«Кудись виїхати і пропустити двіж їбаш#ти рус#ю? Ні-ні». Чому «Майор Чорнобаєв» долучився до створення «ДрукАрмії», яка вже витратила 25 млн грн на знищення окупантів
Український блогер Євген Вольнов, він же «Майор Чорнобаєв», тролив росіян, коли це ще не було мейнстрімом. За це ще у 2018-му році на росії відкрили декілька кримінальних справ щодо Євгена та вимагали його видачі. Україна відмовила. Натомість хлопець став офіційним спікером центру «Миротворець» — громадської організації, яка досліджує злочини проти національної безпеки нашої держави.
З початком повномасштабного вторгнення рф блогер взяв участь в організації громадського руху «ДрукАрмія», який на 3D-принтерах друкує запчастини для військового обладнання. Паралельно Євген продовжує доводити росіян до істерики онлайн. Ми зв’язалися з «Майором Чорнобаєвим» і поговорили про дитинство в Донецьку і Криму, що дає пранкерство сьогодні та скількох окупантів уже допомогла знищити «ДрукАрмія».
Український блогер Євген Вольнов, він же «Майор Чорнобаєв», тролив росіян, коли це ще не було мейнстрімом. За це ще у 2018-му році на росії відкрили декілька кримінальних справ щодо Євгена та вимагали його видачі. Україна відмовила. Натомість хлопець став офіційним спікером центру «Миротворець» — громадської організації, яка досліджує злочини проти національної безпеки нашої держави.
З початком повномасштабного вторгнення рф блогер взяв участь в організації громадського руху «ДрукАрмія», який на 3D-принтерах друкує запчастини для військового обладнання. Паралельно Євген продовжує доводити росіян до істерики онлайн. Ми зв’язалися з «Майором Чорнобаєвим» і поговорили про дитинство в Донецьку і Криму, що дає пранкерство сьогодні та скількох окупантів уже допомогла знищити «ДрукАрмія».
Донецьк і Крим
Євген — донечанин. З 1 до 7 класу навчався в Донецьку, потім родина переїхала до Криму, де хлопець ходив до школи в Ялті та Сімферополі з 8 до 11 класу.
«Виходить, що рус#я окупувала місця мого дитинства. Зараз можу лише по Google-картам їх відвідати. Тому я ненавиджу рус#ю».
Співрозмовник згадує, як мав бронхіт після життя в Донецьку через забрудненість тамтешнього повітря. Тому коли родина переїхала до Криму, з його морським повітрям і природою, це не лише покращило здоров’я хлопця, але і запам’яталося йому назавжди своєю навколишньою атмосферою.
Фото — Євген Вольнов
Про Донецьк 90-х часто говорять в контексті підвищеної кримінальної обстановки. Євген каже, що так і було.
«Мого батька „грохнули“ в 90-х у Донецьку. Я не в курсі подробиць, але це було пов’язано з грошима».
У шкільні роки Євген зайнявся IT. Почав свій шлях як вебмайстер. Розповідає, що зрозумів, як можна заробити грошей на створенні web-сторінок. «Мені тоді якийсь незнайомий чувак чомусь відповідав в ICQ і допомагав із HTML і CSS», — сміючись, згадує співрозмовник.
«Я не навчався в універі та не маю вищої освіти. Навіщо витрачати 5 років на щось, якщо можна працювати та навчатись на практиці?»
Хлопець керувався логікою, що потрібно знайти те, чим тобі подобається займатися (до того ж мама не змушувала вступати до універу). Тому що в 18–19 років, коли зазвичай вступають до ВНЗ, більшість не усвідомлює, ким насправді хоче бути, додає він.
Фото — Євген Вольнов
Поступово Євген набирався досвіду як Project Manager.
«Я займався проєктами з web-мастерингу і мав власні pet-projects. У мене краще виходить менеджерити, серйозно кодити не моє».
Згодом Вольнов знайшов собі заняття до душі в жанрі «пранк». Він почав розігрувати «ватників», російських правоохоронців та інших прихильників агресії проти України, яка розпочалася у 2014-му році.
Пранкер
«Дві карні справи у рф на мене за пранки — це як ордени. Мені не потрібні нагороди від Зеленського. Подобається, що Кадиров погрожує мене знайти (сміється)».
У «Миротворці» Євген є офіційним спікером, співпрацюючи з організацією на громадських засадах. Каже, що вектор його дій співпадає з вектором дій «Миротворця». Вольнов у своїх ранніх пранках використовував інформацію, яку містить сайт української організації.
Ось як це було у 2019-му:
Блогер каже, що сьогодні дуже мало росіян взагалі усвідомлюють, що відбувається навколо них. З нещодавнього згадує спілкування з російською продавчинею місцевого супермаркету. Її батько воював в Україні, йому відірвало ногу і він отримав $23 000 компенсації. На ці гроші жінка хоче відкрити кавову мережу, тому що «внутрішній туризм у росії збільшився».
«Загалом для росіян сьогоднішня війна — це „щось десь там стріляють“. Хоча жителі Бєлгорода так вже не вважають (сміється)».
Чому Євген продовжує телефонувати росіянам сьогодні? Він хоче, щоб ті покидали Україну самостійно, якщо об них можна «не марати руки». Але додає, що реально це відбудеться, коли росіяни почнуть «самі себе пожирати» внаслідок, зокрема, економічних санкцій, які, хоча повільно, але діють. І на цей епізод блогер притримав $500, за які будуть змагатися голодні «орки». А до того моменту, все що важливо — це знищувати окупантів, які прийшли в Україну.
А ось як пранки Вольнова проходять сьогодні:
До 2014-року Вольнов вважав українців і росіян схожими народами та думав, що після втечі Віктора Януковича та Революції Гідності, на росії зможуть так само зробити з путіним. Але всі тамтешні блогери, які могли «розхитувати» ситуацію просто злякались і замовкли, констатує Євген.
Чи буває йому іноді шкода росіян під час пранків? «Мені шкода, що вони не помирають під час розмов по телефону», — відповідає блогер.
«Якщо мене хтось буде називати після пранків „розлюдненим“, мені пох#й. Посмішка людини, яка пережила ракетну атаку для мене важливіша, ніж думка якогось мораліста».
Після початку повномасштабного вторгнення блогер масштабував свій талант на військову справу і долучився до проєкту «ДрукАрмія».
«ДрукАрмія»
Євген має 3D-принтер із 2019-го року. У 2020-му, коли була COVID-пандемія, знайомий спеціаліст із 3D-друку запропонував йому надрукувати спеціальні щитки для медиків, щоб захищати їх від хворих.
«Тоді я зрозумів, що 3D-друк можна використовувати для невідкладних викликів».
Після 24 лютого цей самий знайомий додав Євгена до одного з численних чатів із 3D-друку, де українці кооперувалися щодо виготовлення різних деталей для Сил оборони. Процеси в чаті не були структуровані, їм не вистачало організації та швидкості. Вольнов вирішив покращити ситуацію.
«Невже славетне українське IT, про яке знає весь світ, не зробить щось для своєї армії?».
Для цього блогер залучив знайомих айтівців, які працювали на волонтерських засадах у вільний від роботи час. Першим викликом стало створити якісну систему для друкарів. Другим — розв’язати проблему з комунікацією: на одній ділянці фронту наші воїни могли знати про існування корисного 3D-друку, а на сусідній — ні. Третій виклик — боротьба з так званими «баригами».
«Бариги» такі: «О, геноцид! Чому б на цьому не заробити? Ось вам +500% до вартості якоїсь друкованої херні». Це так бісить. Вас теж прийшли вбивати, що ви робите?».
Євген називає «ДрукАрмію» «реакцією свідомої частини суспільства на виклик у вигляді підер##ів з москви». І додає, що це не лише «московські гниди, але і наші воші».
«Яйця по 17 грн від Міноборони — це недоїхавші дрони, одяг і т. д.».
Фото — Вироби «ДрукАрмії»
«ДрукАрмія» в цифрах зараз — це: 51+ тонна виробів (51 000+ кг), 3112 друкарів, та 3789 3D-принтерів.
Понад 50 тонн виготовили друкарі за власний кошт та гроші донейтерів. Євген пояснює, що 1 кг пластику коштує приблизно 500 гривень.
«Якщо перевести це в гроші, то маємо на сьогодні 25 млн грн витрачених на допомогу ЗСУ».
А ось якщо рахувати «в орках», то 5 кг пластику — це «-1 російський орк».
Як це працює для військового? Він чи вона заходить на сайт «ДрукАрмії» та реєструється. Далі бачить каталог і обирає кількість виробів для підрозділу, які зможуть поставити друкарі.
«Насправді військові все ще немасово про нас знають. Зазвичай вони вйобу#ть власні гроші на деталі, які ми даємо безплатно. Якого х#я, якщо військові ризикують щодня своїм життям?».
Як можна долучитися до «ДрукАрмії»? Купити 3D-принтер — це лише вхідний квиток. «Айтівці — люди з грошима, тому вони зазвичай купують собі 3D-принтер Bambu Lab, його базова ціна 650 євро. Він друкує зі швидкістю як три китайські, які коштують по 200 євро», — каже Євген.
Фото — 3D-принтер Bambu Lab
Якщо ви маєте менше грошей, то можна розпочати з китайського 3D-принтера за $200. У Євгена таких три штуки. Далі потрібно розуміти, скільки коштів на місяць ти готовий витрачати на пластик для друку. Нагадуємо, що 1 кг пластику коштує 500 грн.
«Один дешевий китайський 3D-принтер буде „їсти“ на місяць $100–150».
Найчастіше сьогодні військові замовляють корпуси до снарядів для скидів з дронів, кріплення, які дозволяють під'єднати системи скиду, стартові платформи для БПЛА та частини для дронів.
Учасники «ДрукАрмії», окрім друку, також займаються різними розробками та збірками як інженери. Серед них, наприклад, USB-C зарядки для військових рацій Motorola. Євген додає, що будує децентралізовану на всіх рівнях систему. «Якщо когось з нас вб'є ракетою, це все продовжить працювати», — каже блогер.
Фото — Вироби «ДрукАрмії»
Військовий двіж
«ДрукАрмія» — це не лише ком’юніті, але і благодійна організація. Вона співпрацює з благодійним фондом «Вільні. Нескорені. Небайдужі» Богдана Тараймовича, який допомагає в робочих процесах: взаємодії з військовими, ввезенням товарів тощо. Євген, своєю чергою, зосереджений на створенні та просуванні ідей та називає себе «співавтором проєкту».
«Уже йде робота над новим дизайном сайту „ДрукАрмії“. Він буде виглядати як суміш Rozetka та Prom. Плануємо запустити цього року».
Паралельно блогер працює над залученням донорів. Окремого фандрайзера організація не має, але не проти долучити потрібного фахівця до справи. На отримані від донейтерів кошти «ДрукАрмія» або купує пластик для друкарів, або створює нові розробки. Серед них, зокрема, система скиду «One shot». Вона легка, дешева та вміє метати снаряди (завдяки своїй конструкції).
«Є пілоти, які на одному FPV-дроні зробили 60 скидів і це не прикол. Наша розробка добре себе показала. Кількість наших RnD збільшується».
Фото — Вироби «ДрукАрмії»
Але ж росіяни неодноразово копіювали нашу тактику під час цієї війни, як бути з цим? Євген пояснює, що на росії також є друкарі. Але вони мають невелику кількість номенклатури. Умовно, якщо у нас це 250 найменувань, то на рф 10, каже блогер. Підхід росіян — це велике, промислове виробництво і військові заводи.
Хоча був випадок, коли росіяни намагалися «хакнути» систему «ДрукАрмії». «Але це були фото звіту, які ми публікуємо зі значною затримкою. Вони вже у нас лежали грубо кажучи в архіві, але не виставлені на сайт. Отримати доступ до основних моделей, даних друкарів чи військових у них не вийшло, але шуму було багато», — розповів Євген.
«Щодо друкарів на росії. Ці довбойо#и друкують турнікети. Я кажу: «Куди задонатити? (сміється)».
«Кудись виїхати й пропустити такий двіж їбаш#ти рус#ю? Ніііі. Як можна від цього кудись бігти? Це історична ху#ня. Такого не було і не буде. А ти заплатив $5000, щоб втекти й сидіти в чужій країні як лох», — підсумував Вольнов.
