Solution Architect Сергій Бабіч запитав у своїх підписників у LinkedIn і Telegram, якій освіті айтівці довіряють більше: ІТ-курсам чи державним ВНЗ. Проаналізувавши понад 100 коментарів, обрали головні тези та найцікавіші думки.
Solution Architect Сергій Бабіч запитав у своїх підписників у LinkedIn і Telegram, якій освіті айтівці довіряють більше: ІТ-курсам чи державним ВНЗ. Проаналізувавши понад 100 коментарів, обрали головні тези та найцікавіші думки.
— Нема сенсу витрачати 4–6 років в університеті на те, що можна вивчити у два рази швидше.
— Часто люди після університету вчаться на IT курсах, тому що там актуальніша програма.
— Державна освіта надає непогану базу.
— Жоден із варіантів не дає 100% релевантних знань.
— Багато залежить від викладачів.
— Самоосвіта — це важливо.
— Головне мати бажання та мету.
Державна технічна освіта наразі в нас, на мою думку, просто жахлива:
1. Програма застаріла.
2. Застарілі викладачі, яких вже давно нудить від програми, яку вони викладають, і від студентів, яким це все не цікаво.
3. Дуже багато «води», різних гуманітарних предметів і загально технічних предметів, які ні коли в житті не знадобляться. Досі з жахом згадую різні предмети на кшталт гідро, газо, аеро динаміки. Просто марнування часу.
4. Застаріла система оцінювання, в якій дійсно добре навчається той, хто вміє добре списувати, а не той, хто хоч щось намагається вивчити.
5. Застаріла система задиктовування лекцій. Дуже важко сприймати інформацію, коли єдине про що ти можеш думати, це як ти задовбався писати.
«Там в універі реальне програмування дуже часто десь з курсу починається. А до цього — купа теорії, яку вони після випуску забувають, бо вона їм частіше за все непотрібна в роботі.
Бо реальна робота, це пошук якихось рішень для бізнесу, продукти власні, ігри якісь. Це все, зазвичай, не потребує якоїсь глибокої кваліфікації. Пишеться на мовах, в яких навіть немає ручного розподілу пам’яті.
Більшість програмістів робить саме те, чому вчать на якісних курсах. Усього іншому вчаться на роботі. Але академічні знання — частіше за все не використовуються.
Я з купою людей спілкувався, які після 5 років навчання йшли на позиції джунів та трейні за $300–500. У той час, як випускники курсів, хай 6–12 місяців (бо 3 — це щось нереальний термін) йдуть… на ту саму зп :) Хто з них раніше збудує кар'єру в іт?
Є ще нюанс. Я хоч і не так довго в індустрії, але побував на багатьох співбесідах, коли шукав роботу. Вгадайте, скільки разів в мене запитали, чи є в мене диплом програміста».
«Раніше я був дуже скептичний до державної ІТ освіти, але зараз навчаюсь на бакалавраті Луцької політехніки.
Я чесно в захваті кількістю годин на предмет, отже, що можу сказати: у студента 4–5 пар на день і 6 предметів на семестр, предмети повторюються 2–4 рази на тиждень.
Якщо казати з точки зору технології, то до прикладу, у нас 2 семестри іде платформа .Net C#, до цього також додається 2 семестри робота з базами даних SQL & NoSQL, безпекою БД і один семестр був Flatter, а зараз семестр іде Kotlin….
І якби уже маючи певний досвід роботи, я можу сказати, що після універу люди в цілому зараз виходять хорошими джунами. Які саме не прив’язані до технології та вміють гарно підлаштовуватись і розбиратись в синтаксисі. Мої одногрупники, котрим по 19 років (мені 34), вже влаштовуються на роботу програмістами. І працюють за спеціальністю. Тож, як мінімум по програмуванню зараз університет дає таку базу, що будь-які курси ідуть курити в сторонці, і це я думаю пов’язано саме з кількістю годин навчання і з тим що зараз в універах викладачі — люди, котрі працюють в цій сфері та хочуть дійсно навчити».
«Я думаю тут не у варіантах справа, а про довіру тим, хто закладатиме основу. Спробувавши обидва варіанти, зробив висновок, що без профільного ВНЗ, девелопер буде трохи урізаною версією — особиста думка».
«Я зустрічав непристойно мало людей, в яких вистачає самодисципліни на опанування дійсно фундаментальних знань, які структуровано подає універ. Як на мене, ці знання, це те, що відрізняє просто розробника від хорошого розробника. Ти будеш чудово грести на галері з самоосвітою або курсами, але рано чи пізно впрешся в стелю відсутності тої самої бази».
«Одне іншого доповнює, як мені здається. Універ дає базу, фундамент, яка знадобиться потім, не одразу. Курси на початку можуть більше профіту дати, щоб швидше піти формошльопити на роботу, але з часом так чи інакше прийдеш до того що потрібно заглиблюватись в знаннях, а без бази яку дають в універі це буде досить складно зробити».
«Я пройшла і те, і те.
Державна освіта дала гарну базу (CS, вміння домовлятися з людьми і вирішувати проблеми, писати код в зошиті і дебажити в голові, дізнатися про різні технології та професії, спробувати всього хоч трошки.
IT курси (безплатні, але з відбором) дали вузькі знання саме моєї області.
Тому стосовно довіри все залежить від мети: отримати знання з певної області — гарні курси; але мені було б важко без бази, яка була в держ. закладі».
«У мене був даблкіл, я ходив на ІТ-курси від державного ІТ ВНЗ. Коротше, досвід так собі, до кінця курсу дожив тільки я та одна дівчина. На останнє заняття, коли я прийшов, я трохи запізнився, в аудиторії на той момент був наш лектор (аля доктор наук якоїсь ІТ двіжухи) і дівчина. При цьому лектор підійшов буквально помацати дівчину, коли я зайшов, він був не дуже задоволений тим, що хтось порушив їх уан-он-уан».
