярди на генератори, відновлення веж і закупівлю обладнання, ціни на яке в доларах США, а не в гривнях. Давайте на чистоту: якщо мобільний зв’язок коштує менше, ніж ваше улюблене комбо із бургера з колою, це не тому, що ви хитрі, а оператори дурні, це тому, що його величність ринок і конкуренція досі дарували вам цю можливість, але все в нашому житті добігає логічного завершення.
Останні роки галузь грає в «економічний тетріс», намагаючись балансувати між інвестиціями у відновлення і тим, щоб не дратувати абонентів, але є межа. Якщо ми хочемо, щоб мережі розвивалися, щоб у вас був швидкий 4G (і 5G у перспективі) і енергонезалежний фіксований, тобто щоб зв’язок працював навіть під час блекауту — будьте готові платити.
Український телеком уже два роки виживає на межі фантастики. За цей час:
⦁ Оператори вклали 3 мільярди гривень у забезпечення енергетичної незалежності (генератори, акумулятори, паливо).
⦁ Інвестували понад 27 мільярдів у відновлення та модернізацію мереж.
⦁ Витримали прямі втрати на 100 мільярдів гривень через руйнування інфраструктури.
А тепер найцікавіше: навіть після цього вони не підняли ціни у п’ять разів, а лише трохи додали до тарифів, тому що їм теж не хочеться бути «поганими хлопцями».
І це до того ж що в Україні вартість зв’язку — одна з найнижчих у світі, і ми вже кілька років поспіль перебуваємо в ТОП-3 країн із найдешевшим інтернетом. Для тих, хто любить закиди, мовляв, зарплати у нас не європейські, то порахуйте частку витрат на мобільний зв’язок від середньої зарплати в Україні. Від офіційної зарплати він становить всього 1,42%.
За останні два роки тарифи на мобільний зв’язок зростали мінімально, тоді як витрати операторів збільшилися в рази. Для порівняння: ціни на паливо, продукти харчування та комунальні послуги зросли у 2–3 рази.
Зміни у вартості послуг мобільного зв’язку — це вимушений крок через низку об’єктивних причин:
⦁ Зростання навантаження на мережу.
У воєнний час кількість споживаних даних значно зросла, що потребує додаткових витрат на підтримку стабільності мережі.
⦁ Масштабні інвестиції в енергетичну незалежність.
На забезпечення роботи мереж під час блекаутів витрачено понад 3 млрд грн. Закуплено тисячі генераторів, акумуляторів, пального та інших рішень для енергетичної стабільності.
⦁ Модернізація та розширення мереж.
Оператори продовжують розвивати покриття, забезпечуючи якісний зв’язок навіть у найвіддаленіших куточках країни. Попри війну цього року лише ТОП-3 мобільних операторів інвестували понад 27 млрд грн у відновлення пошкодженої інфраструктури та розвиток нових технологій.
⦁ Демпінгові війни серед операторів.
Низькі тарифи тривалий час підтримували конкуренцію, але в умовах війни ця політика стає небезпечною для всієї галузі. Демпінг підриває не лише стабільність бізнесу операторів, але й здатність розвивати інфраструктуру.
За останні два роки піднялися ціни на все: від хліба до кави. А скільки разів за цей час зростали тарифи на мобільний зв’язок? Правильно — майже ніколи.
Оператори тримали ціни, доки могли, але тепер вони змушені нагадати, що ваш безлімітний інтернет не може бути безоплатним. Чесно кажучи, те, що ми досі сплачуємо за мобільний зв’язок менше, аніж за каву з круасаном у київській кав’ярні — це диво, яке довго тривати не може.
Тож перестаньте шукати халяву і подякуйте оператору, що ви взагалі ще на зв’язку. Кожна ваша копійка — це інвестиція в якісний інтернет, стабільну мережу та ваше власне комфортне майбутнє.
P. S. Ні, безоплатного фіксованого інтернету теж не буде.
Не забувайте донатити на ЗСУ, але й підтримайте вашою абонкою галузь. Дуже сподіваюсь, що це лише перша пташка й інші оператори вирівняють ціни і наблизять їх хоча б трохи до реалій ринку.
Make love, not demping!
