Шлях «Інтертелекому». Придністров’я — Одеса — Київ — Одеса. Що потім?

Бенефіс Акулова

2008 рік. Лютий. Генеральний директор стрімко зростаючого стільникового оператора з Одеси Борис Акулов проводить презентацію в столичному готелі «Прем'єр-Палац». Регіональна компанія «Інтертелеком» вийшла в Київ і претендує на загальнонаціональний рівень.

Серед журналістів відчувається явний інтерес до спікера. Із залу — питання за питанням.

І більш за все цікавить: звідки гроші, щоб змагатися з «Київстар» і «МТС Україна» (зараз це Vodafone Ukraine)?

Як тоді з’ясувалося, інвестори «Інтертелекому» — непублічні люди. Це засновники групи компаній «Шериф» з Придністров’я Віктор Гушан і Ілля Казмали.

У Придністров'ї у них була монополія. «Шериф» — це зменшена модель СКМ Ріната Ахметова. В регіоні вони контролювали дуже широкий спектр бізнесів: від заправок та супермаркетів до телеканалу і футбольного клубу. Була власна телеком-мережа, побудована за стандартом зв’язку CDMA.

Придністровська імперія генерувала більше грошей, ніж могла витратити в регіоні. Тому її засновники почали експансію в Україну. Інженера-електронщика Бориса Акулова для цього завдання Гушан і Казмали вибрали не випадково. У Придністров'ї він був політичним і державним діячем. Зокрема, з 2000 по 2002 — міністром інформації та телекомунікацій.

Отже, в 2007 році, коли «Інтертелеком» вийшов до Києва, це був дуже грошовий бізнес. Кожен клієнт компанії в місяць витрачав в середньому $17,5. Це в п’ять разів більше, ніж середній чек за мобільний зв’язок в Україні зараз.

А як все починалося?

Інтертелеком» запустився в 2001 році, а саме підприємство зареєстроване ще в 1998. Тоді ж, коли і його сестринська компанія «Інтердністрком». Стандарт зв’язку український бізнес вибрав такий же — CDMA. У 2000 році американською Lucent (раніше — підрозділ AT&T) вдалося сертифікувати в Україні обладнання для мереж CDMA. І регіональні компанії його охоче купували, хоча для загальнонаціональних мереж це було нетипово. Найбільше грошей інвесторів на той момент заходило в інший стандарт зв’язку — GSM-проєкти, такі як UMC, «Київстар», «Голден Телеком».

Щоб уникнути конфлікту з операторами GSM-мереж, держоргани дозволили в стандарті CDMA використовувати тільки стаціонарні бездротові телефони. Виникла ніша «міського бездротового оператора».

Ставка зіграла

Втім, як з’ясувалося згодом, спочатку обраний стандарт зв’язку послужив явною перевагою. У CDMA-мережі можна було розгортати технологію EV-DO, що дозволяло прискорити передачу даних. На тлі того, що в Україні з політичних мотивів аж до 2015 року великим гравцям не видавалися 3G (UMTS) — ліцензії, прискорений стандарт зв’язку «Інтертелекому» дозволяв конкурувати з гігантами. Особливо в епоху USB-модемів, які підключалися до ноутбуків і стаціонарних комп’ютерів. Для забезпечення Інтернетом мати щось трохи більш швидке, ніж EDGE, було актуально.

Хоча вибір CDMA пізніше приніс з собою і проблему. У 2007 році в Каліфорнії був представлений перший iPhone. І почалася епоха смартфонів. В Україну завозилися переважно GSM-смартфони з підтримкою UMTS. Сідіемейних розумних пристроїв на той час — мінімум. В основному вони йшли зі Штатів дрібними неофіційними партіями.

Проте, тривалий час мережа передачі даних «Інтертелекому» була явним козирем в рукаві Акулова. Ще одна перевага: оператор видавав абонентам прямі міські номери з регіональним кодом, і їх можна було використовувати в національній мережі. Компанія продавала це рішення як «домашній телефон з собою». Такої опції не було у великих GSM-компаній.

Злиття як поглинання

До кінця першого десятиліття в мережі «Інтертелекому» налічувалося 0,5 млн абонентів. До кінця 2012 — 1 мільйон. Такому стрімкому зростанню сприяло поглинання досить великого гравця — CDMA Ukraine, який обслуговував 373 тисячі абонентів. Потрібно сказати, що поглинання конкурента було частково схоже на злиття, адже в структурі акціонерів компанії з’явилися представники групи «Континіум», колишнього власника CDMA Ukraine. Вони перебували там деякий час.

У 2015 році луцький власник бізнес-групи впав з коня, отримав черепно-мозкову травму і помер. Вплив «Континіуму» на ринку ослаб. І в «Інтертелекомі» його інтерес вже неможливо було розгледіти. Він розчинився.

Майже кінець

У 2016 році, на піку свого розвитку, «Інтертелеком» мало назавжди не втратил мережу з 1,5 мільйонами абонентів на борту. В одеській компанії співробітники СБУ провели слідчі заходи, бо оператора підозрювали у сприянні російським спецслужбам (нібито «Інтертелеком» допомагав ФСБ і ГРУ РФ прослуховувати українських абонентів). Силовики тоді вилучили важливе комутаційне обладнання, що призвело до значних перебоїв у роботі мережі по всій країні. Правда, компанії вдалося досить оперативно відновитися.

Ходили чутки, що беззмінному главі компанії Борису Акулову довелося після інциденту пожити деякий час у Придністров'ї. Однак згодом все вляглося.

Програш в технологічних перегонах

Мабуть, головний удар оператор отримав від ринку. У 2015 році велика трійка — «Київстар», «МТС Україна» і lifecell — нарешті, отримали 3G-ліцензії. Мережі будувалися дуже швидко, а тарифи на мобільний Інтернет падали.

На той час ринок сильно постраждав від демпінгових воєн, а середній чек на місяць становив лише $ 2. На цьому ж ринку доводилося конкурувати і «Інтертелекому». У нього вже не було козирів в рукаві, а сам стандарт остаточно пішов в нішу. Від технології почали відмовлятися оператори в Америці на користь більш швидкісного і сучасного LTE (Long Term Evolution).

Національна комісія почала готувати новий тендер — на 4G. Для «Інтертелекому» участь в ньому або неучасть було доленосною. Якщо з мережами третього покоління компанії хоч якось вдавалося конкурувати, то ще більш швидкісний 4G — явний початок кінця. На перших порах рятувало те, що у 3G-мереж «великої трійки» не було спочатку широкого покриття. Але до 2018 року, напередодні нового тендера, вони покривали вже більшу частину території, де живуть українці.

2018 рік. 4G тендер відбувся. Перемогли всі ті ж: «Київстар», Vodafone, lifecell. «Інтертелеком» так і не з’явився.

Ще один шанс

У 2019 найбільший CDMA-оператор в Україні отримав останній шанс. «Велика трійка» робить запит на ще одну порцію частот — в діапазоні 800-900 МГц. Але щоб отримати суцільні смуги, потрібно зробити обмін спектром з «Інтертелекомом». Інакше ніяк. Починаються тривалі переговори про те, на яких умовах чотири компанії отримають нові ліцензії. Для одеської компанії — це можливість отримати 4G на рівних.

Початок 2020 ого. Переговори завершені успішно. Четвірка гравців отримує ліцензії. Але їх ще належить оплатити. Це робить велика трійка. Але цього не робить «Інтертелеком». Йому необхідно було до 10 березня 2020 сплатити близько 195 млн грн, однак через брак фінансування оператор умови не виконав. Йому так і не вдалося знайти інвестора на проєкт.

Телеком-регулятор дає відстрочки. Але нічого не відбувається. Влітку 2020 частоти переходять у власність держави. Починаються суди. Але на початку 2021 компанія відкликає позов. Конфлікт виглядає вичерпаним.

І що ж далі?

Компанія швидкими темпами починає перетворюватися з національного гравця на регіонального. З осені 2020 вона припиняє надання послуг у Львівській, Волинській, Тернопільській, Рівненській, Донецькій, Луганській, Івано-Франківській, Закарпатській та Чернівецькій областях.

З першого травня «під ніж» пішли Запорізька і Дніпропетровська області.

Щоб абоненти місцевого зв’язку, які використовують CDMA для домашніх телефонів, не залишилися без сервісу, їх переводять на мережу «Укртелекому».

За словами директора департаменту зі зв’язків з громадськістю та зовнішніх комунікацій «Укртелекому» Михайла Шуранова, вони очікують перемикання до 30 тисяч клієнтів.

А з першого липня 2021 компанія повинна була відключити мережу в регіонах, що залишилися: у Вінницькій, Житомирській, Київській та місті Києві, Кіровоградській, Миколаївській, Полтавській, Сумській, Харківській, Хмельницькій, Черкаській та Чернігівській областях.

Радіомережа мала зберегтися тільки в Одесі і області.

Але не все так однозначно. Користувачі на початку липня почали помічати, що мережа подає ознаки життя.

Редакції dev.ua вдалося зв’язатися з представником інвестора «Інтертелекому» Ігорем Карасьовим. Той пояснив, що в регіонах збережеться мінімальна кількість об'єктів для підтримки сервісів — уздовж транспортних магістралей, а також у великих населених пунктах.

Але основна стратегія, за його словами, полягає в тому, «щоб закрити радіомережу CDMA (за винятком Одеси і області) та продовжити обслуговування голосової абонентської бази за засобами технології SIP». Тобто, оператор дивиться в бік Інтернет-телефонії з мінімальним вмістом радіомережі.

Чи буде «Інтертелеком» проданий?

Ігор Карасьов відповідає на це питання так: «Ми реалісти, і час для цього зараз не найвідповідніший».

У компанії, за словами представника інвестора, залишається більше 120 тисяч абонентів в обслуговуванні. З ними оператор спробує «піти в digital market».

Що стосується самого стандарту CDMA, то жити йому залишилося недовго. Великі гравці закривають проекти. Зокрема, американський оператор Verizon затвердив остаточну дату відключення своєї мережі CDMA — 31 грудня 2022 року.

Це означає, що не буде проводитися нове обладнання, а потім, через деякий час, і підтримка старого припиниться.

CDMA приречений. Але чи приречений «Інтертелеком»?