Освіта, що працює: як Hillel IT School будує EdTech-бізнес у мільярдній ніші

Ми поговорили з Вадимом Друмовим, CEO та співзасновником школи, — про те, як побудувати освітній продукт, який справді працює, про доступність навчання як стратегію, чому платять своїм студентам і про «монстрів-айтішників».

— Чи згадаєте, що було популярно в IT-освіті десять років тому, з чого все починалося?

— Я пам’ятаю, що десь у 2014 році було близько 80 000 IT-спеціалістів в Україні. І на той час, коли ми тільки починали, найбільш популярні напрями були: QA, Frontend, Java — водночас Frontend постійно еволюціонував. 

Спочатку людей брали на Frontend, якщо вони вміли лише верстати. Але з часом вимоги зростали, і вже потрібно було знати не тільки HTML і СSS, а й JavaScript. І оберти вимог від ринку, звичайно, наростали. Почалися хвилі: Python почав віджимати територію в Java, ринок почав хотіти більше Fullstack-розробників універсалів.

Python вистрілив завдяки стрімкому розвитку машинного навчання і штучного інтелекту, а також тому, що активно використовували науковці та дослідники в університетах США. Саме вони одними з перших, хто почав масово застосовувати Python для аналізу даних і створення AI-рішень.

Люди хочуть бути універсальнішими, тож підіймають не просто свій рівень у навчанні у своєму напрямі, але й беруться за суміжні сфери — вчать інші мови програмування, автоматизацію, кібербезпеку, а також розвивають скіли у менеджменті, бізнес-аналізі, продукт-менеджменті. Усе це в тому числі неабияк посилило інтерес до корпоративного навчання — і компанії охоче інвестують у своїх людей, щоби мати сильні команди на майбутнє.

Щодо популярності напрямів і як із цим жити. Дивіться, тут завжди було цікаво спостерігати за тим, «хто, де та яку» популярність шукає. Нам, наприклад, її диктував аналіз ринку — ми постійно спостерігаємо за світовим ринком, моніторимо всі поточні тренди та намагаємося передбачити/зпрогнозувати, «що саме потрібно буде для всіх цих потреб змін, розвитку світу — а звідти, які саме потрібні будуть навички та знання людині, щоб себе в цьому світі реалізувати.

Для нас ось це вкладено у слово «популярність». І коли до нас дійсно стояла черга на навчання «за QA-manual», бо в ті роки це був дуже популярний напрям — ми принципово не збільшували свій потік навчання таких експертів, а черга досягала 6 місяців очікування. Хоч і з точки зору бізнесу — ми точно могли цим скористатись, але це було б проти «логічної та суворої правди ринку».

— А як щодо конкуренції з університетами? Усі ці роки були ВНЗ, які готували людей, і курси. Яка була конкуренція спочатку й зараз?

— Насамперед усі платформи з курсів виникли саме тому, що IT-сфера є однією з найдинамічніших, вона вимагає «тут і зараз» рішень, знань і навичок. І, на жаль, більшість ВНЗ не могли це забезпечити, й питання було не лише в швидкості, але часто в самих підходах. Вони навчали за старими підручниками, могли програму розтягувати на декілька років, лише тому, «що так вимагає якийсь статут».

Наша концепція була в тому, щоб зробити акцент на практиці: 30% теорії / 70% практики. Люди відразу працюють із реальними задачами. І що важливо — навчають їх айтівці, які працюють у реальних проєктах. Для нас це принципово, щоб наші викладачі мали тут і зараз релевантні знання й навички з реального світу ІТ. Щоб тут і зараз вони могли всім цим поділитися зі студентами, а не читати методичку 10-річної давнини. Середній досвід роботи наших експертів — 6 років.

Ми не відчували конкуренції з університетами на той час, бо вони нас серйозно не сприймали. Зараз же конкуренція між ВНЗ й IT-школами зросла, особливо зі сторони вишів. Але мене це відверто дуже радує. Адже вони — дуже важлива інституція для країни. І те, що вони роблять зараз потрібні кроки для свого прогресу, важливих змін — це точно правильний рух.

А ще, окрім конкуренції з ВНЗ, бачу іншу сторону — як доповнення одне одного. Ми, наприклад, зараз активно розвиваємо свою ІТ-школу для дітей і підлітків Bookford, щоби молодь могла спробувати різні напрями в IT, а потім, коли їм буде 17, вони вже свідомо обиратимуть свою спеціалізацію (можливо, і в університеті). Це чудово, коли студенти, які проходять курси, потім ідуть до ВНЗ і вже розуміють, що їм потрібно для досягнення успіху. З іншого боку, студенти ВНЗ можуть прийти до нас для покращення своїх практичних навичок. І вже під час навчання у вищі почати працювати над своєю ІТ-спеціальністю. 

— Різні були думки, у тому числі у відомих айтівців, одна з них — те, що, якщо ти навчаєшся у ВНЗ, значить, зможеш стати програмістом. А якщо тільки на курсах, то ти будеш кодером і в тебе не буде загального бачення професії. Наскільки взагалі можна на курсах зробити собі професію не гіршу, ніж закінчуючи ВНЗ?

— Це все залежить від ВНЗ і від професії. Є такий у суспільстві стереотип, що всі розробники мають класно знати математику. 

— Так, 100%.

— Але це ілюзія. Будь-який розробник скаже, що на багатьох спеціальностях математика 10–11 класу абсолютно достатня для того, щоб усе розуміти. Але якщо ти займаєшся складними речами — умовно rocket science, штучним інтелектом, роботою з великими обсягами даних чи розробкою складних алгоритмів — тоді математика справді важлива. Вона дає перевагу й допомагає стати сильним інженером.

Ми радимо нашим студентам: подивися спеціальність, яка тобі цікава, подивись вимоги до цього кандидата й готуйся до цих вимог. Людина може за допомогою курсів скласти собі план того, що вона хоче вивчати, і чи точно їй треба для початку роботи знати всі ці технології, щоб отримати першу професію. 

А вже в процесі роботи можна постійно донавчатися. Тому що всі класні IT-спеціалісти постійно навчаються. Я впевнений, що якщо провести опитування: більшість читає статті, купує додаткові курси тощо.

— Тобто все ж таки можна зробити собі професію й кар'єру в ІТ, просто закінчуючи різні курси, які за потребою ти собі ставиш у план? 

— Переконаний, що не диплом дарує людині успіх у своїй професійній діяльності та кар’єрі. Справжній результат дають внутрішня мотивація, системна робота над собою й уміння застосовувати знання в реальних умовах. Ми живемо в час, коли здатність швидко навчатися й адаптуватися цінується більше, ніж формальна освіта. І це підтверджують історії наших випускників.

Наприклад, Ольга Дівущак, яка має вищу освіту за напрямом логістики, закінчила курси з інтернет-маркетингу, працювала на фрилансі проєктно, а зараз управляє власною Digital-агенцією Digital Paint і є давно успішним маркетологом і викладає в нашій школі. 

Вікторія Терещенко, яка займала позицію Software QA Engineer у Tesla, а зараз працює в компанії TikTok.

Діана Райнова також після ВНЗ пішла навчатись на курс із UI/UX дизайну й уже понад 5 років успішно розвиває цей напрям в одному з найбільших українських ритейлів техніки «Цитрус» 

І це лише кілька прикладів, погодьтеся, усіх випускників не перерахувати. Звичайно, їхній успіх — це особисте досягнення, ми не пов’язуємо безпосередньо з навчанням у нас, але ми дуже радіємо за кожного, хто реалізовує себе в світі ІТ. 

— Як створили Hillel IT School і з чого починали?

— Перша презентація школи відбулася в листопаді 2012 року, а перше заняття відбулося 22 лютого 2013 року. Це було приміщення в одному з бізнес-центрів на 80 квадратних метрів, де були і ресепшн, і клас разом. Ще й без вікон. Пам’ятаю, що яка там погода: чи йде сніг, чи дощ ми дізнавалися тільки тоді, коли виходили на вулицю. Це був старт в Одесі.

— А ви до школи що робили? З яким бекграундом прийшли?

— Колись працював Project Manager в агенції Netpeak. Маю управлінський досвід у сфері виробництва, тоді керував підприємством на близько 100 людей. 

— І ви подумали, що треба запускати свій бізнес?

Було пів року обговорень, щоб я приєднався до цього проєкту. Я був упевнений, що відбуватиметься цифровізація різних галузей економіки. А це значить, що зростатиме й ІТ-галузь, і все більше потрібні будуть люди, які й працюватимуть над усім цим.

— А як шукали перших викладачів?

— Було дуже важливо, щоб люди мали хоча б 3 роки досвіду роботи в галузі. Ми також шукали через знайомих керівників компаній, щоби вони порекомендували хороших спеціалістів.

— А скільки тоді коштував курс?

— Курс із підготовки тестувальника коштував 12 600 гривень у 2014 році. І що найцікавіше: до 2022 року ціна була 13 500 гривень. Тобто за 9 років ціна змінилась буквально на 7%, це навіть не індексація на щорічний рівень інфляції.

До нас приходять і новачки, й ІТ- спеціалісти рівня Middle, Senior, Lead — близько 30–40%. Вони хочуть змінити професію, отримати підвищення чи просто прокачати потрібну навичку — саме це ми вважаємо своїм впливом. 

Зараз, під час війни, звісно, ситуація змінилася, і курс долара вплинув на багато чинників, але однаково ми намагаємося залишити ціни стабільними й значно нижчими, ніж у більшості з колег на ринку.

— Чи була така можливість — підвищити ціни?

Так, до прикладу, у вересні 2021 році люди записувались на березень 2022 року. Звісно, була велика черга, і можна було спокійно підвищити ціни, оскільки попит був високий. Але повторюсь — маємо іншу стратегію. Ми розуміємо, що навіть незначне підвищення ціни може бути серйозним для когось. 

— Як вам вдається утримувати ціни й не втрачати в якості?

Багато залежить від автоматизації процесів. Ми активно впроваджуємо технології для оптимізації як навчального процесу, так і адміністративних функцій. Наприклад, у нашій системі вже є функція моніторингу відгуків студентів, де штучний інтелект автоматично оцінює відгуки та реагує на них. Це дає змогу заощаджувати час наших менеджерів і зменшувати людський фактор, що впливає на якість роботи.

Ще на старті ми розробили свою цілу ERP-систему (називаємо її ТТ), яка об'єднує всі аспекти роботи школи: від навчання до працевлаштування студентів. Це дає змогу нам контролювати всі процеси, автоматизувати завдання й забезпечити зручність як для студентів, так і для наших співробітників.

Постійно вдосконалюємо платформу для навчання Hillel LMS. Серед нового функціоналу: після заняття автоматично створюється зручне та важливе самарі. Воно включає короткий зміст уроку з ключовими темами, автоматичними таймкодами на записаному відеозаняття. Це було б надзвичайно складно робити вручну, адже матеріалу чимало.

— Як би ви оцінили загальний ринок ІТ-навчання в Україні?

— Я оцінюю його обсяг на рівні 2,5–5 мільярдів гривень.  А світовий ринок — це десятки мільярдів доларів. Це базується на моїх внутрішніх підрахунках, враховуючи, що на ринку є як великі компанії, так й індивідуальні викладачі, що проводять курси.

— Є випадки, коли люди організовують курси, але водночас насправді не пропонують якісне навчання. Як можна визначити, чи не маєш справу з таким «псевдокурсом»?

— По-перше, варто звернути увагу на історію компанії. Якщо вона працює давно, це вже хороший сигнал. Окрім того, варто подивитися, що саме обіцяють ці курси. Якщо обіцяють «золоті гори, мільйоні зарплати зі старту та безтурботне життя айтівця» — і все це за кілька тижнів, це вже має насторожити.

По-друге, ніхто не може гарантувати 100% працевлаштування. Успіх у цьому питанні складається з трьох складників: ваші зусилля, якості школи й рішення компанії, яка вас бере. Тому якщо хтось обіцяє таку цифру, це має бути поганим сигналом. Замість обіцянок працевлаштування краще фокусуватися на якості навчання.  

— Як ви зараз шукаєте викладачів?

— Зв’язки. Постійні перевірки та детектор. Жартую, принаймні про останній пункт. 

Окрім відповідних софт- і хард-скілів, наші викладачі мають чинну професійну діяльність у компаніях і досвід роботи не менше 4-х років, вміють пояснювати складні речі простими словами на велику аудиторію тощо. Тому так, рекомендації від інших мають величезне значення. Професійна репутація людини тут знову на вагу золота. 

— А як із зарплатами викладачів?

— Я не буду розголошувати точні цифри. Скажу, що це залежить від напряму, досвіду та кваліфікації викладачів.

Ця диференціація пояснює й складність напрямів, і профільність викладача та його експертність, і слугує в тому числі мотивацією, адже в нас їхня оцінка, яка напряму залежить від успіхів учнів. На найбільш складних довгих напрямах викладач за один курс може заробити ± свою середньостатистичну зарплату в компанії або навіть більше.

— Скільки у вас зараз курсів?

— Ми маємо близько 48 курсів. За минулий рік у нас навчалися близько 11 000 студентів. Близько 30–40% із них — якраз айтівці, які проходять курси підвищення кваліфікації. Ми також маємо корпоративних клієнтів, компанії, які направляють своїх співробітників на навчання. Усього за весь час нашої діяльності у школі пройшли навчання більше ніж 70 000 студентів. І, до речі, ми дійсно ще платимо нашим студентам за навчання.

Для цього створили єдиний в Україні освітній банкінг бонусів, де вони можуть заробляти тисячі грн. Студенти отримують бонуси за успіхи в навчанні, рекомендації друзям тощо — і можуть витратити їх на знижки, перерахувати іншим або навіть вивести на свій банківський рахунок. Загалом ми вже інвестували в цю програму понад 70 мільйонів гривень. Аналогів такому банкінгу немає в ІТ-освіті.

— Якими ви бачите професії майбутнього?

— Зараз ми бачимо, що дані — це нова нафта. Спеціалістів з аналізу даних не вистачає, і конкуренція на ці вакансії менша, ніж в інших сферах. Тому, якщо ви хочете працювати в IT або іншій технічній галузі, важливо звернути увагу на дата-аналітику як перспективний напрям.

AI та інші інструменти, які дають змогу автоматизувати рутинні завдання, змінять кожну сферу: програмне забезпечення, аналіз даних, створення відеоконтенту тощо. Якщо раніше на реалізацію одного відео в нас могло йти два тижні, зараз завдяки AI можна робити до чотирьох відео на тиждень. Продуктивність значно зросла завдяки використанню таких інструментів.

Мені здається, що спеціаліст майбутнього — це людина, яка вдало створює та керує ШІ-асистентами. Однозначно, цей процес трансформації та впровадження ШІ в усі процеси буде гальмувати «людський фактор». Це типово: спершу люди складно сприймають зміни, але потім вони не можуть відмовитись від того, що стало для них зручним.

Ну і знову ж таки подібні трансформації дійсно призводять до того, що щось зникає назавжди, але обов’язково сформується щось нове. Тільки згадайте, Facebook з’явився понад 20 років тому, а Google — ще раніше. Вони явно змінили свого часу й навколишній простір, і професії.

— Але повернімося до вашого досвіду. Які моменти в розвитку вашої компанії були найбільш стресовими? 

— Як би це не звучало, але, мені здається, 2020 рік зробив свого часу нам конкретне щеплення «від тотального стресу». Коли почалася повномасштабна війна — ми відкрили старі документи, де описували кризові дії, і побачили, що 70% з того, що ми робили під час пандемії, ми вже почали впроваджувати з початку війни.

Це був цікавий збіг. У 2019 році ми вирішили відкривати філію у Львові, але потім я зрозумів, що треба готувати платформу для онлайн-навчання. І саме в той час, коли ми почали активну підготовку, оголосили карантин. Ми почали навчання онлайн, як і планували. Це збіглося так, що ми одразу могли застосувати наші плани для онлайн-навчання під час карантину. І це дало нам поштовх для розвитку цієї платформи. Це можна назвати збігом або явним каталізатором, завдяки чому ми змогли навчати 3000–4000 людей одночасно.

Я не знаю, чи треба це писати, але скажу вам. Люди платять нам за передоплатою. І коли війна розпочалася, більшість почали просити повернення коштів. Ми не говорили, що зараз форс-мажорна ситуація, а всім усе повертали. І проблема полягала в тому, що сьогодні віддаєш одну суму, а завтра її треба збільшити в два рази, бо охочих ставало вже більше.

І ми повернули кошти всім, хто звертався. Адже ми розуміли, що ці 5000, 10 000, 15 000 гривень, які клієнт заплатив за навчання, могли вплинути на те, щоб, наприклад, мама з дитиною виїхала з небезпечного місця. І ці кошти могли стати вирішальним чинником для ухвалення цього рішення. 

— Кожен бізнесмен готовий продати свою компанію, якщо отримає офер, який йому підходить. Чи є у вас такий підхід? Чи ви вважаєте, що ваша компанія — це справа вашого життя?

— Я дуже люблю свою IT-школу, звісно, я ставлюся до цього сентиментально. Але це бізнес. Так, якщо буде пропозиція, то, звичайно, все залежить від вартості. До цього ставлюся абсолютно нормально.

— Чи може таке відбутися: з’явиться сильна компанія, яка буде скуповувати різні компанії з ІТ-освіти в Україні. Як думаєте?

— Повномасштабна війна об'єктивно вплинула на це. Якби вона не почалась, то ця консолідація була б. Ось ми, наприклад, до війни спілкувались із приватною школою, щоб купити її. Хотіли б навчати молодь від початкової школи до закінчення. Це була б дуже крута історія, тому що після школи вони б виходили «айтішними монстрами».

Тобто до 17 років вже мали б фундаментальну базу та чітки прокачені навички, і це був би спосіб не лише вдало увіватись у світ ІТ, а конкретно його розривати — від всіх шаблонів, рамок і з потрібними перевагами. Саме тому цього року відкрили ІТ-школу для дітей і підлітків Bookford. Це був логічний крок масштабування нашого дитячого напряму, який був на базі Hillel IT School понад 7 років. 

— Якщо раптом сталося б так, що ви продаєте бізнес, чим би ви займалися тоді? У вас є якісь альтернативні сценарії?

— Я б зайнявся будівництвом. Мені це завжди подобалось, і ми завжди щось будували. Щороку ми щось ремонтували та переробляли у своїх школах-філіях. Крім того, мене цікавить банківський сектор, особливо з погляду технологій.