«Навколо IT» — рубрика, у якій ми збиратимемо все корисне для життя айтівця, що не стосується його роботи. Сьогоднішній герой — Євген Варва, Business Development Manager Р2Н, якого музика супроводжує і в побуті, і на роботі, і навіть під час відпочинку.
«Навколо IT» — рубрика, у якій ми збиратимемо все корисне для життя айтівця, що не стосується його роботи. Сьогоднішній герой — Євген Варва, Business Development Manager Р2Н, якого музика супроводжує і в побуті, і на роботі, і навіть під час відпочинку.
Коли музична індустрія незалежної України лише набирала популярності, герой нашої рубрики, Євген Варва, уже мав свою групу з екстравагантною назвою «Ку-ку». І хоча карʼєру він побудував в ІТ, музика та творчість у його житті залишилися. Поки для себе, але, можливо, він зазвучить і на широкий загал.
У цьому матеріалі dev.ua знайомить читачів зі шляхом Євгена в ІТ, музиці та розповідає, як до цього причетний український театр.
З музикою Євген пов’язаний із 6 років. Паралельно з отриманням загальної освіти він займався в харківській музичній школі за класом фортепіано та був одним із 300 солістів дитячого хору «Червона Гвоздика».
Після школи він хотів продовжити творчий шлях і вступити в театральний. Але, як не комічно, за спів отримав «трійку». І хоча актором за професією Євген не став, до сьогодні театр, на рівні з музикою, залишається його пристрастю. Він зізнається, що із задоволенням хотів би ще зіграти на сцені.
Більш-менш професійно музикою Євген почав займатися в Харкові наприкінці 80-х. Часи цікаві, зокрема й тому, що музичний простір був закритим. У Харкові вже почали з’являтися гурти, але за межі міста вони не виходили.
У 1987 році Євген заснував рок-бенд «Ку-ку». Назва має театральний підтекст і походить від п’єси «Пролітаючи над гніздом зозулі», з якою Євген знайомився під час постановки вистави в театрі української драми ім. Шевченка. На той час Євген працював там звукоінженером.
«У певний момент нас помітив Артемій Троїцький і запросив на альтернативний „Блакитний вогник“ у москві. Ми тоді представляли Україну на одній сцені з гуртами з інших країн-республік тодішнього Радянського Союзу. Наш виступ у новорічну ніч транслювався на весь проклятий СРСР», — згадує про початок професійної карʼєри Євген.
Потім усе затихло, він переїхав до Штатів, у Нью-Йорк, де прожив близько 25 років.
Там він працював у сфері B2B-продажів. Музикою займався й далі: зібрав нью-йоркський варіант гурту «Ку-Ку», почав організовувати рок-концерти, виступати в клубах Нью-Йорка. Гурт навіть встиг пограти в знаменитому панк-клубі CBGB до того, як його таки закрили.
Повернувшись до України, Євген не полишив свого захоплення та до сьогодні створює композиції та пише тексти. До слова, до 24 лютого вони з групою закінчили запис альбому. Проте він російською мовою, тож пішов «у стіл».
Євген уже 4 роки співпрацює з ІТ-компанією Р2Н як Business Development Manager і відповідає за північноамериканський ринок.
Він залучає нових великих клієнтів до співпраці, оцінюючи перспективи досягнутих разом результатів, і супроводжує поточні проєкти. Американська бізнес-культура Євгену близька, адже він прожив там чи не пів життя.
І навіть тут його захоплення дає про себе знати. На переговорах із новим клієнтом Євген побачив за спиною американського CTO гітару й одразу показав йому свою. Після цього переговори одразу пішли продуктивніше. До корпоративних івентів Євген може підготувати музичну добірку або ж просто поділитися з колегами музикою «для настрою».
У вирі робочих буднів він намагається виділяти трохи часу, коли йому ніхто не заважає, і повністю присвячує себе створенню музики. Євген із юності захоплювався синтезаторами, але тоді хороші синтезатори в СРСР були майже недосяжні, а в інших країнах досить дорогі. Проте зараз Євген може насолодитися звучанням електронних басів удома сповна.
Слухаючи чи граючи музику, Євген допомагає мозку розслабитися чи налаштуватися на певний лад — наприклад, збадьоритися перед важливою зустріччю.
А не маючи потреби робити музику для широкого загалу, він створює треки для себе та близьких друзів — переважно електронні, в близькому до electronica, ambient стилі.
У створенні музики Євгену подобаються щирість емоцій і чесність. Слухача важко обдурити: коли він відчуває фальш, то втрачає інтерес. Заняття музикою принесло багато позитивних емоцій, знайомств і розкриття свого внутрішнього «я». Але були й неприємні моменти. Зокрема, не раз Євген натикався в інтернеті на текст своїх пісень, які були опубліковані під чужим авторством або як пісня відомого рок-гурту. Інтернет — поле відкрите й доступне кожному, а матеріали привласнюють дуже швидко.
«„Дилема музиканта», тобто необхідність визначитися, як професійно та як довго займатися музикою, як заробляти гроші та приділяти час родині. І якщо музика цьому не допомагає, то потрібно кидати музику. Звісно, бувають й чудові винятки — тоді ми пишаємося, як людині це вдалося», — каже Євген.
Раніше, додає він, скажімо, 20 років тому, було складно пробитися на якийсь рівень. Проте якщо вдавалося, результат був відмінний. Проблема ж музичної індустрії сьогодні в тому, що забагато можливостей, і все більше людей починають користуватися цим. Як наслідок, конкуренція велика, потік інформації мчить із величезною швидкістю, а якість матеріалу кульгає.
Завдяки AI-генерації й іншим технологічним досягненням будь-який аматор уже випускає композиції та вважається музикантом. «Нормальної музики небагато, а пошук „перлин“ вимагає часу. Музику цінують і багато слухають, але ставлення і якість „на трієчку“. Культура музики радше споживацька», — визнає музичний айтівець.
Вибір музичних програм для створення музики «в коробці», тобто в комп’ютері, і потужних віртуальних інструментів і плагінів широкий. Музикант може дозволити собі значно більше за набагато менші гроші. А навчитися ними користуватися допоможе YouTube. Що важливо, так це вкластися в потужний комп’ютер, програмне забезпечення, аудіоінтерфейс, мати MIDI-клавіатуру та нормальні аудіомонітори. Євген готовий порекомендувати щось особисто, якщо є інтерес.
На рівні з осяжними витратами є й нематеріальні: час, якого завжди не вистачає, нерви, які «не відновлюються», і душа, яку треба віддавати всю.
Усім, хто роздумує над тим, щоби тісно пов’язати життя з музикою, я б рекомендував ретельно зважити всі «за» і «проти», спробувати оцінити перспективи.
На музичних платформах, як-то Spotify, свої інтереси, вони оновлюють політику роялті — у бік зменшення, звісно. У підсумку навіть відомим музикантам цей бік роботи не приносить істотного доходу.
«Мій товариш із Нью-Йорка має дуже, на мій погляд, два якісні музичні проєкти, а також є професором у Нью-Йоркському університеті (NYU). Щоб достукатися бодай до якихось радіостанцій, щоби вони включили його композиції в чарти, він витрачає дві-три години на день — на листи та більш персоналізоване спілкування. Заробляє він викладанням. З цього ж фінансує й свою іншу частину життя — музику», — розповідає Євген.
Але якщо ви вже вирішили займатися музикою й усвідомлюєте всі ризики, що випливають із цього, то в жодному разі ніколи не заважайте ні собі, ні «музі». Плюс до всього потрібно залучати власні фінанси. Добре, коли є основна робота, і ви можете і виділяти з неї й кошти, і мати час для заняття музикою. У такому разі ви матимете дві улюблені роботи. Музична індустрія все ж може віддячити, якщо бути їй відданим.
