Колишній головнокомандувач армії США в Європі Бен Ходжес передбачив на LinkedIn цього тижня, що хвиля війни в Україні почне змінюватися не на користь москві в липні, і російські сили «розриватимуться» у міру наростання тактичних проблем. Видання Forbes.com, з’ясувало, чому може настати переломний момент. Ось переклад цієї статті
Отже, Генерал Ходжес — не єдиний спостерігач, який очікує погіршення ефективності дій росії на полі бою. Після того, як її початкові набіги на країну зупинилися, росія перемістила фокус на східні Донецьку та Луганську області й почала сильніше покладатися на артилерію, щоб перемогти українські сили.
Масований артилерійський вогонь довгий час був центральною ознакою російської військової агресії. Він дозволяє руйнівні напади на сили оборони, піддаючи ризику менше російських військ. Українські військові також звернулися до артилерії, але у них закінчуються боєприпаси для гармат радянських часів, а артилерія, надана країнами НАТО, має обмежену дальність дії.
Ракетні удари, нанесені останніми днями російськими бомбардувальниками за сотні миль, є проблемою, на яку Київ не має адекватної реакції. Але неможливо окупувати та утримувати територію за допомогою крилатих ракет; саме артилерія і бронетехніка вирішуватимуть, хто контролює Україну.
То чому такі експерти, як Ходжес, впевнені, що хід війни зміниться? Одним із ключових факторів є рішення адміністрації Байдена ввести в бій ракетну систему високої мобільності армії США HIMARS.
31 травня Білий дім повідомив, що відправляє в Україну чотири ракетні установки, встановлені на вантажівках, а тепер оголосив, що відправляються ще чотири. З цього моменту кількість, ймовірно, збільшиться, забезпечуючи українські сили надточною системою ударів, здатною вражати віддалені цілі на відстані до 50 миль.
Це більш ніж вдвічі більше за дальність гаубиць, які постачаються з США та європейських країн НАТО. Київ втратив мало часу на запуск HIMARS — перші пускові установки були розгорнуті 25 червня. Кілька російських командних пунктів були знищені в районах, які раніше, як вважалося, були розташовані позаду лінії фронту.
Очевидно, що є багато факторів, які потенційно можуть сприяти майбутнім російським військовим програшам, від живої сили до техніки, до морального духу. Але HIMARS забезпечує можливості, яких раніше не вистачало в українському арсеналі.
Система не просто має більший діапазон, вона надзвичайно точна. Координати передаються через безпечний канал передачі даних на бортовий комп’ютер, який наводить на пускову установку всього за 16 секунд. У конфігурації, яку отримують українці, кожна пускова установка має шість ракет, які можуть бути випущені окремо або по декілька пострілів, залежно від характеру передбачуваних цілей.
Система була розроблена для атаки високоцінних тактичних цілей, таких як об’єкти протиповітряної оборони, артилерійські точки та склади постачання. Кожна з керованих ракет має 200-фунтову боєголовку, здатну знищити будь-які російські активи, які зараз розміщені в країні.
Команда Байдена вирішила не постачати варіант HIMARS, який може стріляти більшою ракетою по цілях на відстані до 180 миль, частково тому, що це вважається занадто великою загрозою для активів у росії. Уряд України пообіцяв, що ракети меншої дальності HIMARS, які вона отримує, не будуть використовуватися для нападу на цілі по інший бік кордону.
Іншою важливою особливістю HIMARS є той факт, що він встановлюється на вантажівку і дуже мобільний. Це дозволяє пусковим установкам оптимально розташовуватись для ураження конкретних цілей, а потім віддалятися, перш ніж ворожі війська зможуть простежити траєкторію ракет до точки їх походження.
Таким чином, HIMARS дуже живучий, що має велике значення в тому, що виглядає як можливість ведення довготривалої війни на виснаження. Він також міцний. На вебсайті головного постачальника Lockheed Martin зазначено, що надійність системи оцінюється на рівні понад 98%.
Таким чином, адміністрація Байдена постачає Києву зброю, яка поєднує в собі точність, стійкість і надійність, необхідні для того, щоб зрівнятися або перевершити подібні системи, якими керують російські сухопутні війська.
Єдине питання, яке залишилося вирішити, — скільки систем HIMARS в кінцевому підсумку отримають українські війська. На сьогодні в плані вісім. Коли Румунія придбала систему HIMARS у 2017 році, вона запросила 54 одиниці, що, здається, набагато ближче до того, що насправді потрібно Україні в її нинішніх умовах.
Міністерство оборони сусідньої Польщі висловило зацікавленість у потенційному придбанні сотень пускових установок.
Тож відправлення лише восьми пускових установок до країни, якій загрожує вторгненням значно більша військова сила, навряд чи здається достатнім. Адміністрація Байдена намагалася зміцнити безпеку Києва, щоб не допустити перемоги росії, не будучи надмірно провокаційною. Зрештою, росія є великою ядерною державою, яка включає зброю масового знищення у свою військову доктрину для боротьби з регіональними загрозами.
Однак, оскільки вона вже допустила майже всі помилки, які можна уявити у своїй помилковій українській кампанії, прибуття набагато більшої кількості підрозділів HIMARS в Україну, ніж очікувалося зараз, може мати протилежний ефект провокації — переконає Москву, що вона не може отримати перемогу у звичайних наземних військових діях проти захисників.
Навіть за відсутності HIMARS росія зазнала серйозних втрат на полі бою — людей і техніки. Бен Ходжес — один із багатьох експертів, які вважають, що москва не зможе продовжити нинішній темп військових операцій.
Тепер, коли HIMARS показує, що може зробити для зміни балансу сил у Донецьку та Луганську, оголошення про те, що ще багато таких систем прямують до зони бойових дій, може змусити володимира путіна переосмислити військову катастрофу, до якої він потрапив.
Lockheed Martin зібрав понад 500 одиниць HIMARS на своєму заводі в Камдені, штат Арканзас, тому немає дефіциту систем, які можуть бути поставлені в Україну, якщо адміністрація вирішить, що хоче надіслати більш потужний сигнал.
