«Криптанам з Франика», яких підозрюють у зґвалтуваннях дівчат, ймовірно вручили повістки. Чому ЗСУ — це не місце для покарання нікчем
Розповідаємо, чому подібні формулювання чи практика виглядають крінжово.
Розповідаємо, чому подібні формулювання чи практика виглядають крінжово.
31 січня стало відомо, що в Києві з’явилася група молодих хлопців, які називають себе «криптани з Франика». Вони влаштовували вечірки, де накачували дівчат алкоголем і транквілізатором «Ксанексом», а потім «показували світу шлюх».
За день історія набрала широкого розголосу в мережі й до блогерів завітала поліція. Наразі їм оголосили про підозру. Двом хлопцям загрожує до 7 років в’язниці.
«Підозрювані домовилися створювати контент сексуально-насильницького характеру за участі жінок з метою його подальшого розповсюдження», — зазначили у Київській обласній прокуратурі.
За інформацією «Суспільного», решті 6-м учасникам цієї справи видали повістки. Про них нічого не сказано у повідомленні Нацполіції. І хоча підтверджень вручення повісток інші видання поки не отримали, але в мережі гуляють ось такі фото «криптанів»:
Хоч би що там було, покарання повістками в армію траплялися і раніше.
Випадок «криптанів» — далеко не перший приклад вручення повісток сумнівним особам.
У травні на Вінниччині повістки вручили двом чоловікам, які намагалися незаконно перетнути кордон, давши хабар. У червні в Умані вручили повістки 14 порушникам громадського порядку. Також в червні пара в Одесі зайнялася оральним сексом в публічному місці. Їм видали повістки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Ось інший приклад. На липень 2022 року на Тернопільщині порушникам вручили приблизно 3000 повісток, з них 500 осіб потрапили після цього до лав ЗСУ.
У Генштабі влітку казали, що вручати повістки порушникам — зайве. Щодо законності, питання вручення повістки у вигляді покарання не лежить в юридичній площині, радше в морально-етичній, стверджують юристи.
Важливо розуміти, що немає точної статистики, скільки правопорушників потрапило до лав ЗСУ після своїх злочинів. І чи потрапили взагалі. Однак періодичне нагадування про те, що «злочин=служба в ЗСУ» не лише формує негативний імідж наших Збройних Сил зараз, але і «кидає тінь» на подальший розвиток армії.
Якщо ми хочемо, щоб з часом ЗСУ перетворилися на престижного роботодавця, де на одне місце відкритої вакансії претендують кілька осіб, і не лише з України, то як це можна зробити за допомогою злочинців-засланців?
Є декілька варіантів чим насправді може бути видача повістки правопорушнику.
Якщо видача повістки правопорушнику — це спосіб залякування інших потенційних правопорушників, тоді ми знецінюємо роботу і життя наших військових на фронті.
Якщо видача повістки правопорушнику — це фраза заради красивого заголовка, тоді ЗМІ чи державні пресслужби, які про це пишуть або непрофесійні, або ті, які хочуть більшого хайпу. Останнє виглядає дико в ситуації, коли військові сьогодні віддають свої життя на фронті.
Якщо видача повістки правопорушнику — це правда, то на який рівень служби ми очікуємо від цих людей на фронті? Звичайно, військові умови можуть змінити будь-кого та відкрити інше «я» людини. Однак наскільки це надійні товариші своїм побратимам зі служби? Їм точно можна довіритися під час бойових завдань? Чи це все ж «додатковий вантаж» для бойових підрозділів?
«Переконаний, що підготовка військ за стандартами НАТО є ключовим фактором набуття повної взаємосумісності», — каже Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний нашим європейським партнерам під час обговорення підготовки української армії. Навряд чи в стандарти НАТО входить: «Використати Збройні Сили як виправну колонію». Така логіка більше скидається на методи росії.
ЗСУ — це не про покарання правопорушників. ЗСУ — це елітні війська, які перебувають в процесі розвитку та зміцнення. Повістка за порушення з ймовірною мобілізацією — це приниження статусу українського військового.