Андрій Статкевич, Head of Design Office в Intellias, до деталей знає літак, на якому пілотував легендарний Привид Києва, а ще має власні Су-27 та Міг-29. Загалом в його колекції приблизно 20 знаменитих українських та закордонних літаків.
Андрій Статкевич, Head of Design Office в Intellias, до деталей знає літак, на якому пілотував легендарний Привид Києва, а ще має власні Су-27 та Міг-29. Загалом в його колекції приблизно 20 знаменитих українських та закордонних літаків.
Уже 4 роки Андрій захоплюється стендовим моделізмом, тобто складає масштабні моделі літаків. Його спеціалізація — реактивні військові літаки. Андрій навіть має власний Youtube-канал, на якому показує та розповідає про різні етапи роботи над моделлю.
Нещодавно на своїх перших в житті змаганнях зі стендового моделізму він виграв золоту медаль. Андрій розповідає, що з початком війни йому морально важко було збирати моделі українських літаків, але з часом він знову повернувся до цього.
«В мені дуже багато ненависті та злості на росію. Це саме те, що спонукає створювати нові моделі саме наших українських мисливців в небі. У людей сьогодні герої та кумири — українці. Через здатність тримати удари та вставати, коли збили з ніг, за сміливість дати відсіч та за подвиги, які роблять наші захисники, захисниці, волонтери, головнокомандувачі та народ. Я роблю свій вклад в зміцнення нашої культури, популяризую Україну через моделізм та показую світу, якою неповторною є наша авіація».
А тепер повернемось до початку історії.
«Авіацію, особливо реактивну військову, я люблю змалку. Не знаю, як сформувалась ця любов, але такого великого інтересу в мені не викликає інша техніка. Моя професія дозволяла опанувати графічні редактори. Впродовж кількох років спершу я візуалізовував різноманітні ідеї з голови у вигляді листівок та постерів з літаками. Згодом зʼявилось бажання ці моделі не лише в 3D перетворити, а й створювати руками», — розповідає Андрій.
У 2018 він придбав свою першу збірну модель. Це був A-10 Thunderbolt II (їх теж мріють отримати українські військові для наземного прикриття наших військ та щільного вогню по ворожій наземній техніці). Досвіду у нього тоді не було, але був цілий вагон інтересу. Моделі зазвичай не містять клею чи фарби, лише сам пластик, деталі та інструкцію.
У той час Андрій не мав знайомих моделістів, щоб розпитати, що й до чого. Йому довелось в експрес-режимі розбиратись, що треба, щоб зібрати та пофарбувати модель.
«Закупив в магазинах, звичайно, не те, що треба, й пішов складати. На виході була якась химера, те саме чекало і на другу модель, і на третю. Отож, ти спершу купуєш модель, до неї окремо фарбу, клей, ґрунтівку, шпаклівки, різноманітну хімію та додаткові інструменти. З кожною наступною моделлю купується фарба нових кольорів, нова хімія, додатковий інструмент. Моделізм — це готовність творити та експериментувати, з кожною новою моделлю хочеться спробувати нові підходи, техніки, стилі. Це все постійний розвиток та інвестиції в нього. Це дуже затягує», — зазначає Андрій.
В Україні за словами Андрія стендовий моделізм дуже популярний, у нас не лише багато тих, хто ним захоплюється, але й багато саме виробників збірних моделей. Є й різні магазини. В Україні є чимало профільних груп, форумів, каналів, де люди діляться досвідом, викладають процеси роботи, готові результати та допомагають здобувати навички. Це робив і Андрій.
Згодом цього йому стало замало — і на другому році свого хобі він створив власний Youtube-канал.
«Я не знаю, чи буду займатись стендовим моделізмом все життя, але мені захотілось після себе щось залишити для розвитку цього хобі. Якщо дитині показати інженерію та гори, у неї не залишиться часу та інтересу на шкідливі звички», — каже Андрій.
Перші моделі Андрій складав за 2 дні. Натомість над роботою, з якою переміг у змаганнях, він працював аж 3 місяці. Тривалість роботи над моделлю залежить від багатьох факторів: кількості деталей, якості стикування деталей, рівня їхньої деталізації та бажання автора доповнити й оживити цю модель.
«У спеціалізованих групах є навіть люди, які міряють відстань між клепками. Коли вони випускають свої моделі, це просто витвір мистецтва. Є люди, які просто складають та фарбують модель за 2 дні і отримують свою порцію задоволення.
Воно виходить з кривими швами й має різні недоліки, але в принципі скласти модель можна фактично за вихідні. Я витрачаю на процес по півтори-дві години ввечері у будні, а іноді можуть засидітись на пів ночі, якщо це на вихідних».
Роботу над моделлю Андрій зазвичай починає з кокпіту, тобто кабіни пілота: фарбує сидіння, клеїть приборні панелі, одразу додає ефекту зістареності, щоб все виглядало реалістичним. Потім етапи змішуються. Поки сохне ґрунтівка, Андрій працює з шасі — і так далі:
«Тобто спершу ти відділяєш деталі від рамок, перевіряєш всі стики, якщо не рівно, починаєш шліфувати, зачищати, клеїти. Потім ґрунтування, фарбування. Далі виділяєш розшивку. Потім робиш реалістичні моменти: додаєш якийсь ефект пролитого масла чи гідравлічної рідини, лущення фарби, пил тощо. Тут головне вчасно зупинитись, щоб модель не вийшла брудною. Деталі часто ламаються. Буває, що ти сам їх ламаєш, розпилюєш, бо вони погано відлиті та не стикуються між собою. Часто доводиться працювати з одиницями вимірювання „мікрони“, бо чимало деталей менше міліметра».
На усіх відео робоче місце Андрія виглядає дуже мінімалістично і впорядковано, але насправді основне залишається поза кадром:
«У мене є багато коробок. У кількох з них фарби, ґрунтівки, розчинники. В деяких коробках різна хімія по типу медіумів, ретардерів, змивок, пігментів, клеїв, а ще в інших корисне „сміття“: свинцеві дротики, набори прутиків, обрізки пластику. Коли ти починаєш імітувати якісь шланги і шукаєш, як це зробити, то згадуєш, що маєш дротик 0,3 мм, який якраз для цього підійде. Словом, зубочистки, вушні палички, палички від морозива. Ці всі речі постійно в обігу».
Стендовий моделізм популярний у світі, багато країн мають свої локальні змагання та доєднуються до конкурсів світового масштабу. Так, асоціація моделістів IPMS щороку організовуює живі чи віртуальні виставки. Виробники пластикової продукції та хімії також організовують свої конкурси. Часто свої ініціативи, пов’язані зі стендовим моделізмом, запускають відомі бренди чи форуми. Локальні ентузіасти можуть втілювати власні ідеї у цьому напрямку.
Андрія у цій історії насправді найбільше захоплює фільмування процесу роботи, публікація на каналі, щоб таким чином поділитись знаннями та уміннями з іншими колегами. Цей зв’язок часто є зворотним.
Нещодавно Андрій вперше взяв участь у змаганнях зі стендового моделізму. Їх організовує Міжнародне Товариство Моделістів з Пластику (International Plastic Modellers' Society). Цього року вони відбувалися онлайн. Учасників та учасниць ділили за віковими категоріями та за категоріями моделей: цивільна чи військова авіація, гвинтова авіація, цивільні або військові авто, флот тощо.
На змаганнях Андрій презентував Су-27УБ, український 71 борт та швейцарський F/A-18 °C, обидві моделі у масштабі 1:48. Рішенням суддів Андрій отримав золоту медаль за Су-27УБ, це 45-сантиметрова модель.
Андрій скаладає лише те, що йому подобається та як хочеться, називаючи це певною свободою. У його списку бажань — чимало літаків, які б хотілось притягнути на модельний килимок.
«З кожною моделлю росте бажання експериментувати, отримувати новий досвід, ділитись ним з іншими. Думаю, з часом доберусь й до діорам. Це коли ти окрім моделі робиш ще цілу сценку. Якщо мова про авіацію, то це, наприклад, сцена обслуговування літака. Авто можна помістити в якесь болото чи на природу. Якось я бачив підводний човен, який залитий епоксидною смолою у такий собі акваріум. Сподіваюсь, що за років 10-20 також щось таке спробую», — завершує Андрій.
Зазвичай у стендовому моделізмі люди — самоучки, браку контекту по темі сьогодні немає. Зокрема, є чимало українських та англомовних ФБ-груп та груп в телеграмі, велика кількість форумів із порадами досвідчених майстрів. Окрім того, велику кількість різного навчального контенту можна знайти на Youtube. Тим, хто надає перевагу книгам, енциклопедіям та журналам, теж вистачить інформації. Зокрема, можна придбати як паперові, так і цифрові версії від Ammo Mig та AK.
Текст підготувала Марта Сомик
