Олексій ДзюбаГаряченьке
8 грудня 2021, 09:20
2021-12-08
Побачити звуки Юпітера, власна вакцина від COVID-19, айтішник-хакерспейсер. Як влаштований андеграунд техномейкерства в Україні
Сьогодні в Україні розвивається культура мейкерства. Це об'єднання людей, які беруть знання з відкритих джерел і намагаються щось створити своїми руками: від табуретки до вакцини проти COVID–19. Для цього вони організовують спеціальні центри — у форматі напівандеграундних клубів та гаражів. Ми зібрали історії чотирьох людей, щоб відповісти на запитання: чим живе мейкерство в Україні зараз?
Макс навчався в Східноукраїнському університеті ім. В. Даля, що в Луганську, за спеціальністю «Автоматизована система управління». Вивчав переважно програмування та передачу даних, радіофізики в навчанні не було.
Розповідає, що відкрив для себе мейкерство як напрямок, коли «влився» до цієї тусовки і разом з другом організовував харківський хакерспейс.
Далі були журнали «Юний технік», звідки хлопець здобував свої перші знання що і як робити. До 2013 року Макс конструював радіопрогравачі й лампову техніку як невелике хобі.
Хакерспейс — це ком’юніті, в якому народжуються проєкти. Макс говорить, що найбільший його проєкт — це сам хакерспейс.
З 2011 року інженер почав захоплюватися SDR-радіо. Це спеціальне радіо, в якому більшість функцій перенесено на програмне забезпечення. Виходить, що ти не слухаєш радіо, а дивишся його. В Макса з’явилася ідея під'єднати такий радіопередавач до телескопу.
Це таке явище, коли планета взаємодіє зі своїм супутником Іо. При їх взаємодії випромінюється багато електромагнітної енергії, в тому числі короткі радіохвилі, які приймає радіотелескоп.
Так Макс записав сигнал з Юпітера:
Дослід Макса помітили західні компанії, які виготовляють програмні радіоприймачі, й написали про його дослідження в спеціалізованому ЗМІ.
В 2017 році Макс переїхав з Харкова до Києва. З того часу хакерспейс в Харкові перестав існувати, тому що його засновники роз'їхалися по іншим містам та країнам. Хлопець говорить, що простір виконав свою головну місію — сформував спільноту і показав, що можна щось робити своїми руками.
На життя хлопець заробляє через власний, невеликий R&D центр, в якому з друзями робить проєкти з автоматизації. Наприклад, зробив для американців нейроінтерфейс, який замінював шапку з електродів чи розробляв корисне навантаження для місяцеходів.
Зазвичай кошти йдуть на вимірювальне обладнання. В середньому на кожне з них іде $150 — $200. Дослідник намагається знаходити бюджетні варіанти за нижчими цінами: «Наприклад, збірка з кристалом коштує $1500, але я її купив за меншу суму, тому що вона вже списана». Середній кристал, наприклад, коштує $300. Макс зазвичай знаходить подібні речі на барахолках, електроринках та в інтернет-магазинах.
Сьогодні Макс працює над різними проєктами. Один з них стосується science-art. Пристрій, який він зробив, може реєструвати космічне випромінювання і на основі цих даних робити 3D-графіку у VR. Його презентація відбулася в Довженко–Центрі, під час українсько–французької виставки на перетині науки і мистецтва.
Дарія каже, що до вступу мала мрії допомагати людям. Але коли відучилась перший семестр, то отримала депресію через застарілу інформацію й обладнання в універі. Одного разу брат–айтішник розповів Дарії про біохакерів, показавши їхні різні експерименти. Так дівчина вперше дізналася про кріспер — спеціальну технологію, яка дозволяє змінити свій геном. Виявляється, що такий набір можна було купити за якихось $160. На контрасті з українським універом, це «підірвало дівчині мозок».
Виявилося, що в США існує біотехнологічна компанія The ODIN. Вона начисляла за пости з хештегом біохакінг $2, які можна потім витратити в їхньому онлайн-магазині. Згодом на Дарію підписався засновник The ODIN, який почав цікавитися Україною, і вислав дівчині всі біонабори, які мала компанія.
Дарія захотіла знайти в Україні DIY–біолабораторію, де гуртувалися б її однодумці. Але виявилося, що у нас такої немає. Тому вона вирішила створити свою. Почала з того, що купувала на стипендіальні 1300 грн/місяць різні колби на барахолках.
Дівчина каже, що біохакінг — це єдиний спосіб наздогнати західну науку. Тому що вся інформація цієї галузі знаходиться у відкритих джерелах та інтернеті: те, на що немає грошей, можна зробити на Arduino.
Один з проєктів Дарії — створення власної вакцини проти коронавірусу. Дівчина називає її «opensource-вакцина», тому що вона була зроблена на базі раніше опублікованої наукової статті в журналі Science.
Всі етапи створення дослідники показували на YouTube–каналі, але платформа їх забанила за інформацію про вакцинацію. Дарія пояснює, що це була ДНК–вакцина, на відміну від векторних, де спеціальний вектор допомагає дістатися вакцині до клітини.
Спочатку замовили ДНК, потім були тести на культурах клітин. Троє дослідників вкололи собі по 2 дози з перервою в 2 тижні. Свій зразок крові дівчина відправила до США, де її перевірили на нейтралізуючі антитіла. Результат: вакцина була успішною. Дарія наголошує, що це був повтор експерименту, який до цього робили вчені. Вона зазначає, що подібне не потрібно повторювати на собі, тому що науковці розуміють, що роблять, на відміну від звичайних людей.
Співрозмовниця каже, що подібні біолабораторії безпечні, тому що не мають хімічних реагентів чи інших вибухових речовин. Нещодавно Дарія повернулася зі Штатів. Там вона 3 місяці допомагала знайомим з The ODIN налаштувати нову лабораторію для мікроін'єкцій, які допомагають модифікувати ембріони риб. Також займалася вирощуванням м’яса в пробірках і встигла знятися в документальному кіно.
Дарія має біолабораторію в Дніпрі Yanelab. В її команді 12 людей: вони роблять досліди, ведуть підкаст і популяризують науку. Каже, що вона облаштована краще, ніж університетська, про це дівчині сказав викладач, який там побував. Ковід вніс зміни в плани розвитку лабораторії. Однак проєкт виглядатиме так: є 20 місць — за 10 платять резиденти, інші 10 — безкоштовні, для талановитої молоді Дніпра.
Біохакерка додає, що сьогодні вища освіта стагнує в усьому світі, а не лише в Україні. Зараз лабораторія дівчини існує за рахунок пожертв на Patreon і продовжує дистанційно працювати на The ODIN.
Дарія наголошує, що її проєкти стосуються науки та здорового глузду. Однак додає, що є різні біохакери: дехто модифікує своє тіло, а хтось вживає різні речовини, «хакаючи» своє здоров’я. Загалом в країні небагато представників цього ком’юніті, тому дівчина напівіронічно називає себе «першим біохакером в Україні».
Так хлопець почав серйозно займатися програмуванням і електронікою. Остання стала його професією. Артем працював в таких компаніях, як GlobalLogic та Samsung. А сьогодні трудиться в київському офісі Squad, це колишня компанія Ring Ukraine, і заробляє на життя програмуванням.
На запитання чому захопився мейкерством, відповідає, що колись саме так собі це уявляв: що можна мати різні девайси і спілкуватися з однодумцями. Артем каже, що ця культура його захопила і поглинула.
На рахунок кількості мейкерів в Україні, винахідник припускає, що це одна людина зі ста. Мейкерство пов’язане безпосередньо з хобі, а у нас мало людей, які його мають, пояснює Артем. Він додає, що це гіківська тема, коли кожний щось робить. І хоча в Україні багато людей, які щось ремонтують, проте саме технічне знання в світі стає не дуже популярним. Існує поділ на те, чим займаються люди. Тому сьогодні необов’язково знати, як лагодити розетку чи пральну машину.
Артем працює в київському хакерспейсі Hacklab. Сам простір «хакерспейс» сформувався в 90-х роках в США і Німеччині, розповів дослідник. Рух починався з програмування, коли потрібно було зробити прототип проєкту. Згодом люди почали збиратися в групи. Сьогодні в Німеччині хакерспейс схильний до софтверного напрямку, каже Артем. Від цього напрямку виник інший — мейкерспейс, в якому акцент на DIY–culture, коли робиш щось своїми руками.
Hacklab працює з 2013 року. Він розташований на Подолі: має 180 кв. м. і близько 30 резидентів. Членський внесок — 550 грн/місяць. Ці гроші витрачаються на покриття оренди. Артем каже, що головна місія проєкту — нести технічну творчість в маси. Саме тому така невелика сума членського внеску. В Hacklab немає людей на зарплаті, все тримається на волонтерстві. Одна з місій хакерспейсу — це розвиток руху. Тому хлопці максимально відкриті й готові допомогти власними знаннями і досвідом з відкриттям нових просторів в будь-якому місті чи селі України.
Якогось одного, великого проєкту в хакерспейсі немає. Але він має безліч особистих: від реставрації старих стільців до відливки поліурітанових деталей.
Мейкери постійно знаходяться в контакті. Наприклад, Юра Власюк робить класний нетворкінг спільноти, розповів Артем. Останній великий meetup був минулого літа, там Hacklab познайомився з колегами з регіонів. Хлопець додає, що не всі сприймають культуру мейкерства: є підприємці, які намагаються «роздивитися» в ній бізнес і прибуток, а коли не знаходять, то втрачають інтерес.
Чи можна з мейкерства робити бізнес? Так, але це важко, каже хлопець. Особливо без команди, продажів і налаштованих процесів. Артем згадує айтішну приказку: «hard is hard», яка означає, що хардверний продукт важче виготовляти і масштабувати. Під час подорожей до інших країн Артем заходить до подібних хакерспейсів і запитує їх про продаж і бізнес-модель. Каже, що і там глобального прибутку цей напрямок не приносить.
Юрій каже, що кількість мейкерів в Україні складно порахувати. Припускає, що кожна четверта людина в країні займається мейкерством. Додає, що знає успішних юристів і програмістів, для яких мейкерство — це хобі, вони не продають виготовлені продукти. Проте для організаторів ярмарків це являється визначенням мейкера.
Останні ярмарки Юрій організував в 2018 році. Найбільший з них був у Києві: за 2 дні він зібрав 6500–7000 відвідувачів. Власюк розповів, що поки що перестав їх робити, через те, що втратив фокус на справі, якою заробляє на життя — продажах техніки Apple. Каже, що заробити на ярмарках важко, але спонсорів вони мали. В різний час ними були компанії Intel, Bosch, Global Logic. Співрозмовник сказав, що сьогодні думає над новими форматами ярмарків і їхнім фінансуванням.
Власюк зазначає, що сьогодні суспільство має меркантильні цінності: якщо не заробляєш багато грошей, то ти — лузер. Він каже, що американці, які продали ліцензію на проведення ярмарків в Україні, давали поради як можна збалансувати учасників: від підпільного хобізму до стартапів. Найголовніше в цьому — знизити поріг входу в мейкерство.
Юрій каже, що намагається наміксувати таку атмосферу, щоб людям з різним досвідом і масштабом було цікаво поспілкуватися між собою довкола певної теми. Порівнюючи українське мейкерство з американським, співрозмовник каже, що там цей рух краще висвітлюють.
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
Ліцензія видана ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 15.09.23 (рішення КРАІЛ №245 від 31.08.2023); ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 26.04.2021 (рішення КРАІЛ №150 від 12.04.2021); ТОВ «СПЕЙСИКС» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 08.02.2021 (рішення КРАІЛ №34 від 02.02.2021); ТОВ «ГЕЙМДЕВ» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 16.02.2021 (рішення № 47 від 10.02.2021).
Українці пишуть, що знайшли спосіб перевести в готівку "вовину тисячу". Ми перевірили, чи так це легко
В Україні стартували тестові виплати по 1000 грн тим, хто пройшов повний курс вакцинації і отримав зелений сертифікат в «Дія». Частина українців, які відповідають вимогам і оформили спеціальну карту для виплат, вже отримали «вовину тисячу». А деякі навіть знайшли спосіб її перевести в готівку.
Як отримати 1000 грн за вакцинацію. Покрокова інструкція
З 19 грудня всі українці, які мають «зелений» сертифікат про вакцинацію від COVID-19, зможуть отримати 1000 грн від держави. Гроші надсилатимуть на спеціальні картки, і їх можна буде витратити лише на певні послуги — на залізничні квитки в межах України, авіаквитки, кінотеатри, театри, музеї, виставкові центри, спортзали та книжкові магазини. Ніякої готівки.
dev.ua зробив детальну інструкцію — як отримати кошти, де саме їх можна витратити, скільки вони «житимуть» на картці та куди підуть, якщо не скористатися.
Хочете повідомити важливу новину? Пишіть у Telegram-бот
Головні події та корисні посилання в нашому Telegram-каналі