Увійти в IT — Упевнені, що все знаєте про VPN? Почитайте наш розбір (там багато корисного)!

Як американський IT-фахівець українського походження потрапив до ЗСУ. Розповідь бабусі про онука-айтішника

Один директор та він же співробітник комп’ютерної фірми, яка займається адмініструванням та налагодженням комп’ютерних мереж, громадянин Америки, живе в Каліфорнії вже 15 років. З початку війни він прагнув захищати Україну на передовій зі зброєю в руках. У нього далеко не відразу вдалося потрапити до лав ЗСУ, для громадян інших країн це дуже складно, але тепер він там. Його бабуся розповіла журналісту dev.ua, який шлях йому довелося пройти.

Двоє вчителів з Миколаєва, чоловік і дружина похилого віку, рятуючись від війни, наприкінці березня виїхали з Миколаєва. Тепер живуть у нідерландській в’язниці у місті Бреда, яка перероблена під гуртожиток для тимчасових переселенців, та чекають, коли можна буде повернутись додому. Вони мають п’ятеро дітей і вже тринадцять онуків. Один з онуків і є наш герой.

На її прохання та з метою безпеки ім’я героя ми змінили. Імена бабусі та дідуся вони також просять залишити в таємниці. Далі пряме мовлення бабусі.

Залишити коментар
Як американський IT-фахівець українського походження потрапив до ЗСУ. Розповідь бабусі про онука-айтішника

Один директор та він же співробітник комп’ютерної фірми, яка займається адмініструванням та налагодженням комп’ютерних мереж, громадянин Америки, живе в Каліфорнії вже 15 років. З початку війни він прагнув захищати Україну на передовій зі зброєю в руках. У нього далеко не відразу вдалося потрапити до лав ЗСУ, для громадян інших країн це дуже складно, але тепер він там. Його бабуся розповіла журналісту dev.ua, який шлях йому довелося пройти.

Двоє вчителів з Миколаєва, чоловік і дружина похилого віку, рятуючись від війни, наприкінці березня виїхали з Миколаєва. Тепер живуть у нідерландській в’язниці у місті Бреда, яка перероблена під гуртожиток для тимчасових переселенців, та чекають, коли можна буде повернутись додому. Вони мають п’ятеро дітей і вже тринадцять онуків. Один з онуків і є наш герой.

На її прохання та з метою безпеки ім’я героя ми змінили. Імена бабусі та дідуся вони також просять залишити в таємниці. Далі пряме мовлення бабусі.

Американський українець між службою та технологіями

Взагалі Володя народився в Україні та в Миколаєві здобув освіту у початковій школі. А потім його батьки побували в Америці, оформили green card у США та поїхали туди усією родиною. Тоді йому було трохи більше ніж 10 років. У Каліфорнії він з відзнакою закінчив школу та освоїв курси комп’ютерних технологій. Після двомісячної практики в рамках цих курсів диплом про їх закінчення вже дозволяв йому працювати.

Розвідний міст у Миколаєві (фото Andrey Dronov Facebook)

Але Володя вже тоді хотів навчатися військової справи. Подавши документи до кількох вишів, він отримав запрошення на навчання. І тут його запросили на роботу за комп’ютерною спеціальністю.

«Я хочу отримувати свої власні зароблені гроші та допомагати своїй дівчині та сім'ї», — сказав мені Володя, не пішов у ВНЗ, а почав працювати.

Там він разом з іншими хлопцями проводив та налагоджував усі телекомунікаційні мережі у приміщенні.

Каліфорнія (Сакраменто) (фото wikipedia)

«Ми починали від проведення проводки й закінчували налагодженням усіх видів комп’ютерного обладнання для різних бізнесів і підприємств», — розповідав Володя. Далі він казав, що спеціалісти його фірми вже проводили роботи з технічного обслуговування встановленого обладнання.

Займаючись налагодженням комп’ютерних мереж, Володя не залишав свого інтересу до військової справи. Займався стріляниною та спортом, цікавився зброєю, розглядав можливості піти у ВНЗ, щоби все-таки піти в армію, але вже молодшим офіцером. Так, у перспективі було більше можливостей здійснити його плани. Він завжди хотів допомагати людям і повноцінно реалізуватися у військах, зайнятих рятувальними операціями.

Як там EVO після двох місяців війни? Дивіться тизер нового відео, де Максим Мельник розповідає про алабаїв на полях та що таке перемога

Напередодні війни

Володя завжди мріяв повернутися до України. Сюди він часто прилітав до нас із дідусем та бабусею, які його обожнюють, двоюрідним братам та друзям. Він завжди говорив — я прилітаю додому.

30 грудня 2021 року він із середнім із двох своїх молодших братів прилетів з Америки в черговий раз у гості до Миколаєва.

Тоді ще перед Новим Роком обидва брати сказали: «Бабусю, ми точно знаємо, що буде війна».

Звичайно, ніхто з нас тоді їм не повірив.

Обидва брати орендували квартиру в центрі Миколаєва, щоб не обтяжувати бабусю з дідусем, і насолоджувалися вільним життям. Зворотні квитки обидва брати мали на 12 лютого. Але відльоту завадив коронавірус, дату від'їзду перенесли на 1 березня. 30 березня в обох братів закінчувався тримісячний термін перебування в Україні як американських громадян.

Миколаїв після російських обстрілів (фото nikvesti)

Водночас у дідуся почалися проблеми зі здоров’ям. 23 лютого йому зробили онкологічну операцію, і я чекала ранку, щоб поїхати до нього в госпіталь.

О 6 ранку 24 лютого відчиняються двері і обидва брати заходять зі словами: «Бабуся, війна. Дивись, ось уже бомбардують, ми ледве дісталися».

«Варта»

Вже наступного дня Володя пішов зі своїми знайомими хлопцями шукати можливості діяти. У військкоматі йому відмовили, мотивуючи це тим, що він є громадянином Америки, і вони не мають права брати його на службу, побоюючись міжнародних конфліктів. У Теробороні на нього чекала та сама відповідь з тієї ж причини.

Зруйнована будівля ОДА у Миколаєві (фото «Українська правда»)

Тоді, разом з іншими миколаївськими активістами, Володя пішов робити коктейлі Молотова в Будинку офіцерів. У нас на дачі був паркан із пляшок, всі їх він зібрав і забрав.

Серед цих активістів виявилися люди, які свого часу служили у спецзагонах, але зараз за віком (наймолодшому було 56 років), не могли приєднатися до лав ЗСУ. Так вони створили «Варту» — неофіційну організацію, яка поєднувала різних людей, які мали бойовий досвід. (Примітка редакції — створення «Миколаївської муніципальної варти» для захисту від мародерів та патрулювання вулиць затвердив розпорядженням заходів Миколаєва Віталій Кім).

Миколаївська муніципальна варта (фото «Інше ТВ»)

Організатори прийняли Володю до «Варти». Там він був і айтішником, і перекладачем, і бійцем, і постачальником. Адже спочатку у них не було нічого, все екіпірування доводилося добувати самим. Лише згодом їх визнали третьою силою, і закріпили за ними обов’язки добувати та розвозити гуманітарну допомогу, їжу та медпрепарати військовим постам. Крім того, вони вивозили поранених з гарячих точок міста та області. Пізніше до «Варти» почали приєднуватись і молоді хлопці, зокрема й американці, які служили в Афгані, яких не взяли до тероборони.

Муніципальна варта Миколаєва (фото novosti-n)

Вимушене повернення до Америки

Обох братів, як громадян Америки, уряд тієї країни закликав повернутися до війни й у перші дні, гарантуючи їм виїзд та безпеку. Але вони свідомо лишилися в Україні.

Володя казав: «Бабусю, ми знали, що так буде. Ми їхали боротися за незалежність своєї країни».

Молодшого брата він відправив під приводом допомоги з покупкою екіпіровки та логістикою.

А сам Володя виїхав лише вимушено, бо закінчився термін його тримісячного перебування в Україні як громадянина Америки. І навіть під час воєнного стану цей закон не скасували. Але їхав Володя з наміром зібрати там екіпірування та турнікети для бійців «Варти» і повернутися.

Частина ракети «Точка-У» після удару по вокзалу в Краматорську (фото Seth Sidney BerryZUMA Wire)

Дорога вийшла довга через часті обстріли й введені комендантські години. З Миколаєва до Одеси Володя потрапив напередодні дводенної комендантської години 8 квітня, пов’язаної з ракетним обстрілом у Краматорську.

Я запитала: «Де ж ти ночуватимеш, і як?», а він каже: «Бабусю, не хвилюйся, я в друга, у нас тут вода і пачка чіпсів, не пропадемо».

Лише 10 квітня Володя перетнув кордон із Польщею, і через Варшаву полетів до мами та братів до Америки.

Піти не можна повернутися

Коли наш американський українець дістався Каліфорнії, то на нього вже чекало куплене братом екіпірування: 8 бронежилетів, 8 приладів нічного бачення і дві валізи медпрепаратів і турнікетів. Все для друзів із «Варти».

Ще в дорозі він розглядав варіанти повернення. І не у «Варту», а на передову, щоби зі зброєю в руках захищати Україну, куди він так прагнув.

Служити в Міжнародному легіоні він не хотів, тому що бійців звідти залучали лише як інструкторів або парамедиків, але не як бойові одиниці.

Міжнародний легіон Тероборони України (фото news.obozrevatel)

Напередодні він писав: «Бабуся, вони чекають на мене, ми (він і вісім його товаришів з «Варти») вступаємо під командування генерала під Херсоном. Я призначений командиром загону.

Мамі він при цьому збрехав, що повернеться в Україну потім лише на два тижні, щоб віддати гуманітарну допомогу та екіпірування, щоб вона не хвилювалася.

15 квітня, коли Володя вже дістався додому до Каліфорнії, він відразу почав збиратися у зворотний шлях в Україну. Але спочатку йому потрібно було допомогти своїм американським товаришам із «Варти».

«Бабусю, нам треба вирішити питання з похороном. Ми ж усі розуміємо, що нас можуть убити», — ось так він мені написав.

Дорога назад до Миколаєва зайняла майже тиждень.

Херсонська міська рада (фото wikipedia)

Після повернення Володя підписав контракт із ЗСУ без оплати, але на умовах, що будь-якої миті він може його розірвати.

22 травня Володі має день народження, але він сказав: «Я відзначу свій день народження, коли прапор моєї України буде над будівлею Херсонської облради».

Читайте головні ІТ-новини країни у нашому Telegram
Читайте головні ІТ-новини країни у нашому Telegram
По темі
Читайте головні ІТ-новини країни у нашому Telegram
Олександра Гонтар про жарти, YouTube-канали та меми під час війни

В гостях у TSKC сценаристка «Телебачення Торонто»

Читайте також
ІТ – єдина галузь бізнесу, що зросла у 2022 році. Дослідження
ІТ – єдина галузь бізнесу, що зросла у 2022 році. Дослідження
ІТ – єдина галузь бізнесу, що зросла у 2022 році. Дослідження
У Генштабі підтвердили, що військовозобов’язані чоловіки зможуть виїжджати за межі області лише з дозволу військкомату
У Генштабі підтвердили, що військовозобов’язані чоловіки зможуть виїжджати за межі області лише з дозволу військкомату
У Генштабі підтвердили, що військовозобов’язані чоловіки зможуть виїжджати за межі області лише з дозволу військкомату
Працює при -40 і +45. Одесити створили для ЗСУ бойову машину з унікальними характеристиками
Працює при -40 і +45. Одесити створили для ЗСУ бойову машину з унікальними характеристиками
Працює при -40 і +45. Одесити створили для ЗСУ бойову машину з унікальними характеристиками
Наприкінці червня стало відомо, що Збройні Сили України прийняли на озброєння нову машину штабну з причепом штабним (МШ-ПШ). В тому ж повідомленні згадувалося, що виробництво військової машини здійснює одеська компанія «Південьавтобуд». Розповідаємо про свіжий продукт для ЗСУ.
​​«Я розумів, що не сьогодні-завтра по мене прийдуть». Айтішник з Херсона про виживання в окупованому місті та партизанський рух в регіоні
​​«Я розумів, що не сьогодні-завтра по мене прийдуть». Айтішник з Херсона про виживання в окупованому місті та партизанський рух в регіоні
​​«Я розумів, що не сьогодні-завтра по мене прийдуть». Айтішник з Херсона про виживання в окупованому місті та партизанський рух в регіоні
20-ти річний Макс Коваленко, Motion Designer та Video Editor з Херсонської області, останні 7 років проживав у місті Херсон. Він був під окупацією та лише нещодавно зміг виїхати до Києва. Його місто і до  нині знаходиться під контролем російських військових та не здається. Люди виходять на мітинги, не вщухає партизанський рух. На інформаційному фронті до нього долучаються й айтішники, бо «Херсон — це Україна». Максим розповів нам, як очевидець, що там відбувалось, як вижити айтішникам у Херсоні, чи можливо там працювати та як звідти виїхати.

Хочете повідомити важливу новину? Пишіть у Telegram-бот

Головні події та корисні посилання в нашому Telegram-каналі

Обговорення
Коментарів поки немає.