Ще кілька років тому Нікіта Пузиренко працював розробником в Одесі, а сьогодні на посаді Senior Software Engineer розвиває AI-стартап Tavus, який створює технології реалістичних цифрових аватарів і відеоінтерфейсів.
Ще кілька років тому Нікіта Пузиренко працював розробником в Одесі, а сьогодні на посаді Senior Software Engineer розвиває AI-стартап Tavus, який створює технології реалістичних цифрових аватарів і відеоінтерфейсів.
Україна залишається одним із найбільших експортерів IT-послуг: у країні працює понад 340 тис. фахівців, багато хто будує кар’єру за кордоном, зокрема у США. Розповідаємо, як Нікіта пройшов шлях від роботи в українських IT-компаніях до технологічного стартапу в Сан-Франциско, з якими труднощами зіткнувся та що з його досвіду може бути корисним для тих, хто також розглядає американський ринок.
Нікіта почав кар’єру в Одесі, де працював у кількох IT-компаніях. У 2021 році він приєднався до міжнародної компанії DataArt, яка спеціалізується на розробці програмного забезпечення та працює з клієнтами з різних країн. Завдяки цьому він отримав досвід роботи з міжнародними командами та замовниками.
Нікіта Пузиренко: «Міжнародні проєкти навчили мене спокійно працювати з людьми з інших країн, спілкуватися англійською та не боятися брати відповідальність за складні інженерні завдання. Будь-який досвід накопичується через рішення та помилки: що більше завдань ти виконав і що більше висновків зробив із невдалих підходів, то легше оцінювати ризики в майбутньому».
Тому пошук роботи в Сан-Франциско не сприймався ним як перехід у зовсім нову індустрію.
«Змінилася країна та формат компанії, але сама інженерна робота багато в чому залишилася знайомою», — згадує він.
Як і багато українських розробників, Нікіта сумнівався, чи буде його досвід достатнім для американського ринку, де зосереджена значна частина світової технологічної індустрії. Але після переїзду, спілкування з місцевими розробниками та перших співбесід він зрозумів, що попередній досвід добре застосовується і на цьому ринку. За його словами, переїзд допоміг перестати недооцінювати власні навички та загалом досвід української інженерної школи.
Нікіта переїхав до Сан-Франциско влітку 2023 року без готового оферу. Уже на місці він почав шукати роботу та проходити співбесіди. За його словами, найбільшим викликом виявилася не мова, а необхідність заново вибудовувати професійні контакти на новому ринку.
Про Tavus Нікіта дізнався від колишнього колеги з DataArt, який приєднався до стартапу за кілька місяців до нього і також переїхав до Сан-Франциско. Компанія працює над технологіями генерації відео та реалістичних AI-аватарів. На той момент Tavus уже залучила інвестиції від Sequoia Capital та Y Combinator, тому інтерес до компанії швидко зростав. «Рекомендація знайомого цінна не лише тим, що він передасть твоє резюме, — говорить Нікіта. — Людина, яка вже працює в компанії, може чесно розповісти про продукт, культуру та якість завдань. Зазвичай досить формальні співбесіди не дають такого рівня розуміння».
Нікіта Пузиренко: «Мене зацікавило, що Tavus працював не з черговим текстовим AI-продуктом, а з відео. Замість чатботів команда розвивала технології генерації реалістичних цифрових аватарів і відеоінтерфейсів, і саме це інженерне завдання здалося мені особливо цікавим».
Процес найму складався з кількох етапів: технічних співбесід, під час яких потрібно було спроєктувати систему та розв’язати інженерне завдання, спілкування з інженерами, CEO та CTO компанії. Окремого домашнього тестового завдання не було. Як зазначає Нікіта, досвід роботи над різноплановими завданнями та вміння бачити не лише код, а й продуктовий контекст допомогли йому отримати роботу. У стартапі важливо розуміти продукт у цілому та одразу розбиратися в кількох напрямах. Tavus саме шукала досвідченого frontend-інженера. Це була основна спеціалізація Нікіти. Після співбесід він отримав офер і в січні 2024 року приєднався до Tavus на посаду Senior Software Engineer.
Одним із перших його завдань стала розробка порталу для розробників. Це розділ сайту з документацією та інструментами, через який сторонні інженери можуть інтегрувати технології Tavus у власні продукти. До цього в компанії була лише стара, менш розвинена версія платформи, тому новий портал Нікіта фактично створював із нуля.
Робота над порталом швидко продемонструвала Нікіті різницю між стартапом і великою компанією. Тут можна бути ближче до продукту, впливати на технічні та продуктові рішення й бачити результати своєї роботи майже в реальному часі.
Однак у цього є й інший бік. Коли Нікіта прийшов у компанію, у команді розробки та продукту працювало менш як 10 людей, тому обмежитися однією вузькою роллю було неможливо. Окрім розробки, доводилося обговорювати продукт, дизайн інтерфейсів та архітектуру системи. Типового робочого дня практично не було: частина часу припадала на розробку, а решта на обговорення продукту та архітектури з командою.
Нікіті потрібно було самостійно зрозуміти, як зробити портал простим і зрозумілим для розробників. Завдання полягало не лише в тому, щоб написати документацію. Потрібно було продумати весь шлях користувача, починаючи з першого знайомства з платформою і до запуску власного проєкту. Для цього він працював разом із командою, продумуючи, як створити простий інтерфейс, який водночас не обмежуватиме масштабування платформи.
Після запуску команда стежила за аналітикою: як розробники користуються порталом, на яких етапах виникають труднощі та які помилки фіксує система. На основі цих даних вони змінювали інтерфейс і додавали необхідні функції. На той момент у Tavus уже були клієнти, а майже одразу після запуску платформи кількість клієнтів помітно зросла.
«Ти запускаєш систему, яку ще недавно починав будувати з нуля, і нею починає користуватися дедалі більше розробників. Тобто я одразу побачив вплив своєї роботи на користувачів», — говорить Нікіта.
За досвідом Нікіти, американські та українські фахівці дуже схожі за рівнем і стилем роботи. Сильні інженери по обидва боки океану однаково люблять обговорювати складні технічні завдання, відкриті до обміну знаннями та готові допомагати колегам. «Водночас у великих командах, де я працював раніше, ролі інженерів частіше були більш спеціалізованими, тоді як у невеликому американському стартапі від розробника очікують готовності працювати одразу в кількох напрямах», — зазначає він. Наприклад, якщо в Україні в описі вакансії йдеться про React-розробника, то в Сан-Франциско компанія, найімовірніше, шукатиме frontend-інженера, від якого очікують розуміння різних інструментів і здатності виходити за межі одного фреймворку.
Спільнота українських розробників у США вже досить розвинена. За словами Нікіти, фахівців з України можна зустріти майже на кожній технологічній зустрічі в Сан-Франциско. «Іноді навіть дивуєшся й радієш, зустрічаючи знайомі обличчя так далеко від дому», — зізнається він. На американському ринку досвід роботи з різними клієнтами та проєктами в Україні, а також досвід у міжнародних компаніях стає додатковою перевагою.
Головна порада Нікіти — пробувати. Не варто вважати, що американські фахівці за замовчуванням сильніші. На початку конкуренція буде вищою, особливо якщо у вас ще немає локального досвіду роботи, а відмови будуть. Проте кожна співбесіда дає новий досвід і допомагає краще зрозуміти ринок.
Особливо корисними є рекомендації знайомих, адже вони дозволяють краще зрозуміти культуру майбутньої команди та те, як вона працює насправді. Водночас не варто покладатися лише на знайомства: рекомендація допомагає отримати запрошення на співбесіду, але не замінює досвід і навички проходження співбесід.
Для американських компаній, особливо стартапів, важлива широка експертиза. Якщо ви багато років працюєте, наприклад, із React, варто хоча б спробувати інший фреймворк або зазирнути в суміжну сферу, наприклад бекенд чи інфраструктуру.
Про професійний успіх Нікіта говорить без прив’язки до конкретної посади: «Для мене це не лише посада чи назва компанії. Важливо продовжувати розвиватися, працювати над цікавими завданнями та бачити, що продуктом, який ти створив, справді користуються люди».
Свої подальші плани він також не обмежує вузькою роллю: «Я не хотів би обмежуватися одним напрямом. Мені цікаво залишатися сильним інженером, але водночас краще розуміти архітектуру, продукт і те, як технічні рішення впливають на користувачів та бізнес». За його словами, досвід у Tavus показав, що інженер може не просто реалізовувати готові завдання, а й брати участь у формуванні продукту. Саме в цьому напрямі Нікіта планує розвиватися надалі.
