UNIT.City — місце, де люди працюють... КРАЩЕ! Обирай свій простір просто зараз 👉
Олексій ДзюбаКрінж тижня
20 листопада 2021, 09:30
2021-11-20
Крінж тижня. Медіабімба! Breaking news! Головний редактор Liga.net покинув видання заради ноунеймового dev.ua! Повірили?
Ви сумували — ми повертаємось. Це рубрика «Крінж тижня». В ній редакція dev.ua обирає IT-подію, яка найбільше нас здивувала, та описує свої враження від того, що відбулося. Часто — в жартівливій та абсурдній формах. Цього разу крінжуємо ми самі й робимо це на українському медіаполі. Періодично на ньому стаються справжні сенсації, але в той же момент виявляється, що це був фейк. Ми спробували зробити власний, і ось що з цього вийшло.
Ви сумували — ми повертаємось. Це рубрика «Крінж тижня». В ній редакція dev.ua обирає IT-подію, яка найбільше нас здивувала, та описує свої враження від того, що відбулося. Часто — в жартівливій та абсурдній формах. Цього разу крінжуємо ми самі й робимо це на українському медіаполі. Періодично на ньому стаються справжні сенсації, але в той же момент виявляється, що це був фейк. Ми спробували зробити власний, і ось що з цього вийшло.
Ексклюзивний ексклюзив
16 листопада стало відомо, що головний редактор онлайн–видання Liga.net Борис Давиденко покидає свій пост. За даними Google Analytics, середньомісячна аудиторія сайту Liga.net складає 7 млн користувачів. Це медіа з понад 20–річною історією, серйозною аудиторією і поважною репутацією. Тому зміна головного редактора Liga.net — це новина як на медіаринку України, так і для її читачів.
Однак у виданні не відразу повідомили, хто стане наступником Давиденка на посаді. Тому ми вирішили заповнити цей тимчасовий люфт ексклюзивним ексклюзивом. Зробили на швидку руку картинку в фотошопі й підписали її:
Фото — dev.ua
«Ми не написали гарний анонс:) Дизайнер встиг лише картинку обробити. Ось вам справжній свіжий, не оброблений шматок м’яса новин, тримайте:)))! Boris Davidenko dev.ua вже не буде колишнім)))»
Нас почали вітати під постом у Facebook — хтось жартома, а хтось і справді повірив в новину. Борис писав, що «стомився спростовувати» цю медіабімбу, його всі почали розпитувати. В якийсь момент нам стало лячно: от візьме собі «Детектор медіа» (ресурс, який перевіряє якість журналістики — ред.) цю новину — і думай тоді, як з цим розбиратися. Слава Богу, не взяли. Ми видихнули з полегшенням.
Хтось може сказати, що добірку фото і «пришиту» голову видно відразу. Якщо гарно придивитися і знати медіаринок, а також те, що ми полюбляємо жарти, то це дійсно так. Але в людей немає часу придивлятися і розмірковувати над цим. Вони клікнули на цю інформацію, а на YouTube вийшло улюблене шоу, а Netflix випустив чергову стрічку і в Instagram хочеться позалипати, а що таке взагалі TikTok. В усьому цьому інфошумі немає коли заглиблюватися. Тому в кращому випадку відбуваються особисті дзвінки, але зазвичай іде тиражування інформації.
Український медіаокеан
У нас не було на меті спровокувати чергову хвилю: «а ось бачите як легко обманути читачів чи видання». Подібних пранків вистачало і вистачатиме. І так, завжди потрібно перевіряти інформацію. Ситуація дещо глибша. Традиційні видання доживають свій час, сьогодні кожний сам собі медіа. Банально, але журналістам потрібно реагувати на цій зміни.
І вони реагують — заводять YouTube–канали, ідуть в TikTok, конкурують з Гордоном, записують подкасти тощо. Але неможливо бути завжди в потоці інформації. Це, до речі, одна з причин, чому журналісти переходять в інші сфери: вони вигоряють у постійному океані новин і подій. Несіть нових, як то кажуть.
Якщо від цього абстрагуватися, то в Україні цілком собі якісні ЗМІ. Періодично у них трапляються проколи, серед них є відверто олігархічні чи провладні, однак все це якось збалансовується якісними розслідуваннями, некомфортними інтерв’ю і тими самими, вартісними ексклюзивами. Іноді таке враження, що журналісти розслідують більше і краще, ніж деякі наші спецслужби.
«Саме завдяки 4–ій гілці влади, Україна сьогодні є тією державою, якою вона є. І з колишніх республік Радянського Союзу у нас чи не найкращі справи з медіа. В Україні існує свобода слова». Приблизно такий спіч озвучив Борис Давиденко на останній премії імені Георгія Гонгадзе. Не ручаюсь за 100% точності цитати, але з цим важко не погодитися.
