«Оскільки я — айтівець, то намагався упорядкувати процеси, але це шоубізнес і тут трапляються певні форс-мажори». Як розробник з Одеси став «батьком-засновником» сучасного реслінгу в Україні

Про IT

— Ви родом з Одеси. Чим там займалися і як прийшли в IT?

— Можу сказати, що це у мене майже сімейне. Моя мама — програмістка, вона починала з перфокарт чи щось таке. Мій старший на 13 років брат також програміст. В мене вдома завжди був комп’ютер. Я закінчив економічний ліцей, потім навчався в Академії зв’язку на економічному факультеті.

Починаючи з першого курсу, працював в IT. Перша робота називалась щось типу «оператор обчислювальних машин». Дуже швидко я став системним адміністратором і з того часу здебільшого працював на цій посаді. Спеціалізованої IT-освіти в мене немає. Все, що я знаю, я вивчав сам. Це був кінець 90-х — початок 2000-х. Тоді вже були спеціалізовані ВНЗ і факультети, та все ж це був самий початок, все було «дуже сирим».

— Як складалась ваша IT-кар'єра?

— Я починав працювати в податковій інспекції Малиновського району міста Одеса. Спочатку оператором, потім системним адміністратором. Паралельно я навчався, тому пропрацював там близько року через важкість сумісництва. Наступна робота була на 4 курсі навчання. Це була міжнародна компанія CS Одеса. Вона розробляла програмне забезпечення для бізнесу ConceptDraw MINDMAP.

Далі мене «занесло» до банківської сфери. Там працював адміністратором в інвестбанку, потім в страховій компанії «ТАС». З тих компаній, що на слуху, працював в «Цитрусі» і Socar. У 2017-му році мені запропонували роботу в Німеччині і я переїхав. 

Про появу в житті реслінгу

— Як у вашому житті з’явився реслінг?

Якщо говорити про реслінг, то його я започаткував ще тоді, коли був в Одесі, у 2016-му році. Мені було 6–7 років, коли ми з мамою поїхали в Київ до знайомих. У них було супутникове телебачення, на якому я побачив реслінг. Мені так сподобалося, що я, можна сказати, закохався. В Україні майже не було де його подивитися. В 90-х були якісь окремі трансляції, але я майже не згадаю які саме. Коли з’явився інтернет, то перше, що я шукав (крім комп’ютерних ігор), це був реслінг. Так поступово я цікавився темою. 

У 2016-му році я працював у Socar. Також у мене була невелика фірма зі встановлення відеоспостереження та надання IT-послуг.

Не можу сказати, що у мене були великі бізнес-очікування від інвестування в реслінг. Просто в якийсь момент подумав зробити те, що мені подобалось і про що я завжди мріяв.

Я знайшов хлопців, які в Україні займались реслінгом, але на рівні «поборотись на задньому подвір'ї». Але у них був свій ринг. Вони виступили на «Україна має талант», здається, у 2012-му році та потім «загубились».

— У цьому випадку згадується телеканал «QTV». Можливо він вам якось допоміг?

— Я дивився «QTV», але чисто заради коментарів Олександра Бєлкіна та Сергія Новака. На той час в мене вже був інтернет. І я міг знаходити записи реслінгу. Канал показував їх із затримкою в місяць.

У 2016-му я знайшов хлопців і витратив «вільні» кошти на побудову рингу і започаткування промоушену в Одесі. 

Так, я маю економічну освіту, але я не рекламник і не дуже в цій темі. Буду відвертим, перші 5–6 років існування промоушену, були експериментальними. Як нам просуватися, розвиватися, що полюбляє наша аудиторія тощо.

Як айтівець, я намагався структурувати процеси. Але це не завжди можливо, оскільки це шоубізнес і тут завжди трапляються певні форс-мажори.

Дуже велика кількість комунікації з реслерами, місцями проведення шоу, аудиторією і т. д.

Коли я переїхав до Німеччини (2017 рік), то керував промоушеном віддалено. І це було ще важче, оскільки ми не мали людей, які могли б займатися організацією. Були реслери і я, без менеджерів. Ми почали шукати їх і знайшли організаторів. До цього процесу ми прийшли на 3-4 рік існування, стало краще. Більш-менш ми почали рухатися вперед, розібралися з просуванням, почали покращувати наш відео контент.

— Ми зараз говоримо про розвиток вашого продакшену — Ukrainian Wrestling Arena?

— Так, і як тільки ми почали розвиток, відбулося повномасштабне вторгнення росії. Ми поставили розвиток на паузу, оскільки не було зрозуміло, що робити далі. Частина реслерів пішла воювати, інша зайнялась волонтерством. Загалом ми більше зосередились на соціальних справах, було не до реслінгу.

Але хтось про нас згадав і нас запросили виступити на фестивалі в Києві. Ми зібрали невелику команду реслерів, хто був вільний, привезли ринг з Одеси і виступили. Всім сподобалось. Ми познайомились з організаторами й вони запропонували переїхати до Києва і розвиватися. Ми подумали, знайшли собі локацію для проведення шоу та перебралися до Києва. З цього моменту, у нас щомісяця шоу. 

— Вас можна назвати першопроходцем в українському реслінгу? По суті, ви почали створювати ринок. Чи хтось на ньому вже був?

— В такому вигляді як зараз не було. Приблизно у 2012-му році Ян Спартак в Криму заснував клуб гладіаторських боїв. Він проіснував до російської окупації півострова. Потім ці хлопці брали участь в «Україна має талант». Вони дійшли до півфіналу і вилетіли. Не знаю чому, можливо, ніхто ще не цікавився, вони «засвітилися» і все, про них нічого не було чути. 

Про нас також нічого не було чути, поки ми не переїхали до Києва. Про наших хлопців більше чули на світовій арені, тому що вони виступали за кордоном. Наш колишній світовий чемпіон виграв Tryout WWE, найбільшої компанії світу.

— Сам ви реслінгом не займалися?

— Дуже-дуже мало (сміється). В мене в кар'єрі є один матч, який моя команда програла. Це чисто спробувати себе. Я не дуже спортивна людина. Колись був, а зараз не дуже. Щоб гарно працювати на ринзі, потрібно багато часу приділяти своєму фізичному розвитку. Це кардіо, фізична підготовка, тренування прийомів, падінь тощо. На жаль, у мене на це немає часу. 

Цікаво, що до створення СРСР, в Україні існував реслінг. Він називався «французька боротьба». В ній брали участь наші легендарні українці Іван Піддубний, Іван Кротон-Фірцак («Іван Сила»).

По суті вони реслери, але тих років. Приблизно в 30-х роках радянська влада почала боротися з реслінгом як з «явищем західної культури». Тоді реслінг проводився на базі цирків, як циркова боротьба. Його поступово знищили й наприкінці 60-х циркової боротьби не стало. Після цього був насаджений стереотип, що це все цирк, клоунада і американське незрозуміло що. 

Так, не спорт у класичному вигляді. Це щось на кшталт серіалу чи театру. Люди приходять розважитися і випустити свої емоції. В тебе є можливість «випустити пар», ти можеш наорати на реслера, який тобі не сподобався і тобі за це нічого не буде. Гадаю, що такі розважальні шоу потрібні людям, тому що через війну йде велике нервове навантаження. 

Про реслінг як бізнес

— Чи почала вже Ukrainian Wrestling Arena ставати для вас бізнесом?

— Останні декілька місяців (3-4 місяці) промоушен почав сам себе окуповувати. Зараз ми не дуже багато грошей витрачаємо на розвиток, а спрямовуємо їх в дрони й військо. На кожному шоу ми влаштовуємо благодійні аукціони на користь ЗСУ. 

— З 2016 року скільки коштів ви вклали в розвиток реслінгу?

— Станом на 2024-ий рік не знаю.

Нам довелось 2 рази будувати ринг. Нам було пів року і на арені, де був наш ринг, сталась пожежа. У нас згоріли світло, звук, ринг, все довелось відбудовувати.

— Якщо говорити про кількість української аудиторії, яка цікавиться реслінгом, яка це приблизно кількість?

— Це складне питання. В Україні дуже багато фанатів реслінгу. Я можу приблизно оцінити по різним Telegram-каналам, присвяченим реслінгу. Близько 4000 підписників мають коментатори Бєлкін та Новак. Більшість з них дивляться реслінг на «Київстар ТБ» (зараз головний транслятор цього виду спортивного шоу — ред.). На інших профільних Telegram-каналах сумарна кількість аудиторії — 4000-5000. Приблизно половина — це ті самі люди на обох каналах.

— Це люди з грошима? Серед них є айтівці?

— Аналізуючи наш YouTube, його дивляться переважно чоловіки від 18 до 45 років. На наші шоу ходять різні люди, серед них я бачу айтівців. У них є гроші і їм це цікаво. Я помітив, що багато людей, які працюють в IT, певно, через доступ до інформації цікавляться дуже різними речами. 

По суті реслінг до нас дійшов нещодавно. В США він був популярним з 60-70-х років. В Мексиці є промоушени, яким більш як 100 років, вони мають свою історію та культуру. В Японії дуже популярний реслінг, який має свій стиль.

— Ви згадали про «Київстар ТБ» як про транслятора реслінгу. Чи знімаєте ви свої шоу, щоб продати якійсь з OTT-платформ?

— Поки що ми не продаємо шоу. Намагаємось вийти на певні платформи, писали Megogo та деяким іншим. Ми знімаємо наші шоу, це окрема стаття наших витрат. Ми певний час працюємо з однією командою операторів і кожного разу картинка стає краще. 

Вони вміють знімати що завгодно, але не реслінг. Це особливо добре прослідковується на монтажі. Здавалося б, що там такого, дві людини на ринзі. Але є різниця як знімати й з якого ракурсу, щоб було видно всі прийоми. Така робота потребує від операторів певного досвіду. Приблизно через місяць, ми викладаємо наші шоу на YouTube. 

Про організацію шоу

— Скільки триває шоу і яка ціна на квитки?

— Зараз ми проводимо шоу в Porter Pub в Києві, там є великий екран. Ціни залежать від місця. На стоячі місця це 350 грн, місця в першому ряду коштують 500 грн. 

Ми відчиняємо двері о 16:00. Сам івент розпочинається о 17:00–17:15. Саме шоу триває 2-2,5 години. Також 30 хвилин — 1 година — перерва, це і антракт, і аукціон. Загалом шоу триває 3-4 години. 

— Яка у вас кількість реслерів?

— Зараз це майже 20 активних реслерів, а починали ми з 4-х. Є люди, які вже не виступають і є нові обличчя. Вони живуть в різних містах: Харків, Одеса, Київ, Мукачево, Львів тощо. У всіх містах у нас є школи. Де є реслери, вони тренують учнів.

— За який час можна «з нуля» дорости до виступу на ринзі?

— Все залежить від базової фізичної спортивної підготовки. У нас є хлопці, яким знадобилось 3 місяці й вони вже були готові. Багато залежить від того, як ти сприймаєш нову інформацію і вмієш керувати своїм тілом. Найдовше, здається, у нас тренувались пів року. 

— Це ж доволі травмонебезпечний вид шоу?

— Це правда. Перше, з чого починається підготовка, це вміння безпечно падати. На ринзі ти відповідаєш не лише за себе, але і за опонента. Інколи попри тренування буває ситуація, коли не встиг згрупуватися. Так, падати дещо м’якіше, ніж на вулиці, але товщина матів на ринзі близько 2 см. Це чисто для проформи, щоб не падати на голі дошки.

Ринг амортизує падіння, але це не рятує від всього. Якщо ти впав з висоти 2 метри, то ти впав з власною масою. Якщо не вмієш падати, то отримаєш пошкодження. Реслінг — це небезпечний вид шоу.

— Київ — це зараз головне місто українського реслінгу чи є інші центри?

— Київ, можна сказати, зараз столиця українського реслінгу. Окрім того, що ми тут тренуємо людей, також тут наш ринг, на якому завжди можна попрактикуватися. Реслерам з інших міст доводиться приїздити для тренувань саме на ринзі в Київ.

— Скільки заробляють реслери?

— Зазвичай у реслінгу є 2 типи контрактів. Це — з постійною оплатою, тобто незалежно від твоїх виступів. Така зарплатня зазвичай нижча, якщо ти маєш контракт з виплатами за виступи. Тобто тобі платять лише за появу на шоу, але більше. 

Ми працюємо з оплатою за виступи. Суми в нас, чесно кажучи, невеликі. Я зараз не хочу їх називати. Реслерам доводиться працювати ще десь, тому що їм потрібно жити. Ми сплачуємо за проїзд, проживання і супутні витрати, коли хлопці приїздять на виступ до Києва. 

— Як почати любити реслінг?

— Потрібно мати розуміння, що таке реслінг. Не потрібно намагатися сприймати це як спорт у чистому вигляді. Це шоу, розвага, театр з насиллям. Це ніби ти прийшов в театр подивитися Гамлета, а він влаштовує кидки й стрибки. Сюжет від цього не зміниться.

В реслінгу є історії дружби, любові, зради. Якщо ти полюбляєш екшн-серіали, гру Mortal Kombat, тобі сподобається реслінг. Там є персонажі та їхні історії, які вони розповідають тобі з рингу, є моральні дилеми, ситуації тощо. 

Мені завжди смішно, коли люди кажуть, що реслінг — це фейк. Окей, ви знаєте, що матчі зачасту сплановані. Але подивімось з іншого боку. Ви не знаєте, хто переможе. Є сценарист (в реслінгу він називається букер). Зазвичай результат матчу знають букер і безпосередні учасники поєдинку. Тому у світі букмекерські контори приймають ставки на реслінг. З точки зору глядача, що реслінг, що бокс, різниці ніякої. Ти приходиш і дивишся шоу. 

— До якої точки розвитку ви хочете прийти в українському реслінгу?

— Зараз планувати важко у зв’язку з війною. Я вірю, що українське суспільство сприйме реслінг, як його сприймають у всьому світі. Я вже знаю, що український реслінг не гірший за європейський. В чомусь ми навіть краще. Єдине, що у нас поки що реслери не заробляють так багато, щоб весь час сидіти в спортзалах. Вони не виглядають як «стероїдні качкИ». Тим паче, що зараз ця мода дещо відійшла. Далеко не всі реслери зараз мають 2 м зросту і м’язи як я завбільшки. Зараз у нас середній рівень. Наш реслінг цікавий за кордоном, нас запрошують на виступи до Європи й до Азії. Сподіваюсь, що за декілька років український реслінг розвинеться в таку саму індустрію розваг і займе таке саме місце, як в інших країнах.

«Золоті часи» крипти не позаду, усе тільки буде розвиватися». Інтерв’ю із CEO WhiteBIT про важливість айтівців у компанії, використання ШІ, інвестиції у футбол і допомогу рідній Харківщині

По темi

«Золоті часи» крипти не позаду, усе тільки буде розвиватися». Інтерв’ю із CEO WhiteBIT про важливість айтівців у компанії, використання ШІ, інвестиції у футбол і допомогу рідній Харківщині

Відеоігри, футбол і підготовка до кінця світу: чим займаються у вільний час Тім Кук, Марк Цукерберг, Сем Альтман, Ілон Маск та інші лідери техногігантів

По темi

Відеоігри, футбол і підготовка до кінця світу: чим займаються у вільний час Тім Кук, Марк Цукерберг, Сем Альтман, Ілон Маск та інші лідери техногігантів

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram