Минуло вже понад 18 місяців відкол Європейський Союз оголосив про намір створити власну мережу супутників, подібну до Starlink. Попри те, що російське вторгнення в Україну показало цінність супутникового інтернету, проєкт і досі «буксує» на місці.
Минуло вже понад 18 місяців відкол Європейський Союз оголосив про намір створити власну мережу супутників, подібну до Starlink. Попри те, що російське вторгнення в Україну показало цінність супутникового інтернету, проєкт і досі «буксує» на місці.
За цей час з’явилася єдина пропозиція від консорціуму міжнародних компаній, до якого входять Airbus Defence and Space і Thales Alenia Space. Компанії мають побудувати, запустити й розгорнути мережу з кількох сотень супутників, яка має стати європейською відповіддю на супутниковий інтернет-сервіс Starlink компанії SpaceX для забезпечення зв’язку і безпечного спілкування, до 2027 року. Про це пише Ars Technica.
Однак нещодавно Європейська комісія відклала підписання контракту з цим консорціумом із березня на невизначену дату. У квітні єврокомісар із питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретон заявив: «Є незалежний комітет, що працює над процесом оцінки. Робота ведеться надзвичайно серйозно». Він не сказав, коли ця робота завершиться.
Новий звіт у німецькому виданні Handelsblatt надає інформацію про деякі ймовірні причини затримки. У звіті зазначається, що кошторис витрат на супутникову систему взаємозв’язку і безпеки (IRIS²) подвоївся з початкової оцінки в 6 мільярдів євро до 12 мільярдів. Крім того, проєкт викриває давні розбіжності між Німеччиною і Францією в питаннях європейської космічної політики.
У звіті цитується лист, написаний федеральним міністром економіки й кліматичних дій Німеччини Робертом Хабеком Тьєррі Бретону в березні. У своєму листі Хабек закликав Бретона не ухвалювати «поспішних рішень» щодо проєкту і заявив, що планування має бути перезавантажене.
Хабек не ставив під сумнів необхідність незалежної комунікаційної мережі. Війна в Україні справила глибоке враження на європейців, і вони побачили цінність безпечного супутникового інтернету. Складність полягає в тому, як до нього дістатися. Європа не має ракети багаторазового використання на кшталт Falcon 9 компанії SpaceX, а також можливості швидко створювати сотні складних супутників.
Європейська комісія та Європейське космічне агентство спільно інвестують у проєкт з розвитку цих можливостей. Однак сузір’я IRIS² планується як державно-приватне партнерство, коли космічні компанії також інвестують у проєкт і згодом отримують прибуток від продажу послуг зв’язку.
Проблема полягає в тому, що основні гравці, такі як Airbus і Arianespace, не звикли працювати в космічних проєктах у такий спосіб. Зазвичай вони отримують державні контракти на надання послуг, а не інвестують значні суми власного капіталу.
Конкуренція між Францією та Німеччиною у сфері космічних польотів, попри те, що обидві країни є провідними членами Європейського Союзу, триває вже давно. Одним із прикладів є ракета Ariane 6, нова ракета-носій континенту. Її розробка стала результатом компромісу, згідно з яким Франція відповідала за перший ступінь ракети, а Німеччина — за розгінний блок.
В останні роки обидві країни прагнули створити середовище, в якому нові космічні компанії могли б розвиватися і процвітати. Ще одним джерелом напруженості в розробці сузір’я IRIS² є те, що до третини вартості контракту мали отримати менші космічні компанії, а не головні підрядники. Однак це виглядає дедалі менш імовірним.
