В Україні нарешті планують декриміналізувати порнографію. Розповідаємо, як з'явилася українська еротика і чому потрібно легалізувати українську порноіндустрію

Одразу ж хочеться запитати: а й справді — а що з правовим статусом еротики та порно в Україні? Є еротичні телеканали, які крутяться в кабельних мережах. А доступ на порносайти на кшталт PornHub для українців нічим не обмежений.

Далі в тексті буде багато про полуничку — тому відразу ж заберіть від екранів малолітніх дітей.

Коли в Україні з’явилася порнографія

У дев’яності журнал Playboy і Penthouse можна легко було купити в кіоску «Союздруку», а пізніми вечорами деякі канали крутили дешеві еротичні фільми.

Потрібно було з цим щось робити:)

1 липня 1999 року Міністерство культури та Мистецтв України (так тоді воно називалося) направило до МВС та Нацради з ТБ список із 297 фільмів, які експерти відомства визнали порнокартинами.

Експерти попередили, що список не є повним. Бо в ньому вказані лише картини, які потрапили до Мінкульту за півроку.

Комплексно «врегулювати питання» з порноконтентом в Україні влада змогла лише через 4 роки.

20 листопада 2003 року Верховна Рада ухвалила закон «Про захист суспільної моралі», який став одним із перших для пострадянських країн законом, визначення терміна «порнографія».

Отже, порнографія — вульгарно-натуралістична, цинічна, непристойна фіксація статевих актів, самоцільна, спеціальна демонстрація геніталій, антиетичних сцен статевого акту, сексуальних збочень, замальовок з натури, що не відповідають моральним критеріям, що ображають честь та гідність.

Виробництво та обіг порнографії в будь-якій її формі в Україні заборонялися.

Заборонялося навіть розміщення у пресі оголошень про інтимні зустрічі за винагороду. Хоча такі оголошення легко вуалювалися під «масаж» та послуги ескорту.

Легальна еротика — лише з 2015 року

Навіть еротика у нашій країні була дуже довгий час забороненим плодом. Подейкували, що за полуничку кілька топ-менеджерів великого провайдера ТБ побували у СІЗО. І бажання повторити їхній досвід ні в кого з медійників не виникало.

Лише у 2015 році йшлося про те, щоб знову дозволити мовлення еротичних каналів, але тільки нічних. Перший канал, який отримав тоді від Нацради ТБ і радіомовлення ліцензію на еротику, був Fashion and Lifestyle HD. Причому це був дозвіл всього на 4 години такого мовлення — з 24.00 до 4.00.

Телеканал не закуповував свій продукт, а сам його виробляв. Одна година готового продукту за участю місцевих моделей коштувала приблизно $1000. Актриси отримували $150-200 за один знімальний день. І це було значно дешевше, ніж закуповувати преміум-контент у Playboy або Penthouse.

Згодом в Україні з’явилися ще декілька еротичних каналів, які вели мовлення лише 4 години на ніч: Erox HD, Playboy TV та Erotica TV — у грудні 2015, NuArt TV — 2016.

На цьому все. Більше про українську еротику або, не дай боже, порноіндустрію сказати поки що й нічого.

Доходить до дурного

У Кримінальному кодексі є стаття: «Ввезення, виготовлення, збут та розповсюдження порнографічних предметів».

Найлегша санкція цієї статті — штраф 17 000 грн, найсуворіша — позбавлення волі на строк до семи років.

Цю статтю в Україні дуже охоче використовують правоохоронці.

Так наприклад, віртуальний секс ними розглядається як виготовлення та розповсюдження порнографічних матеріалів.

Ось кілька абсурдних випадків, про які писала редакція dev.ua:

1. Інженер із Кременчука підзаробляв тим, що публікував на PornHub відеоролики, зняті під час сексу зі своєю дружиною. Отримав термін — три роки.
2. Українець знімав порно і поширював його через обліковий запис Honey-sexpistol на Pornhub. Заплатив штраф — 3400 грн., а також за роботу експерта, якого залучив суд, — 1256 грн.
3. Українка «за місцем проживання організувала незаконну діяльність із виготовлення та розповсюдження порнографічної продукції за допомогою веб-сайту Only Fans». Щоб переконатися в цьому, протягом 2021 року оперативниками тричі було організовано оперативну закупівлю порно під час контролю над скоєнням злочину.

Працюють не на батьківщині

Через обмежувальне законодавство в Україні немає офіційних порностудій, хоча досить поширене аматорське виробництво. Більшість українських «дорослих виконавців» або працюють із європейськими студіями (там, де це легально) — у Чехії, Німеччині, Нідерландах та Данії, або прямують через Атлантику до США та Канади.

Якщо студії в Україні є, то вони найчастіше «під дахом», породжуючи сірий бізнес без податків.

Портал Eurosexscene, який відстежує тенденції секс-індустрії в Європі, опублікував дані про Топ-10 українських порноактрис, які працюють на популярному сайті Xvideos.

Найпопулярніша виконавиця — Ivana Sugar — опублікувала 538 відео, які отримали 163 млн переглядів.

«Ivana Sugar (також відома як Ліліан Брейн) працює у найбільших студіях, включаючи Brazzers Network (Канада), Reality Kings, 21 Sextury (Флорида, США), Chick Pass та Dogfart Network (США). Вона була номінована на кілька нагород AVN та виграла премію Galaxy у номінаціях „Найкраща нова виконавиця 2013 року“ та „Найкраща виконавиця жіночої статі 2014 року“. Блондинка, блакитноока і з цілком природною фігурою, вона нині є порнозіркою номер один в Україні», — так описує дівчину Eurosexscene.

Привертає увагу той факт, що, можливо, Ivana і українська порнозірка, але знімається вона не в себе на батьківщині.

Тому Соломаха вважає, що порноіндустрію є сенс легалізувати в Україні.

З ним погоджується екс-директор зі стратегічного розвитку онлайн-кінотеатру MEGOGO Іван Шестаков:

Порноіндустрія як бізнес

Як вважає Шестаков, порноіндустрія зароблятиме не на платежах від українців, які поступово дедалі менше платять за контент через війну та руйнування економіки.

Порно промисловість може заробляти на виробництві та реалізації контенту за межами України.

Екс-топ-менеджер вважає, що українські порностудії також можуть спробувати розвивати і свої лейбли, а не лише знімати контент на замовлення.

Хоча така опція, за його словами, обійдеться дорожче і виглядає набагато ризикованішою.

Та й до закінчення війни нову індустрію, на його думку, навряд чи можна запустити — надто непрогнозоване майбутнє.

Сприйняття у суспільстві

«Працюю з еротичною драматургією з 2016 року. З упевненістю можу заявити, що ставлення до цього питання в суспільстві змінюється на позитивний бік», — розповідає художній керівник театру Dark Sofit Олена Неволько.

Хоча вона неодноразово спостерігала, як на її виставах, «глядачі покриваються плямами сорому, гризуть нігті та волосся і з жахом із „квадратними очима“ спостерігають за акторами».

Не всі ще готові сприймати еротику в мистецтві.

Політичне прагнення в ЄС, на її думку, має на увазі легалізацію еротики та порно на території України.

На сайті президента з’явилась петиція про легалізацію еротики і порно в Україні

По темi

На сайті президента з’явилась петиція про легалізацію еротики і порно в Україні

«Затримувати за нюдси — нонсенс». Інтерв’ю з автором петиції про легалізацію еротики та порно в Україні

По темi

«Затримувати за нюдси — нонсенс». Інтерв’ю з автором петиції про легалізацію еротики та порно в Україні

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram