Дослідники з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско розробили пристрій, який дозволяє паралізованим людям керувати роботизованою рукою. Для цього потрібно лише уявити, як виконуєш дії.
Пристрій пропрацював рекордні сім місяців, не вимагаючи налаштувань. Досі такі пристрої працювали лише день-два.
Дослідники з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско розробили пристрій, який дозволяє паралізованим людям керувати роботизованою рукою. Для цього потрібно лише уявити, як виконуєш дії.
Пристрій пропрацював рекордні сім місяців, не вимагаючи налаштувань. Досі такі пристрої працювали лише день-два.
Пристрій, відомий як інтерфейс «мозок-комп’ютер» (BCI), базується на моделі штучного інтелекту, яка адаптується до тонких змін у мозку, коли людина повторює рух — або, в цьому випадку, уявний рух, — поступово вдосконалюючи свою здатність виконувати його, пише SciTechDaily.
«Таке поєднання навчання між людиною і ШІ є наступним етапом для цих інтерфейсів між мозком і комп’ютером», — сказав невролог Карунеш Гангулі, доктор медичних наук, професор неврології й член Інституту нейронаук ім. Вейля UCSF.
Ключовим моментом стало відкриття того, як змінюється активність мозку з кожним днем, коли учасник дослідження неодноразово уявляв, що робить певні рухи. Після того, як штучний інтелект був запрограмований враховувати ці зміни, він працював протягом декількох місяців.
Дослідники працювали з чоловіком, який був паралізований інсультом кілька років тому. Він не міг ні говорити, ні рухатися.
На поверхні його мозку імплантували крихітні датчики, які могли фіксувати активність мозку, коли він уявляв рух.
Щоб побачити, чи змінилися його мозкові моделі з часом, Гангулі попросив учасника уявити, як він рухає різними частинами свого тіла, наприклад руками, ногами чи головою.
Хоча насправді він не міг рухатися, мозок учасника все одно міг видавати сигнали для руху, коли він уявляв, що це робить. BCI записав уявлення мозку про ці рухи через датчики в його мозку.
Потім Гангулі попросив учасника дослідження уявити, що він робить прості рухи пальцями, кистями або великими пальцями рук протягом двох тижнів, а датчики фіксували активність його мозку, щоб навчати ШІ.
Потім учасник спробував керувати роботизованою рукою та кистю. Але рухи все одно були не дуже точними.
Тож Гангулі запропонував учаснику потренуватися на віртуальній руці робота, яка давала йому зворотний зв’язок щодо точності його візуалізацій. Зрештою, він змусив віртуальну руку робити те, що він хотів.
Коли чоловік почав тренуватися зі справжньою рукою робота, йому знадобилося лише кілька тренувань, щоб перенести свої навички в реальний світ.
Він міг змусити робототехнічну руку підбирати блоки, повертати їх і переміщувати в нові місця. Він навіть зміг відкрити шафу, дістати кубик і піднести його до диспенсера з водою.
Через кілька місяців учасник усе ще міг контролювати руку робота після 15-хвилинної «налаштування», щоб пристосуватися до того, як його уявлення про рухи змінилися з моменту, коли він почав використовувати пристрій.
Зараз дослідники вдосконалюють моделі штучного інтелекту, щоб роботизована рука рухалася швидше і плавніше, і планує протестувати BCI в домашніх умовах. Для людей з паралічем можливість самостійно поїсти чи напитися води може змінити життя.
