Очільник 7 корпусу Десантно-штурмових військ ЗСУ полковник Євген Ласійчук розповів, як роботизовані комплекси допомагають штурмовикам у боях і повідомив, що браку особового складу штурмовиків нині немає.
Очільник 7 корпусу Десантно-штурмових військ ЗСУ полковник Євген Ласійчук розповів, як роботизовані комплекси допомагають штурмовикам у боях і повідомив, що браку особового складу штурмовиків нині немає.
«Хочу наголосити на тому, що Десантно-штурмові війська комплектуються в першу чергу. Не можу сказати, що є брак особового складу. Ми отримуємо новобранців, доукомплектовуємося. У комунікації з рекрутами акцентуємо на підготовці, зауважуємо, що на підготовку йде максимальна кількість часу. Це і навчальні центри, і підготовка в межах визначених підрозділах, і адаптація в підрозділах тощо», — розповів він в інтерв’ю Армія.inform.
За словами військового офіцера, кожен десантник знає, хто в нього командир відділення, командир роти, командир батальйону. «Важливо, щоби кожен знав, хто в нього командир. Це обов’язково: знати морально-ділові якості, знати в лице командира», — каже Ласійчук.
Він додав, що важливий інструмент рекрутингу — це технодесант. «Ще на стадії підготовки. На всіх рівнях навчання ми даємо змогу користуватися, бачити, як це працює. Навіть підготовка штурмової групи відбувається за допомогою технологій: десантник штурмової групи ніколи сам не йде, його ведуть, застосовуючи крила; на важких ділянках застосовуємо роботів. І після цього лише йдуть штурмові групи», — пояснив очільник 7 корпусу ДШВ.
Технодесантний складник, за його словами, намагаються впровадити в усіх бригадах і підрозділах, які ведуть активні бойові дії.
Восени 2024 року бригада вперше застосувала роботів. «Це була осінь 2024 року. І я згадую найбільш переломний момент — коли я побачив, що не тільки хоробрість і героїзм десантника може знищувати і зупиняти противника. А це можна робити ще й за рахунок технологій. Тоді ж ми активно впроваджували застосування безпілотних систем: і літакового типу, і мавіки, і FPV. І тоді ж перші роботи застосовувались як бойові модулі: вони могли виїжджати та наносити вогневе ураження», — розповідає полковник.
Десь у ті дні у Ласійчука й зародилася ідея створити «технодесант».
Наразі, розповідає офіцер, на фронті широке застосування роботів: це і бойова робота, і вогневе ураження, і логістичні та інженерні завдання (вони можуть і заміновувати, і розміновувати). «Це роботи-камікадзе, які роблять важливу річ: заїжджають туди, де вже важко зайти якійсь штурмовій чи саперній групі, щоб знищити певний об’єкт (міст або укриття). І, власне, за рахунок роботів ми теж відпрацьовуємо доволі успішно», — каже він.
Ласійчук додав, що перших роботів військкові навіть виготовляли самостійно. «Пробували робити щось таке, що зможе на себе взяти вибуховий пристрій та рухатиметься за рахунок коліс або гусениць. То були наші перші роботи… Загалом такі комплекси ми і купували, і отримували. Ми розробляємо власні винаходи, працюють наші лабораторії, підключаємо цивільних науковців. Ми активно працюємо з університетами, вони нам надають теоретичну підготовку: наприклад, як правильно зробити так, щоб робот доїхав під впливом РЕБу до потрібної точки», — повідомив він.
Втім, зізнається військовий, на сьогодні немає ідеального варіанту робота, який влаштує весь фронт. «Грають роль умови, місцевість тощо. Процес впровадження роботів у ЗСУ постійно вдосконалюється, і це добре. Ми розвиваємося з кожним днем, з кожною годиною — і це один з плюсів повномасштабної війни. Саме вона стала вимушеним каталізатором таких змін», — резюмував полковник.
