Радник міністра оборони України з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій Бескрестнов («Флеш») публічно засумнівався, чи взагалі хтось чітко розуміє, що таке «реактивний перехоплювач» — попри те, що про такі розробки останнім часом заявляли й виробники, й саме Міністерство оборони.
Радник міністра оборони України з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій Бескрестнов («Флеш») публічно засумнівався, чи взагалі хтось чітко розуміє, що таке «реактивний перехоплювач» — попри те, що про такі розробки останнім часом заявляли й виробники, й саме Міністерство оборони.
Ще взимку, за словами Флеша, на одній із нарад кілька виробників заявляли, що реактивні перехоплювачі в них уже, по суті, готові. 21 серпня Міноборони повідомило про перше поповнення арсеналу Сил оборони — дрон-перехоплювач Alexa Spatium, названий «першим в Україні засобом» для перехоплення реактивних «Шахедів». А 30 серпня міністр оборони Євгеній Хмара розповів журналістам, що зараз в Україні є вже чотири потенційні рішення для збиття реактивних «Шахедів», польові випробування яких нібито вже проведені.
Сам Флеш і раніше публічно скептично ставився до цих заяв, наголошуючи, що робочого рішення для реактивних цілей поки що немає, а наразі протиповітряна оборона переважно збиває реактивні «Шахеди» ракетами «повітря-повітря», «земля-повітря» та з ПЗРК — за його підрахунками, це дає приблизно 80% збитих реактивних цілей.
У новому дописі Бескрестнов пропонує розібратися в термінології буквально. Він нагадує, як влаштовані наявні перехоплювачі на кшталт «Пісюнів» чи «Стінгів»: пілот, дивлячись у камеру, наздоганяє звичайний бензиновий «Шахед», заходить йому в хвіст і атакує, керуючи перехоплювачем з пульта, як звичайним дроном. Коштує такий перехоплювач, за його оцінкою, приблизно $1000. «Тут усе зрозуміло», — зазначає він.
А от що таке «реактивний перехоплювач» і як він має алгоритмічно працювати проти цілі, що летить зі швидкістю 500 км/год, здатна маневрувати й перебуває на висоті до 8 км, — питання, на яке, за словами Флеша, ніхто чіткої відповіді не дає.
Він пропонує лише два логічно можливих варіанти — і в обох бачить протиріччя.
Перший варіант — одноразовий реактивний кінетичний засіб ураження з автоматичним захопленням цілі. Але, зауважує Флеш, це вже за визначенням ракета. І якщо виріб одноразовий, незрозуміло, навіщо йому взагалі двигун на рідкому паливі.
Другий варіант — багаторазовий міні-реактивний БПЛА-винищувач. Але тоді йому потрібне озброєння — «якісь гармати» — і повноцінна система керування зброєю. «Це вже якийсь маленький F-16», — підсумовує він.
