4 липня на сайті президента з’явилася петиція про легалізацію еротики та порно в Україні. Ми зв’язалися з її автором — львів’янином Тарасом Сіромським — і дізналися, у чому, на його думку, полягає проблема з відвертим контентом.
4 липня на сайті президента з’явилася петиція про легалізацію еротики та порно в Україні. Ми зв’язалися з її автором — львів’янином Тарасом Сіромським — і дізналися, у чому, на його думку, полягає проблема з відвертим контентом.
Ідея петиції в мене з’явилася давно. Я займаюсь творчістю, і в одному з проєктів була ідея, яка стосувалася еротики. Я тоді дізнався, що є закон, який ніби дозволяє еротику, але забороняє порно. Коли ми проконсультувалися з юристами, то виявилося, що від хабаря залежить, чи поліція трактуватиме еротику як порно, чи як еротику.
Тоді ми вирішили відмовитися від цієї ідеї, але зі здивуванням спостерігали, як дозволяли одну еротику, а за більш невинну відкривали кримінальні справи.
Обурення прийшло трошки пізніше — коли я читав у стрічці новин про затриманих дівчат за еротичні фото в інтернеті, відео. Особливо шокували звіти із судових реєстрів.
З них я зрозумів, що кіберполіція скуповує порно у світі, щоб знайти в ньому українок. І це були кошти платників податків, як я розумію, які могли піти на українізацію інтернету чи боротьбу з російською пропагандою, кібератаками.
Я вже створював аналогічну петицію, але з менш яскравим заголовком. і вона набрала лише 70 голосів. Недавно було повідомлення про затримання дівчини в Кременчуці, яка продавала еротику іноземцями. У коментарях під цією новиною були сотні обурених українців, адже під час війни на сході України не всі мають роботу, потрібно виживати, а за таке затримувати — нонсенс.
Тим більше вони працювали не для української аудиторії. Я тоді згадав, що колись мав уже петицію, і написав про її результат обуреним співгромадянам, у відповідь отримав безліч прохань створити ще одну. Тільки сьогодні (6 липня — ред.) дізнався, що вона з’явилася на сайті.
Я б назвав її не так петицією за легалізацію порно, як петицією проти корупції, недоцільного використання коштів платників податків, за права людей і свободу слова.
Усе ж таки, ми живемо не в Середньовіччі й ми не росія, щоби забороняти такі речі. Та й «без жертви немає злочину», за відомим висловом, а хто тут жертва?
Вважаю, що будь-яка підтримка ЗСУ потрібна, навіть така. Шкода, що мало хто про неї знає. Але всі дівчата потрапляють під кримінальну відповідальність, згідно з цим тоталітарним законом, за підтримку української армії. Навіть ті, уже наявні, вебмоделі, які жертвують гроші зі стрімів Україні. І це неправильно.
У чому сексизм петиції? Закон же один для всіх, а не для однієї статі. Хіба що проблемв у тому, що дівчата в цих жанрах значно популярніші за чоловіків і більше заробляють, що дискримінує чоловіків? Здивований, що є TepOnlyfans із чоловіками, бо не чув про це раніше. Чоловіки в цих жанрах менш популярні. Але якщо є ті, кому чоловіки подобаються, то чому б цьому не бути?
Мені здається, що президент мав би змінити закон. Якщо ми живемо у вільній країні з європейськими цінностями, то цей закон просто не має права існувати. Він автоматично характеризує нас як країну третього світу, де дівчина може отримати ув’язнення за прогулянку в мініспідничці.
Тому нам нема чого робити в ЄС, якщо в нас є тоталітарні закони. Порно є й так. Людина сама обирає, дивитися його чи ні.
Ті, хто хочуть зніматися — можуть зніматися, поїхавши до сусідніх країн, водночас приносити прибуток саме цим країнам, а не Україні. Сам закон у цьому плані нічого не змінює.
Зате є переваги від скасування закону: багато студій вийдуть із тіні, буде нове джерело податків, причому ці люди чи студії приноситимуть кошти в Україну з-за кордону, чим покращуватимуть економіку всередині країни.
Стане менше корупції: гроші, які виділялися на закупівлі матеріалу, можуть піти на корисніші речі, як і робота кіберполіції. Люди не виїжджатимуть, а працюватимуть і використовуватимуть кошти тут. Я не бачу жодної причини не скасовувати цього закону. Це ж усе добровільно й лише для тих, хто хоче це бачити.
Якщо цікавитися українською культурою, традиціями, то можна побачити, що еротики в ній було достатньо. Згадати лише, що робилось на вечорницях, на Купала й інших святкуваннях.
Я не настільки обізнаний у цих питаннях, але, мені здається, що це з початку окупації росією та створенням радянщини в нас з’явилися ось ці комплекси, стереотипи. Згадати лише фразу: «У СРСР сексу не було».
У моєму дитинстві людей не брали на роботу, навіть виганяли з навчання за тату, пірсинг, ірокез. У підлітковому віці, якщо дівчина сексуально одягалася, то її називали повією. У школах знущалися з тих, хто відрізнявся від інших. Як на мене, на це все є одна причина. Я не бачу нічого поганого в сексуальності, не бачу поганого в тому, щоб відрізнятися. Я би навіть назвав це хорошими якостями людини.
Я — реп-виконавець. Завжди мріяв виконувати в етностилі реп, але немає грошей і зв’язків, щоби таку музику створювати. Також зараз пишу книжку, але ще не друкувався. Вона буде у філософському жанрі, але намагаюся поєднати з фентезі. Загалом вона про політику. Хочу показати в ній своє бачення на деякі реформи, адже не думаю, що прийду колись до влади, бо я не такий поганий, щоби бути політиком.
Крім того, мене цікавить кінематограф, написання сценаріїв. Тому доводилося співпрацювати з деякими невідомими режисерами, але це переважно були гумористичні жанри. За освітою я — програміст, але зараз безробітний.
Айтішником поки що не працював. Так сталося, що відразу «понесло» у творчість і тільки зараз задумався піти в ІТ, тому що на творчість не проживеш, якщо не вкладати величезні суми, яких у мене немає. Але недостатня кількість знань у програмуванні стримує. Намагаюся сам учитися, паралельно пробую знайти, де могли би навчити.
✖
